Річки на даний момент поки що мають досить прозору воду, проте, немає сумніву, найближчим часом все це зміниться. І рибалці доведеться боротися не тільки з вибагливістю хижака, а й зі складними умовами його лову. Обговоримо деякі моменти.

Рання весна – мабуть, найнестабільніша пора з усіх, тому розраховувати, що післязавтра і тим більше наступних вихідних все залишиться таким самим – наївно. Насамперед, це стосується зміни рівня води та її прозорості, що, власне, взаємопов'язано. Найбільших незручностей рибалкам завдає надмірна каламутність, яка напровесні, а то вже й у лютому часом дуже суттєва. Так, це проблема.
Нерідко буває так, що всі наші хитрощі та хитрощі абсолютно не призводять до бажаного результату. Адже місця сто разів перевірені, снасті підібрані виключно, проводки надзабійні, а на застібці найуловистіші приманки… Але клювань немає.


Сам я впевнений, що успішно порибалити навіть у весняній каламуті цілком реально, хоч далеко не завжди це й виходить. Оскільки щука – ключовий у цей час хижак, про неї і поговоримо.


1. Гра. Відомо, що у риби настільки розвинена бічна лінія, що вона за десятки метрів здатна вловлювати мінімальні коливання водного середовища (наприклад, мотиля, що копошиться в грунті). Спочатку це наштовхує на думку, що можна зовсім не турбуватися, адже навіть у непроглядній темряві весняного «мутняка» щука приманку помітить (та явно габаритніша за мотиль). Однак на практиці стосовно спінінгового лову цього не відбувається. Принаймні клювання на приманки зі слабкими коливаннями помітно менше, ніж на моделі з яскраво вираженою грою. Висновок очевидний: коливання мають бути виразними. Для таких справ я підбираю віброхвости з особливо розгонистою грою, щоб щука могла не лише «почути», а й встигнути приманку схопити. Bait Breath TT Shad, Bio Breath Nami Kyue, Sawamura One'Up Shad – мої перевірені віброхвости для каламутної води.

2. Помітність. Бічна лінія – добре, але й візуальна помітність видобутку також грає не останню роль. І якщо серед зими в кристально чистій воді надмірно яскрава приманка нерідко виглядає підозріло в очах вибагливого хижака, то у весняній суспензії талих вод і піску «кислотні», яскраво-жовті та зелені забарвлення абсолютно доречні. А ще хотів би наголосити на одному кольорі, який за своєю суттю є «хамелеоном». При звичайному розгляді він бузковий або фіолетовий, у світлі ультрафіолетової лампи - яскравий і якийсь навіть світиться. Іхтіологія стверджує, що під водою саме цей ефект і вловлює зір риб, тому зазначені кольори-«хамелеони» дуже уловисті. Я в цьому давно переконався, тому останні кілька років це мої улюблені кольори.

3. Звук. Далеко не найголовніший момент уловистості приманки в каламутній воді, але й не марний точно. Особливо, коли мова заходить про воблери-мінноу. Мінноу дійсно часом магічно діють на щуку, і гуркіт куль усередині тіла, що виглядає так неприродно і незграбно, у багатьох ситуаціях великий плюс. У каламутній воді так вже й точно. Сам я до галасливих принад ставлюся з помітною недовірою, але не зараз, коли додатково до коливань і візуальної помітності додається звуковий супровід. У моєму арсеналі для цих справ припасовані воблери-мінноу: Tsunekichi Hama Minnow 109F, Megabite Mystic 120SP, Amigo 110SP.
А ще для підвищення ефективності лову в таких непростих умовах я стежу за тим, щоб проводка включала тривалі паузи. І це справедливо як для воблерів, так і для силікону.

Зрозуміло, що, скажімо, тривалість паузи мінноу-суспендера та віброхвоста на джизі в 14 г суттєво різниться, проте, загалом, саме рибалок вибирає ступінь активності анімації і може багато в чому її варіювати. В даному випадку логічно гру виконувати максимально спокійну та передбачувану для риби. Адже ціль абсолютно проста: хижачка повинна встигнути не тільки побачити, а й відреагувати на нашу приманку. Сюди віднесу монотонність і повторюваність рухів. Не сумніваюся також, що щуці властиво виконувати кидок на попередження, коли мету недостатньо видно. Саме тому жертва повинна поводитися максимально прогнозовано.