Поради нині роздають ліворуч і праворуч навіть ті, хто в темі в кращому разі має статус просунутого «чайника». Але є й ті, чия думка багато в чому цінна та корисна. Не претендуючи на істину в останній інстанції, хотів би поділитися деякими практичними спостереженнями про зимовий джиг саме в розрізі неквапливої, розміреної зимової риболовлі зі спінінгом.

Вважаю, що неправильно в більшості ситуацій без явних на те причин круто змінювати схему лову або стиль проводки, кардинально перемикатися на інші приманки . Саме в зимовому спінінгу подібне метання між крайнощами – найменш виправдане. По-перше, взимку хижак не часто балує нас азартним і стійким клюванням, а тому клювання за риболовлю буває небагато, які легко пропустити, якщо застосовувати вже зовсім нестандартні ходи. По-друге, зимовий день, як ніколи, і намагаючись втілити в життя якісь сміливі рішення або ідеї, банально можна не встигнути знайти ключик. По-третє, риба хоч і здатна в будь-який час проявити характер, капризи, поводитися незрозуміло і т.д., а все-таки холодною водою її настрій, мабуть, найбільш прогнозований.

Наведу невеликий перелік того, щоб я категорично не робив на зимовій риболовлі, якщо вже зважився дотримуватися принципу монотонності та розміреності в зимовому джизі.
1. Не суджу про ефективність проводок чи приманок , виходячи лише з інформації колег-друзів, що рибалювали нещодавно або навіть напередодні в тих місцях, куди завтра я зібрався. У кожного без винятків рибалки своє розуміння риболовлі і точно руки і мислення індивідуальні. До уваги досвід інших, звичайно, беру, але лише певною мірою.
2. Не проводжу безліч експериментів і не практикую багато неординарних рішень. Експериментатору зимовим днем, як ніколи, просто «пролетіти» повз рибу. Перевіряв неодноразово. Якщо й пробую якісь новинки, то приділяю їм трохи більше чверті всього часу риболовлі.
3. Не намагаюся взяти змором і наполегливістю крапку, навіть якщо її перспективність ні в кого не викликає сумнівів. Нехай тут нещодавно (можливо і сьогодні) успішно половили хижака – немає жодних гарантій, що і нам теж пощастить. Причин, щоб хижакові не клювати, завжди знайдеться достатньо. До того ж ніколи не буваєш упевненим, що об'єкт нашого лову не залишив крапку.
4. Не роблю поспішних висновків, якщо уловисте місце не відгукнулося в першу годину риболовлі. Цілком можливо, активні екземпляри тут з'являться пізніше (не виключено, що завтра чи за кілька днів). Можливо також, що через час апетит прокинеться у тих риб, що нині повністю інертні.
5. Не намагаюся будь-що обловити багато місць, бігаючи водоймою, як ужаленный. Тактика швидкого переміщення і пошуку голодних екземплярів хороша влітку і восени, взимку часто крапки «розчаровуєш» не відразу. Тут важливо не застрягати там, де хижак не відповідає.
6. Не залишаю поза увагою точки з чітко вираженими аномаліями (дерево, що впало у воду, глибока мікрозатока, місце зі зворотним перебігом та інше). Подібні місця хоч і відчувають найбільший пресинг з боку рибалок, а ймовірність зустрічі там з «черговим» екземпляром велика. Для таких хижаків часом достатньо одного або кількох закидів, щоб риба клюнула.
7. Не облавлюю протягом усієї риболовлі однотипні ділянки, якщо клювань немає. Природно, місце місця різниця, проте найчастіше зимовий хижак дуже послідовний, тому для своєї стоянки вибирає якісь близькі за характером і глибиною місця. Але якщо хижакові тип місцевості не до душі зараз, то не буде до вподоби він і рибам за десять кілометрів звідси. Наприклад, у першій половині дня русло та його брівки не відповідають. Це вірна ознака вважати, що й далі толку на руслі не буде.

В останні пару сезонів я все більше переконуюсь, що навіть на зовсім звичайну рибалку (а чи є такі?) потрібен план дій. Нехай приблизний та розмитий, але план. У спортивному спінінгу навряд чи спортсмен, що поважає себе, вийде в тур без плану на гру. Актуально це й у звичайній рибалці для душі. У чому план і що я вкладаю в це поняття?

1. Уявляючи непогано, де мені доведеться завтра рибалити, оцінюю перспективність місць та тривалість лову на них з урахуванням можливого клювання або навпаки – повного безкльвів навіть на хороших точках. Це допоможе зрозуміти, як далеко знадобиться йти чи скільки часу приблизно приділяти тому чи іншому місцю.
2. Розуміючи, який вид і розмір хижака ловитиму, в яких умовах його потрібно спокушати на клювання, заздалегідь збираю 7-10 робочих монтажів, які найімовірніше виявляться найбільш затребуваними. Принаймні з них почну, а далі побачу: мав рацію чи ні.
3. Бачачи прогноз погоди та оцінюючи дорогу до водойми, прикидаю час шляху не тільки до води, а й назад. Такий приблизний контроль часу та відстані дасть можливість уникнути маси непотрібних пригод – наприклад, повернення до машини через ліс у темряві.
4. Заздалегідь готую не тільки монтаж з приманками , але і зі снастями визначаюся по можливості максимально точно. Адже їх у ході риболовлі найімовірніше замінити не вийде. І до авто часто шлях не близький, і на холоді перемотувати шнури проблемно, і вудок більше двох носити з собою некомфортно.
5. Ризикнувши поїхати на водойму або його ділянку з розряду «сумнівних», тобто таких, коли може раніше з'ясуватися, що рибалка безперспективна (наприклад, стоять мережі або рівень води різко змінився), а то й зовсім – став лід або великі закраїни утворилися, важливо заздалегідь мати на прикметі запасні варіанти для продовження риболовлі.
6. Вирушаючи на рибалку у вихідний, не забуваю, що на перспективному місці можу не один бути. На добре відомих і прилеглих до міст водоймищ останніми роками іноді цілий аншлаг з рибалок спостерігається. Коли є можливість, ділянки максимальної доступності ловлю швидко і насамперед, а вже потім переходжу до менш запресованих місць.

План планом, але, звісно, цілком передбачити рибальський день не вийде ніяк, та й не потрібно цього прагнути. Багато проясниться по ходу риболовлі. Така норма в рибалці, і зимовий спінінг – не виняток.

Відмінного всім клювання та незабутніх зимово-джигових вражень!