Для мене це був, мабуть, центральний цьогорічний турнір – UFL-фінал. Можна багато міркувати про роль і значущість комерційних змагань, але UFL (Ukrainian Fishing League) однозначно заслужив на особливу довіру, шану, статус і популярність. Об'єктивна оцінка. Назвати цей захід «бюджетною» мовою не повернеться, але якісний продукт навряд чи має коштувати копійки.

У цьому я переконався. Радий, що UFL з'явився в Україні. Радий, що став частинкою цієї історії українського рибальського спорту. На моє особисте переконання, проект успішно пройшов чергову сходинку. Чекаємо на новий 2018-й сезон. А поки що розповідь про фінал UFL-2017. У листопаді на Кременчуцькому водосховищі він і відбувся. Тут розігрувалося 170 тис. грн. призових, Lowrance HDS7 та головний приз найкращому екіпажу року – катер UMS 500. І все-таки, здається, не в призах була справа. Азарт, спортивний дух, бажання стати кращим – значно цінніші речі. Загалом нічого нового, але на абсолютно новому рівні. Екіпажі, що зібралися на UFL, це і є головним чином еліта (є ще, правда, ким посилити) човнового спорту України.
У жодному разі не претендую на статус «літерного освітлювача заходу» (турнір ви могли бачити в онлайн-трансляції, на фото та відео, змонтують про це фільм, у тому числі і на ТБ покажуть). Викладаю виключно власну думку щодо того, що відбувається.

UFL – човново-рибальське змагання, у ньому беруть участь двійками. Ловити треба велику рибу, інакше не перемогти. До заліку п'ять хвостів. Цього сезону (два етапи плюс фінал) наша двійка (Романій Сергій та Лисиця Олексій) виклалася на максимум. Та й навряд чи хтось берег сили. Занадто ставки високі. На жаль, ми не виграли і навіть призерами не стали. Буває. Але через те гіркоти і розчарування я не відчуваю зовсім, є стимул рухатися вперед.

За підсумками двох етапів ми із Сергієм пройшли у фінал з десятої позиції загального рейтингу. Це навіть з урахуванням того, що літній етап на Дніпродзержинському був фактично провалений через поломку двигуна та неможливість взяти участь у другому дні. Як результат, наше підсумкове місце складалося лише з улову першого етапу. Все позаду. Фінальна битва на носі. Ми у грі! Безперечно, як і інші екіпажі-фіналісти, налаштовувалися лише на перемогу.

Незважаючи на те, що з напарником ми знайомі не так давно, спільних рибалок провели чимало. Фактично кожному з етапів передувало тижневе тренування плюс тури. Як я переконався, з хорошим напарником і в хорошому човні можна і більше десяти днів поспіль рибалити. Це анітрохи не втомлює. Окремий респект Роману Сергію за це. Багато встиг запозичити нового та цікавого для себе від нього, чого раніше не практикував чи зовсім не бачив.
Тиждень тренувань пролетів непомітно, ось уже і «день тиші» зі своїми реєстраційними турботами, інтерв'ю, жеребкуванням, зборами тощо. Загалом, все те, що зазвичай займає годину-півтори, затягнулося (все строго за розкладом та регламентом) на добрих півдня. Довго, але ґрунтовно.
П'ятниця ранок. Перевірено аератори, встановлено на човнах екшн-камери, роздано GPS-трекери, у похмурому сірому небі зависла сигнальна ракета, а головний суддя – Шевченко Олександр, дав команду про захід у буферну зону перших екіпажів, що стартують.

Помчала! 25 екіпажів фіналістів та 7 з відбіркового циклу вирушили підкорювати місцевих щук та судаків.
Акваторія для лову величезна – все Кременчуцьке водосховище, крім деяких ділянок, де розташовані заповідники та інші «заборонки». Шукай – не хочу. Після закінчення 8-ї години лову ти повинен привезти на зважування максимум п'ять живих риб, які й складуть твій результат. До ваги улову першого дня додається вага другого. У кого сума більша, той і переможець. З одного боку, все просто, з іншого – де знайти ці п'ять великих екземплярів?

Тижнем раніше на цій акваторії ловилося непогано. Можна було спокійнісінько зловити щуку на 4-5 кг, а якщо пощастить, то й більше. Але, мабуть, зубаста, що від'їлася за осінь, з кожним днем, що наближається до фіналу, клювала все гірше і гірше. Звичайно, майстри спінінга і в цих умовах мали напрацювання (на тренуваннях зловили дві «десятки», кілька на 7-8 кг та чимало на 4-5 кг), але оптимізм мало хто випромінював. Були також судаки на 2-3 кг, але з ними була проблема, як зберегти живими до зважування. Підняті з десяти і більше метрів ці риби не дуже відрізнялися життєздатністю. Чи справа щука на малих і середніх глибинах! Незважаючи на спіймані трофеї під час тренувань, ваги в турах не очікувалися. Насправді виявилося ще гірше за очікуване, але всьому свій час.

Ще на тренуваннях я твердо зрозумів, що віброхвіст Bait Breath TT Shad 4” та 4.8” – найнадійніший варіант. У нього, як і деякі інші учасники, я найбільше й упирався. TT Shad не підвів.

Оскільки ловив на глибинах від 2-ух до 10 метрів, то запасся джигами 8-25 гр., Кулі в 30-50 гр не знадобилися. Через чисту воду без вагань віддав перевагу повідку з флюорокарбону Intech 0,555 мм (жоден зріз за весь тиждень на воді і вірних три десятки спійманих зубастих). Шнур YGK Upgrade X4 #1.0 також відпрацював на відмінно, а в спінінг Yamaga Blanks 79M я вже давно не сумніваюся.
Не одразу, але перша залікова щука після не найтривалішої боротьби опинилася в підсаку і вирушила до аератора.
Закінчення слідує…
Фото автора та з офіційної сторінки UFL у Facebook