Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 27 серпня 2015

Щука. Підсумки серпня 2015

Хтось на знак успішного завершення чогось важливого і значущого вирушає на багатоденну рибалку, хтось накриває стіл або відвідує з друзями лазню, я ж за підсумками намагаюся зробити якісь висновки, щоб надалі не наступати на ті ж граблі – шишок і без того чимало на риболовлі трапляється. Як і все літо 2015, серпень місяць приніс масу всього – яскравого та не дуже, тріумфального та провального, несподіваного та банального, а ще образливого, прикрого, радісного…

На тлі спекотного літа серпень – завжди час надій на хороше клювання, але цього року вони були особливо примарними, адже перші два серпневі тижні були такими ж спекотними, що й липневі. Проте з другої половини місяця все круто змінилося. У сенсі – пройшли дощі, значно похолодало, та й вся природа різко змінила свій настрій та фарби. Серпень місяць поділю на дві частини: жарку та прохолодну.

Гаряча

була перші два серпневі тижні і характеризувалася приблизно тими самими тенденціями і особливостями щучого поведінки, як і раніше. Щука не перебувала у своїй скільки-небудь бойовій формі і траплялася спінінгістам більше час від часу. Вісті про те, що хтось добре порибалив на водосховищі і тим більше на ставку у мене були зовсім відсутні, хоча я не сумніваюся, що такі щасливці були, і щуче полювання на стоячій воді не виглядало марною тратою часу. На річках ж якась тенденція до поліпшення клювання намітилася, про що свідчило менше провальних рибалок і більше більш-менш вдалих. Щука більше змістилася на глибину – у тінь дерев та коряжник.

Прохолодна

частина серпня почалася рівно з екватора місяця. Несподівано навіть для самих синоптиків (якщо судити за їхніми прогнозами), пройшли дощі, за якими встановилася прохолодна, майже осіння погода. Бути кльову? Неодмінно! Я зі своїми друзями подвоїв натхнення, виїжджаючи на щучі риболовлі практично кожного другого дня. Спочатку вимальовувався, взагалі, явний облом - тобто зубаста ловилася так само мляво, як і до похолодання, потім деяка активізація все ж таки спостерігалася. Навскидку в цифрах: активність становила близько 50% того, що мало бути.

Були надії на щучий вихід. Таке наприкінці серпня нерідко відбувається – ні з того, ні з сього, щука «прокидається». На цей раз, на жаль, подібного я не побачив, як би я наполегливо і з вірою не вирушав на щучі рибалки. А ось що вселяло оптимізм, то це збільшення спійманих екземплярів. У тих місцях, де ще недавно вдень з вогнем ми з друзями не могли вивудити щук на 1,5 кг, стали траплятися хижачки на 2 кг і більше.

Загалом, передосіння щуча кампанія так-сяк, але в серпні почалася. І не загальмувало її навіть те, що наприкінці місяця погода знову повернулася влітку.

Сильно посвітлішала вода. Вже з останньої декади серпня дно багатьох рік добре проглядалося на глибині до трьох метрів. Видно там і риба, в тому числі і щука. Принади природних забарвлень різко стали переважати над «кислотниками» та «отрутами».

Неважко було помітити, що багато клювань траплялися на глибині від двох метрів, хоча нещодавно працювали й мілководдя. Я здебільшого ловив тими ж моделями, що й раніше, просто на трохи більших глибинах. Щука, до речі, зовсім не лінувалася підніматися за приманками, що йшли за метр від поверхні. Я взагалі, переконаний, що зміна горизонту в метр-півтора для скільки-небудь активної щуки – нікчемна справа, а ось уже більше – не «пльова».

З остиганням води дуже впевнено на арену уловистих технік вийшов джиг. Не можу сказати, що раніше джигувати було безперспективно - на глибині силікон і раніше був у лідерах. Схема серпневого джигу була досить простою: визначалися ділянки з не найбільшою кількістю корчів і з незачіпляннями орієнтувалися ми на голодних щук, які не вимагали особливих вишукувань у снастях та проводках.

Якщо судити за кількістю клювань, на джиг реагували і дуже інертні риби, оскільки загальний відсоток контактів на силікон помітно перевищував кількість атак на воблери. З того, що працювало найнадійніше: Bait Breath Curly Grub, Bugsy, TT/Shad, Sawamura OneUp Shad. