Цілий рік мене і мого напарника Геннадія Бережного мучили думки: як усе могло скластися, якби ми не витрачали час на лов судака на Кубку Харківської області 2014? Рік кусали лікті, згадуючи, як сиділи на льоду й повторювали: «А якби не поїхали на русло, то тоді б…». Настав час дізнатися, що було б і що буде.

Прибули на водойму в обід п’ятниці, почали збирати снасті. Цього разу — жодних судаків. Лише щука. Залізні приманки, якими ми впевнено ловили на рідному водосховищі, — наш козир.

П’ятничне тренування результатів майже не дало. Але ми залишилися вірними своїй тактиці. І не дарма.

Перший тур

Ранок суботи зустрів нас грозою, старт відклали. Це було нам на руку: судак активний тільки вранці, а ми — не за ним. Пішли до знайомої точки — пупок із звалом. Але хвиля не дала працювати. Змінили локацію на перевірену затоку. Там почали працювати швидкісні проводки залізом — саме та проводка, яка провокує пасивну щуку. Геннадій впіймав пару залікових риб. Моя — не дотягнула до лінійки. Після першого туру — третя позиція.

Другий тур

На старті знову вагаємося: перевірити судачі точки чи одразу йти за щукою? Все ж вирішуємо перевірити. Результат — два обриви, нуль клювань. Пригадали минулорічну помилку. І одностайно вирушили до іншої затоки, де, як ми були впевнені, щука є.

Спочатку — повна тиша. Навколо — човни, у когось риба, а в нас — жодного клювання. Але аналіз рельєфу дав розуміння: ключ — у бровках із лататтям та перепадами глибини. Ставлю віброхвіст — і маємо дві залікові риби.

Після нас на точку заходить інший екіпаж і ловить активно. Ми терпимо, чекаємо, аналізуємо. І от Гена ловить чудову щуку на важку блешню. І тоді він каже фразу, яка змінила все: «Потрібно міняти малюнок». Обоє беремо великі, важкі приманки. Друге клювання — ще один бонус.

До фінішу 10 хвилин. Я згадую, що маю в коробці блешню-«талісман» — важку, ні разу не випробувану. І саме вона приносить найбільшу рибу турніру — щуку на 68 см. Адреналін зашкалює, руки тремтять. Гена ще не встиг посадити щуку на кукан, як підсачує наступну.

Фінал

Розуміємо, що цього разу все зробили правильно. Судак знову не спрацював, а ставка на щуку — себе виправдала. Ми — перші.

Дякуємо всім учасникам за спортивну атмосферу, обмін досвідом, щирість і підтримку. Дякуємо організаторам за рівень, а друзям — за допомогу і теплі моменти в турнірні дні.