Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 07 січня 2016

За щукою-пастухом

Здається, задіяні найзабійніші проводки та приманки, місця вражають перспективністю, а наша майстерність безмежна… Опустіться на Землю. Навіть якщо це раптом насправді правда, зовсім не означає, що ми будемо з уловом. Тим більше взимку і тим більше, полюючи щукою, хоча б середнього розміру. На жаль, для зимової пори відсутність клювання не рідкість. Як боротися з безкльовом, спінінгістам дещо відомо, я ж хочу запропонувати дещо нестандартний порядок дій. Йтиметься про особливості полювання за щукою-«пастухом». Такими я називаю хижачок, що майже не прив'язані до зимувальної ями та інших класичних для зимової пори щучих угідь, схильні до значних переміщень і помітно активніших за своїх родичів, які сповідують звичний зимовий спосіб життя в глибині та спокої.

У чому нестандартність? Напевно, у симпатії щуки-«пастуха» до досить дрібних ділянок, що начебто зовсім не в'яжеться з практикою. Однак якщо ближче придивитися, все не так вже й незвично. Справа в тому, що неглибокі ділянки регулярно відвідують зграї дрібної кормової риби, яким далеко не завжди тривале сусідство з хижаками до душі. Ось і залишає біла риба не рятівну, як передбачалося раніше, глибину. Але зубаста бдить.

Відомо, що зимова щука інертна та малорухлива, їй слід подавати приманку під самий ніс. Багато в чому це так, проте щука-«пастух» – саме той екземпляр, який, навпаки, сам шукає корм і зацікавлений у затриманні видобутку значно серйозніше, ніж родичі із зимовальної ями. Загалом, це активна риба, яка не особливо перебирає їжею і не переборює.

Складність полягає в тому, що спрогнозувати місце знаходження щуки-пастуха надзвичайно складно. Воно і логічно, адже підбери рибалок до неї ключик відразу, виловили б точно всіх. Статистика каже, що найвищі шанси зустріти «пастуха» там, де на мілководдях розташовуються зграї білої риби. Звісно, які завжди кормову рибу видно чи вдається швидко обчислити, часто доводиться керуватися непрямими критеріями. Серед таких: наявність і сила течії, розташування мілководдя по відношенню до ями, характер берегової лінії та інше.

Особливо цікаві для трохи затоплений очерет і прибережні кущі, які з осіннім підвищенням рівня води опинилися під водою, хоча влітку були на суші. Вони як такі щуці, вважаю, не цікаві, але цих кущів дотримується кормова риба, чого цілком достатньо, щоб і пастух знаходився поблизу. Вкрай важливо, щоб глибина в очереті не виявилася великою, інакше дрібниця заб'ється в зарості і ніяка щука її там не знайде.

Нерідко матері зубасті зустрічалися на відвертих (на вигляд абсолютно неживих) меляках. Спочатку, не розуміючи, я щиро дивувався, але коли річка замерзала, і я рибалив на цих ділянках з льоду, все ставало на свої місця. Саме на таких непрезентабельних мілководдях збиралися голавлики, плотва та густерка. Невипадково тут періодично спрацьовували жерлиці, приносячи непоганих щук. Теорія про пастуха та видобутку працювала і під льодом.

А ось поблизу затопленого краю лісу, де глибина перевищувала метр, зі щуками в мене не складалося. Я довго впирався в такі місця, не розуміючи, в чому справа, але потім пазли абияк зібралися. Гадаю, причина полягала в тому, що дрібну рибу цілком влаштовували умови життя безпосередньо в нетрях затопленого лісу, і чисті простори білизна просто не виходила. Величезній і середній щуці стиснуті умови не здавалися настільки зручними – розвернутися між гілками і зробити кидок у таких умовах не так просто. До того ж на дрібній воді не безпечно знаходиться навіть матерому хижакові. Чи є такі ділянки наших річок, де б більш-менш велика щука не мала сумного досвіду зустрічі з людиною. Самі ж і привчили.

Одвічне питання, що конкретно запропонувати щуці, залишається неймовірно актуальним і в даному випадку. Зі щукою-«пастухом» особливо проблемно, і тут помилки бути не повинно. Щоб мінімізувати кількість помилок, я керуюсь кількома речами, які є досить простими для розуміння, але надзвичайно ефективними насправді. Викладу їх у вигляді невеликого переліку зауважень.

1. Застосовую приманку великого розміру. Навіть якщо не йдеться про риби трофейного розміру, об'ємна приманка дозволить з більшої відстані залучити до себе хижачку і потім спровокувати її на клювання. Зараз, певен, саме та ситуація, коли кажуть, що великому шматку та рот радіє.

