Випили коньяк, майже спустошили літровий лоток із салом та ковбасою, знищили соління та батон, термос чаю вже плювався заваркою… І при цьому не зробили жодного закидання. Навіть снасті до ладу не зібрали. Такого за мною раніше не було. І навіть назва водоймища «Кайфове містечко» не виправдовувала подібну авантюру. Приїхав старий друг, є привід. З легким відчуттям «післялодкового синдрому» (ніби день до того бовтало по хвилях), висунулися ми з Сергієм до води. Тут дві ставки. Ми йдемо на маленький за щукою.

Ця рибалка відбулася тиждень тому. Пишу зараз звіт, а у стрічці Facebook висить свіжа посада роздратованих холодом і слабким клюванням товаришів, які сьогодні побували якраз у «Кайфовому містечку». Їх явно спіткала невдача, від якої ні страховки, ні рецепта не знайдеш. У кваліфікації цих спінінгістів сумнівів немає. Значить, щука відверто не ловилася або все пішло наперекосяк.
Після морозної ночі день видався погожим, хоча не виключаю, що і коньяк багато в чому нівелював вплив вогкості та мерзлякуватості. Додалося відчуття свята, чи що? Оскільки тут я раніше вже ловив, одразу запропонував напарникові рухати туди, де багато риби.

Очікуваної кількості щуки, а точніше клювання зі старту ми не помітили, але рибка була. Першу зубасту виловили хвилин за двадцять, а друга слідом зійшла, лише торкнувшись берега. Потім третя та четверта… Розмір трофеїв не вражав, тож я навіть фотоапарат не діставав. Ще дві щуки – ті самі «шнурки» до півкіло.

Взагалі, «Кайфове містечко», що у Кутузівці поблизу окружної Харкова, однозначно здатне порадувати щуками на 3-4 кг та більше. Однак таких великих екземплярів, мабуть, небагато, та й розумні вони надто, щоб їх упійманням народ масово козирав. Нещодавно, наприклад, друг «четвірку» вловив, а перед цим спіймалися дві «троячки». Зубасті ж до кіла клюють дуже активно і регулярно (хоча коли як).
З того, що мені вже було відомо про дану водойму, це дуже прихильне ставлення його мешканців до приманок, що подаються в товщі, і прихильність риби до корчів. Власне, тут під «товщею» розумію горизонт трохи вище за дно, якраз над корчами. При глибині у вершині 1-1,5 м навіть 40 см над дном – товща. Рибалка двотижневої давності чітко продемонструвала, що у вершині, де дрібніша і купа старих топляків, концентрація щуки вища. Тому і клювання очікувано більше. Цього разу розподілилася риба рівномірніше, але корчі все одно її помітно локалізували. Чим ближче приманка до зачепу, тим вищі шанси. Пам'ятаю, що якось виконав я по закиданні до двох гілок, що стирчать з води в секторі лову, і спіймав двох щуків. Висновок простий: на чистому рідше, але більше, в корчах - дрібніше, але частіше.
Минулого разу приманка-фаворит так і не визначилася. У той день взагалі здавалося, що щука з'їсть будь-який шматок силікону і будь-якого кольору, аби той останні пару годин у воді не світився. Для сьогоднішнього виїзду я оснастив кілька різних TT Shad 2,4” та 2,8”, Ninja 2 та 3”, Turborib 3”, Curly Grub 3,5” двійниками та грузиками 3-6 г. На мій погляд, це була центрова обойма того, на що можна розраховувати.

Бажання щуки атакувати щоразу нові приманки простежувалося дуже явно й сьогодні. Максимум, дві клювання вдавалося добитися з однієї точки, не змінюючи. Щука зовсім не виглядала «відмороженою», як часом ми відзначаємо, але млявість у діях і нерішучість при клюванні вгадувалися. Стався один епізод, який чітко демонструє, що проліт навіть на «платній» водоймі – не виняток.

З минулого разу я виніс (не відразу це, щоправда, відкрилося), що плавна анімація у вигляді «хвилі», а подекуди й рівномірне ведення приманки є дуже виграшним моментом. Щука млява та інертна, часто навіть при виведенні вона не робила свічок та інших акробатичних трюків, що на малих глибинах – звичний розклад. Із самого початку взяв на озброєння плавність і м'якість проводки, а ось мій друг звично вистукував "сходинки", іноді підриваючи приманку та виконуючи дотяжку. Сергій був вперше на «Кайфовому» і проігнорував мої настанови та поради. Наша розмова про премудрості цієї води проходила в альтанці і з чарками в руках. Бери та користуйся. Але надто цінна інформація залишалася довго за кадром.

Перша Серьожина зубаста клюнула в той момент, коли напарник відмовився нарешті від ступінчастої анімації з підкидами та дотяжками. На той час на моєму рахунку було вже чотири хвости. Зреагувала щука на Bait Breath Curly Grub 4,5” у “ультрафіолеті”.

Чи не дурна щука! Плавне проведення в товщі - важливий ключик.

Продовжуємо з урахуванням знайденого алгоритму. Не можна сказати, що клювання кулеметне було (дуже далеко до цього), але рибка ловилася. Це все були, як і раніше, невеликі примружені. Краєм ока я вже двічі помітив, як на відкритій і трохи глибшій частині ставка рибалки дістали кілька щук на кіло (бачив і шнурків). Пізніше я дізнаюся, що сьогодні підхід до більш серйозних риб позначився за допомогою дрібних миношок. Останні в очах щуки мали високі шанси і виглядали дуже природно навіть у листопадовий холод. Жаль, що у нас не дійшли руки до твічингу – тема цікава навіть восени.

А наприкінці риболовлі помітив ще одну особливість. Загалом можна цілком було говорити, що розподіл щуки рівномірний. Вона і в закоряженій вершині є, і біля дамби. Достатньо її по центру ставка, але й біля залишків прибережної трави реально заробити клювання. На ділянках, де трави особливо багато і вона була суцільною килимом, щука стояла зовсім близько до берега (майже в траві). Великих щук тут ми не спіймали, але щупаки по 300-500 гр, як виявилося, тут були. Ті непогано реагували на наші хитрощі. Дрібну щуку, що приховалась у корчах, зрозуміти теж можна. Не знаю, як справи з харчуванням у неї, але для самої щучки не стати обідом – теж завдання не з останніх.
Ще спочатку рибалки я припустився, що віброхвости менш цікаві, ніж твістери, ось тільки після обіду картина змінилася з точністю до навпаки. Там, де вже не було клювання на все, дрібні віброхвостики працювали нормально. Noike Ninja, Sawamura OneUp Shad, TTShad – як завжди, ловили.

А на одній із точок, знову ж таки неподалік килима пожухлої трави, я з двох закидів упіймав дві риби. Що цікаво, перед цим і два мої знайомі, і пізніше я сам зробили загалом не один десяток закидів, але щука відгукнулася, лише коли у воду полетів дрібний віброхвостик на легкій голові (2-3 гр). Багато в чому мені це нагадувало звичну мікроджигову спортивну рибалку. Підло і без попередження пробив годину збиратися додому!
Чи варто уваги «Кайфове містечко»? Стоїть. Чи легко там упіймати щуку? По-різному. Розмір хижака? Найрізноманітніший, хоча сьогодні ми нічого більше кіла не вивудили. Чи затишно на Кутузівці? Однозначно. Проїзд? У вологу погоду вкрай проблемний, хоча якщо через село і не до самої води, то норма. Я приїду ще сюди.

Усім позитиву та гарного клювання!