Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 05 січня 2016

У мороз. День другий

Час переосмислити ситуацію та якось підготуватися до сьогоднішньої риболовлі було. Ще вчора відзначив найбільш уловисті «п'ятаки» льоду, де найчастіше клювало, а головне – траплялася більша щука. Травмувати дрібницю сьогодні бажання зовсім не виникало. Хоч клювання відбувалися і на різних ділянках, а все-таки хаотичними їх я не назвав би. Вловив так само деяку закономірність: вранці акцент клювань був дещо зміщений до русла, в обід – до брівки та прибережних очеретів. Якісно покращити ситуацію мали і більші живці, яких я спеціально відібрав для сьогоднішнього виїзду. По вчорашньому дню зауважив, що більш-менш гідні зубасті позарилися саме на солідних карасиків чи карпиків, дрібноту ж атакували, перш за все, мружать. Дві жерлиці, де стояв неперекушуваний поводочний матеріал (тонкий, але зовсім не прозорий), рибу не принесли взагалі. Не замислюючись, скрізь поставив сигуарівський флюр. Трійники Vanfook №10,

і лише для різноманітності десь прив'язав більший №8, а десь зовсім дрібний №12. Зарядив ліхтарики, акумулятори у фотоапарат, склав бутерброди. Готовий!

Ще більше сьогодні похолодало: -27 С. На світанку може бути ще нижче. На щастя, сонячний день має багато виправити. Правильний одяг та взуття особливо зараз важливі. Свої я такими цілком можу рахувати, тому не боюся морозу. А ось щоки, ніс і руки, напевно, трохи постраждають, але до цього я готовий.

Виїхав ще затемно, щоб «розставитися» до світанку, як це й личить. Дорогою, на диво, зустрів одразу чотирьох зайців (звичайних пухнастих чотирилапих), яким, мабуть, теж не сиділося в таку холодригу на місці. За ними бідолахам і сьогодні палитимуть мисливці.

На льоду нікого. Власне, нікого не з'явилося протягом усього дня. Слабаки, що тут сказати. А рибалка в сильний мороз своєрідна. Забарився трохи з живцем, і той застигає вже через півхвилини. Лунки прихоплює ще швидше. Пальці, до речі, також. Але яскраві злети прапорів, безперечно, компенсують ці неприємності. Я впевнений у цьому.

Зарядивши нарешті останню жерлицю, йду до першої, щоб прочистити лунку від льоду. Тонкощами засинання снасті снігом я не володію і не практикую це. Мій розрахунок та надія на те, що я встигну обслужити свій арсенальчик без допоміжних хитрощів. Може, й помиляюсь, бо в дальній лунці лід уже утворився пристойний. Жваве клювання, безумовно, його зруйнує без проблем, але хочеться, щоб перешкод на шляху до успіху було щонайменше.

Хлоп за спиною! У морозній ранковій тиші, крім власного дихання, почулося клацання. Прапорець виразно красується випрямленим, а виступи на котушці для хвату руки бадьоро обертаються навколо гайки кріплення. Хтось впевнено забирає волосінь. Начебто став. Ще кілька метрів. Пауза. Достатньо. Сіку. Явно не шнурок, хай і рухається до лунки досить слухняно. Традиційно я не поспішаю, мені нема чого форсувати події – і снасть не для таких справ створена, і корчів поблизу немає. Нехай риба собі гуляє.

На Груні хоч і торф'яна вода, а все ж таки багато в ній добре проглядається. Видно і щуку, що клюнула, яка вже кілька разів втикалася головою в лід, але в лунку не заходила. Після кожного такого стуку об лід зубаста рвалася з усіх сил геть – волосінь, пропущений крізь пальці, аж свистів під час цього. Пащу закрита, гачок із живцем усередині. На вигляд щука близько 3 кг, і її не так просто втомити за кілька хвилин. Знову ж таки з основною ліскою 0,22 мм і повідцем 0,405 мм напролом тягнути необачно. Загалом терпляче віддавав стільки волосіні, скільки риба просила, а коли з'явилася можливість скористатися багориком, я пустив у справу цей страшний інструмент. Щука на льоду. Передбачуваних трьох кіл, мабуть, не буде, але почин все одно дуже непоганий. Ох, і некомфортно, маю сказати, фотографуватися на морозі. Це я до того, що щука на фото не з холодильника.

Клюнула щука майже біля брівки з боку русла. Власне, на цьому плесі немає чітких кордонів у донному рельєфі, перепади скрізь плавні. Відзначився карасик близько 50 гр – один із найбільших у моїй колекції живців. Чекаю на продовження. Воно було відразу трьома клюваннями, правда, лише одна з них виявилася реалізованою і успішно втілилася в улов. Це щучка грамів шістсот. Що нерідко спостерігалося і вчора, гачок сидів у пащі далеко, але був зачеплений за плівку неба. Упевнений, для щуки це навіть не травма, скоріше легка неприємність.

А мороз конкретний. Ніздрі липнуть не на жарт. Зайнявся ще один прапор. Якраз за хвилину після того, як я прочистив лунку, а за одне і живцем поворухнув. Напевно, «роздраконив» нерішучу зубасту. Поки йшов до снасті, думав, що живець своїми власними силами вивільнив пластину з зачеплення, але котушка вже звично на повному ходу вицькувала волосінь. Там, безперечно, щука. А коли набридло чекати, я підсік. Все пройшло на одному подиху. У зубастій трохи більше кіла, але навіть вона принесла мені масу позитиву та задоволення.

А потім настав очікуваний спад щучої активності (згідно з місцевим розкладом, з 10 до 11), і за найближчу годину я не побачив жодного спрацювання. І лише після закінчення тайм-ауту знову хижачка пожвавішала. Що цікаво, після годинного мовчання відгукнулися дві жерли майже одночасно. На одній невеликій – щупак, а на другій – порожньо (вирвав живця з чиєїсь пащі на підсічці).

Я знову важко сказати, що щука годується на руслі або ж, навпаки, віддає перевагу ділянкам поблизу очерету. Клювало і там, і там. У порівнянні з вчорашнім, кількість клювань скоротилася приблизно вдвічі, хоча тимчасові проміжки щучої активності залишалися колишніми. Ближче до фінішу моєї риболовлі потрапила ще одна хижачка в районі кіла і один відвертий шнурок.

Наповненість сьогоднішньою рибалкою відчувалася дуже, і я почав збиратися додому. Сьогодні впіймано шість зубастих, відбулося близько десятка пострілів прапора.