Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 21 січня 2016

Січневий спінінг

Нинішнього січня зі спінінгом я ще не вибрався жодного разу, хоча 7-8 рибалок до третьої декади накопичив. Спишемо, втім, це на об'єктивні причини – мороз, змагання з блешні і т.д. Мабуть, мороз і крижаний покрив - найперші перешкоди для спінінгіста. Теоретично варіанти боротьби з цим є, але я роблю простіше - вирушаю в січні зі спінінгом в ті дні, коли наступають відлиги і бажано тривалі, щоб і рибалити більш-менш комфортно, і ловити було де. Про спостереження та думки спінінгіста в даний період далі.

Прийнято вважати, що в середині зими життя в підводному царстві максимально статичне і не зазнає різких змін практично за жодних ситуацій. Багато в чому це так. Однак насправді після тривалого безкльов'я досить часто спостерігаються сплески активності або періоди, коли хижак трохи більш прихильний до наших дій і приманок. І відлига – явний сигнал до позитивних змін. Навряд чи буває так, що різні види риб поводяться за одним і тим самим сценарієм. Зазвичай або щука, або окунь з судаком радують клюванням більше, інші - менше. При цьому навряд чи підвищення температури повітря (навіть значне) призводить до прогріву води або зміни її інших властивостей. Але щось таки змінюється.

Перша видима зміна при відлигах, яка здатна пробудити у хижака апетит, - поява талих вод і струмків, що стікають з берегів. Мало того, що вода тут особливо збагачена киснем, так ще є ймовірність попадання в такий струмок чогось їстівного. Місця впадання мікро струмочків притягують дрібну рибку, яка неабияк вичерпала свій запас енергії за першу половину зими. А вже за дрібницями підтягується і хижак. Принаймні так бачиться теорія цього явища. Затримання ж тут гідних екземплярів тому підтвердження. Взагалі, при всій зовнішній прогнозованості та малій привабливості зимових водойм та спінінга, з потеплінням можуть відбуватися найдивовижніші речі.

Декілька днів плюсової температури зменшують закраїни та відкривають доступ до тих місць, які раніше були надійно вкриті льодом від рибалки. Іноді картина виходить комічною. Хижак стоїть під кіркою льоду, на яку не вийдеш із жерлицями, але й ніяк не обловиш спінінгом. А ось із потеплінням така кірка швидко йде, риба ж нерідко залишається на місці, навіть не підозрюючи про свою долю. У зв'язку з цим я особливу увагу приділяю затокам та будь-яким іншим ділянкам, де нещодавно був лід.

Подібне можна сказати і про ділянки берегової лінії, які вкриті очеретом, але лише зараз з'явилася можливість обловити кордон чагарників та чистої води. Як показує практика, такі ділянки перспективні не тільки в теплу пору, коли риба особливо тяжіє до очерету, але й зараз, коли в чагарниках хижак ховається від небезпеки, може спокійно дихати і корм під носом має. Як мінімум, про щука і окуна таке говорю сміливо.

Зважаючи на зміни деяких зовнішніх умов, викликаних потеплінням, слід скоригувати і свої дії.

Хоч погода різко змінилася, від хижака чекати кардинальних змін я не став би. Тому розраховувати, що його місце розташування суттєво зміниться, теж неправильно. Судак, за моїми спостереженнями, найменш схильний до міграцій, а ось щука і окунь все ж таки здатні залишити зимувальні і навіть прилеглі до них ділянки, і трохи віддалитися в пошуках видобутку. Але навіть у цьому випадку рибалці глибини не варто забувати, оскільки вони - відправна точка для будь-яких риб'ячих маршрутів.

Найнадійніше, як на мене, – будувати свою тактику лову, орієнтуючись на околиці ям. Це і за морозної погоди ефективно, і зараз. Логічно вважати вихід із ями – найцентральнішим для лову місцем. Однак зараз і краї заглиблень, розташовані біля берега, з високою ймовірністю принесуть клювання. У відлизі нерідкі струмки, що струмує з берегів води, які приваблюють різних риб, у тому числі й хижих.

