Звітившись на швидку руку про події великих, славних і багато в чому новаторських, вирішив до цієї теми повернутися ґрунтовніше. Вже справді неабияка подія – UFL (Ukrainian Fishing League), яка навіть через тиждень після свого закінчення не відійшла на заднє тло і не зникла в рутині рибальських буднів. Ох, скільки розмов на виставці про UFL мені довелося почути! Однозначно тема торкнулася дуже багатьох. Детальніше і хотів би поділитися своїми враженнями.

Річка Дніпро, район Черкас, перша половина березня. Цього 2017 року тут із приходом календарної весни одразу зійшов лід і рибалка по відкритій воді стала дуже перспективною. Періодами виходило взагалі просто здорово - на деяких благодатних ділянках масово ловилися щуки по 3-4 кг, а часом і "зубасті красуні" по 6-8 кг впевнено сідали на гачок. Щука піднімається по руслу в пошуках нерестовищ і періодично вирішується поповнити запас енергії, що збіднів за зиму. Приблизно так описували картину знаючі місцеві рибалки, і не вірити їм причин абсолютно ніяких не було. Все логічно. Втім, навіть така достовірна інформація за фактом давала майже нічого і вже зовсім не могла стати зачіпкою на прямовисному схилі під назвою «UFL-2017, етап №1».

Зона майбутніх спортивних баталій перевищувала в довжину сотню кілометрів, але незабаром прийшло повне усвідомлення, що все найцікавіше розгорнеться саме на десятикілометровому «п'ятачку» якраз у районі бази «Перлина resort», яка розмістила учасників. По крихтах зібрані пазли інформації абияк, але окреслили приблизний фоторобот потенційного успіху. Без сумніву, у кожному турі слід ловити хоча б «п'ятірку» (а краще кілька) і, звичайно ж, дуже безглуздо привезти на фініш не повний комплект з п'яти дозволених до заліку риб.

Досить пильно і докладно розглядаючи приладами особливості рельєфу, ми з Сергієм раз у раз відзначали місця, де гіпотетично може зупинитися велика щука. Таких точок було багато, але от спійманих великих щук – жодної. Фарватер і прилегла акваторія виглядали цілком цікаво та багатообіцяюче, але перше більш-менш щуче місце з'явилося лише за півтора дні до закінчення тренувань. Це було впадання якоїсь невеликої річечки, куди, за ідеєю, мала заходити щука для нересту. Вода, до речі, у річці Дніпро та Кременчуцькому водосховищі опустилася метра на два, що фактично повністю оголило всі можливі нерестовища. Неважко було зрозуміти, що піщані поля, на яких нині стояли машини місцевих рибалок, колись були щучою чи судацькою косою.
Першу рибу нашого спільного тренування спіймав Сергій Романій – з недавніх пір мій добрий друг та напарник з UFL.

Майже що в бурхливому потіку з натяками на піну Серьога завів у підсак щуку (кіла на півтора) і заробив клювання. Більше місце не відповіло, але ми й не упиралися особливо – навіщо бити те, що можливо клюне під час головної битви. Пройшовши якусь сотню метрів углиб цієї річки, на ехолоті несподівано побачили майже стрімкий звалище в яму з трьох на дев'ять метрів. І козі стало зрозуміло, що в крижаній тиші цієї безодні хтось запросто може ховатися від течії та потоків каламуті. До речі, температура води біля поверхні значилася на рівні 2-3 градуси, тож на глибині було комфортніше.
Декілька клювань, і є моя перша риба. У щуці кіло з невеликим, що з одного боку абсолютно не вселяло надій, але з іншого – твердо говорило, що знайдене нами місце все-таки рибне. Слідом ще потрапила зубаста (може, на півтора кіла). Всі клювання тут відбулися у нижній частині звалища, куди я дуже плавно (наскільки дозволяла течія) стягував силіконку.

Для повноти відчуттів пройшли річкою трохи вище, але крім того, що сіли міцно на мілину, більше не запам'ятали нічого. Віра в те, що «закритися» п'ятьма щуками вийде досить швидко, з'явилася після чергового заходу в гирлі іншої річки.
Буквально перший же приямок виявив справжнісінькі щучі партзбори. Жаль, що екземпляри навіть кілограмом не порадували – залікові, але лише відверто дрібні щупаки жадібно атакували приманки. Здається, і півсотні їх упіймати тут проблеми не становило. До речі, саме тут ми зробили попередній висновок про те, що, по-перше, віброхвости, а по-друге, моделі невеликих розмірів (близько трьох дюймів), можливо, зроблять гру. Bait Breath TT Shad , Noike Ninja , Sawamura One Up Shad - приманки, які спрацювали відразу і в які я не втрачав віри до кінця турніру.

По-моєму в будь-якому місці, де ми тільки не ставали, була течія, але в річках, що втікали в Дніпро, струм води був на порядок скромніший, ніж на фарватері могутнього і ревучого. І чим більше часу проходило з початку знайомства з акваторією, тим більше ставало зрозуміло, що все найцікавіше розгорнеться саме на основній воді (глибина 4-6 метра) і течії. Тут я користувався «чебурашками» 20-30 гр і Yamaga Blanks Various 79M .

Особливості джигу на струмені та глибині ні мені, ні Сергію не були чужими, тому незабаром ми виробили цілком ефективний алгоритм дій. Вибираємо місце з чимось примітним на дні (краще з силуетом риби), стаємо вищим за нього на 20-30 метрів і робимо закидання за течією з тим розрахунком, щоб приманку вести строго проти струменя «ступінкою» або потяжками.
Великі надії покладали на одну з ділянок поблизу Чорної ями, але через аномально низький рівень води дістатися туди не вийшло фізично. Шукаємо ми зграї білої риби, які в цьому районі і в цей час вже повинні прямувати до місць майбутнього нересту. Як відомо, велика щука і судак не можуть бути осторонь цього.

Відмінний катер і повне його спорядження дозволили за лічені хвилини опинитися вже на іншій ділянці. Тут крім човнів місцевих рибалок, а також учасників UFL, розташовувалась і величезна зграя ляща. Ехолот-ехолотом, але чотири спійманих білобоких ляща (не менше кіла кожен) чітко дали зрозуміти, що місце особливе. І дійсно, згодом учасники здобудуть-таки тут свої заповітні трофеї під час першого і другого днів UFL, наша доля більше не перетиналася з цим місцем. Так у пошуках щук-пастухів лящових зграй і завершився наш останній тренувальний день. Баста! Хтось на тренуванні впіймав щуку-"шістку", хтось - "вісімку", були і судаки під 3 кг.

Попереду день тиші, відведений організаторами Ліги Професійних Рибалок України на всілякі організаційні моменти. До речі, дуже славно вийшло! Ще раз знімаю капелюх і щиро захоплююся задумом, але головне – реалізацією проекту UFL.
А коли остання крапелька УФО-івської клепсидри етапу №1 року 2017-го залишила верхню чашу, пробив час визначити найкращого з найкращих. Ширма опущена, геть страх і сумніви, сум'яття залишилося на березі, а за бортом лише холодний вітер, плаваючі крижини та рибини, яких кожен із тридцятки топ-екіпажів намагатиметься пересадити у свій аератор. Стартував перший тур UFL.

закінчення слідує…
Фото автора та з офіційного сайту турніру ufl.fish