2. Серед силікону вибираю віброхвости. Останні, в моєму розумінні, якраз той видобуток, який найбільш бажаний і звичний щуці-«пастуху». Зубаста ж покинула межі зимувального притулку не заради п'явки або крихітного малька, а з конкретними намірами зловити солідніше видобуток. Її і слід спінінгісту імітувати. Мої віброхвости мають довжину 4-5”.

3. Серед воблерів особливо гарні мінноу. Приблизно з тих же причин, що і у випадку з віброхвістами, великий мінноу (від 110 мм) нерідко здатний забезпечити максимальний результат, оскільки найбільше підходить щуці. Тим паче найчастіше йдеться про лов на незначних глибинах.

4. Принада має бути добре помітною. Оскільки концентрація щук-«пастухів» майже завжди мінімальна, а територія, де їх можна зустріти, дуже велика, приманку риба має бачити здалеку. Крім розміру та активних коливань, помітність досягається і за рахунок кольору. Не скажу, що "кислотні" або їм подібні забарвлення єдино затребувані, проте часто вони явно більш уловисті, ніж "натурали".

5. Ефективна млява та розмірена гра. При всій актуальності активного підходу до мандрівних хижаків, що вийшли на полювання, приманка повинна імітувати все-таки слабку і нездатну уникнути погоні видобуток. У зв'язку зі сказаним як силікон, так і воблери краще вести розмірено і з паузами.

Така неспішність гри додатково дозволить щуці, яка помітила видобуток здалеку, наздогнати, її розглянути і, звичайно, з'їсти.

Зазначу ті приманки, які неодноразово мені та моїм товаришам приносили завидні результати.

Серед силікону це Sawamura OneUp Shad, Bait Breath TT Shad, BeTanCo Shad Tail Slim.

У класі воблерів-мінноу - Megabite Mystic 130 SP, Dandy 125 SP, Amigo 110 SP.

Безперечно, крім вищезазначених речей, ще й тактика лову визначає успіх кампанії. І якщо на стократно перевіреній зимувальній ямі, авантюризм ще якось виправданий і може бути рибалці прощений, то у разі полювання за одиничними екземплярами щук-«пастухів» потрібен чіткий план.

Ключовий момент, який визначає дуже багато в тактиці, полягає в тому, що наш об'єкт лову – поодинокі екземпляри, які мають гарний апетит. Особисто я твердо впевнений, що з прицілом на щуку-пастуха тривале вичікування на одному місці – явно програшні дії. Можливо, якась щука, пропливаючи повз, і помітить нашу приманку (дивишся, ще й з'їсть), але набагато ефективніше рибалці самому пошукати щастя.

Одним з найнадійніших і найефективніших вважаю той варіант, коли ми відносно швидко обловлюємо найбільш підходящі для щуки-пастуха ділянки, і таких місць на нашому маршруті достатньо. Безумовно, важливо знати місцевість, але навіть якщо ми наважилися ловити на незнайомій воді, багато чого підкаже її зовнішній вигляд. Іноді річка особливо ретельно приховує від побіжного і недосвідченого погляду свої підводні принади, і тоді банально доводиться орієнтуватися на прибережний очерет, затоплені біля берега кущі, інші місця, куди імовірно з ями може вийти кормова риба, а слідом за нею – і хи. Не самий, до речі, поганий варіант, тим більше, що прибережні ділянки майже завжди для щуки дуже цікаві.

Виправданою і робочою залишається тактика лову, коли поряд з характерними для щуки-пастуха неглибокими ділянками ми захоплюємо й крапки з цікавим рельєфом дна. Я часто переконуюся, що всупереч поширеній думці, ніби одиночні щуки поводяться не зовсім типово, в порівнянні зі своїми родичами, чимала частина зубастих пастухів все одно зустрічаються на цілком стандартних точках - мікро приямках, біля дерева, що впало, на косі, в коряжнику і т.д. Іншими словами, якщо на нашому маршруті потрапила явна аномалія, її безглуздо пропускати. Там запросто може стояти «черговий» хижак, який до мандрівок, в принципі, жодного стосунку не має, а банально тут і зараз у засідці когось чатує.

Взагалі, у спійманої щуки навряд чи можна дізнатися, пастух вона, чергова або просто позіхнула не вчасно, коли поблизу пропливала приманка. В принципі, будь-які поділу риб на класи та типи – наша особиста фантазія.

Як резюме: тактика лову щуки-«пастуха» не повинна на кожному кроці таїти в собі оригінальність та нетиповість дій. Це перебір, адже щука і взимку залишається щукою. Втім, особливість однозначно важлива. Часто саме вона визначає успіх риболовлі, дозволяючи похвалитися завидним трофеєм (а краще за його фотографією) перед колегами, які натхненно обстукували джигом краю зимівальної ями, але успіху не мали.