В силу того, що з потеплінням ми очікуємо від риби підвищення активності, довго затримуватися на окремих точках, навіть стократно перевірених і уловистих, я б не рекомендував. Ніколи не можна бути впевненим, що тут і зараз є риба. Здебільшого, якщо не «відкликається» місце одразу, краще його покинути. Я зовсім не хочу сказати, що потрібно швидко облавлювати точки, як ми це часто робимо в теплу пору. Ні. Нині важливий компроміс між темпом і ретельністю. Наприклад, якщо влітку на точку Х я витрачав 15 хвилин, зараз - 20-25 хвилин. Звичайно, це все вкрай умовно і багато в чому залежить від ситуації, але, в цілому, якщо економити на кожному місці навіть по 10 хвилин, це дозволить адекватно обловити кілька додаткових точок, і напевно додасть улов.

Через те, що з потеплінням велика ймовірність, що хижак почне «ворушитися» та рухатися, особливо актуально зрозуміти найбільш характерні місця його нового розташування. Це може бути навіть важливіше всього іншого. Воно і в іншу пору міграції хижака зовсім не хаотичні, а мають цілком конкретні цілі, а взимку – тим більше.

Неодноразово доводилося спостерігати, як із потеплінням щука з ями виходила на колишні трав'янисті ділянки і там активювала або ж окунь полював за метр-двох від стіни очерету, хоча до цього себе там ніяк не проявляв.

У січневі відлиги можуть спрацювати осінні точки. Після морозів часто щука з окунем поводяться за осіннім сценарієм, коли хижак вже, начебто, далекий від літнього ритму життя, але ще не повністю перейшов на зимовий. Так, говорю про січень. При всіх моїх спробах і прагненні навчитися передбачати, де нас може очікувати успіх, а де краще не витрачати взагалі, це успіхом не увінчалося. Часом навіть на «домашніх» водоймищах, де, здається, знаєш кожен кущик чи коряжку, хижак давав сюрпризи. Тим більше важко щось радити, коли йдеться про лов різних видів риб. У результаті, не особливо морочаючись, намагаюся з самого початку рибалки зрозуміти, куди змістився хижак і чого він зараз хоче. Це і є, як на мене, простий, але вірний ключ до успіху.

До особливостей тактики вважаю доречним віднести вибір типу приманок і проводок для них. Справа в тому, що зараз до певної міри мають місце «змішані» умови лову. З одного боку, зимова пора передбачає максимальну статичність всього живого, а значить – плавність анімації та застосування лише найнадійніших приманок, а з іншого – відлига запросто може «пробудити» рибу і змусити її активно шукати корм, де так само важливо не схибити з приманкою, її подачею та темпом лову. Коли я говорю про зимовий спінінг, мимоволі розумію силікон і джиг як основний знаряддя лову. Така моя думка.

Дуже гарний і стабільний якийсь середній варіант, що передбачає використання приманок, які ефективно працювали на цій водоймі раніше. Схема проста, але надійна. Зі стилем анімації ще менше питань. Найефективнішими є такі проводки, які, по-перше, максимально підходять для конкретного типу приманок, а по-друге, плавні та дають можливість хижакові не тільки побачити поживу, але й легкодоступність. Особисто я в переважній більшості випадків використовую твістери,

віброхвости

або слаги

Хоча часом «вистрілює», що зовсім інше.

Якщо говорити про правомірність експериментів у пору, то даної позиції я б умовно привласнив коефіцієнт 0,5 по відношенню до літа. Мається на увазі, якщо влітку необхідність експериментів з різними приманками, проводками та іншим взяти за одиницю, то в зимову відлигу свою потяг до дослідів я зменшую вдвічі (до 0,5). Коли ж йдеться про звичайні зимові риболовлі зі спінінгом не у відлизі, згаданий коефіцієнт у мене не більше 0,2-0,3. Взагалі, я твердо впевнений, що взимку краще використовувати лише перевірені речі, хоча, безперечно, тут все дуже суб'єктивно та відносно. До речі, на водоймах без течії (стави-охолоджувачі, наприклад) часто хижак вимагає саме чогось конкретного, тому хочеш-не хочеш, а треба експериментувати. А ось на більшості малих рівнинних річок все досить прогнозовано і без сюрпризів. Тут робочі теми, як правило, відомі заздалегідь, адже ними ми користувалися восени, а то й улітку .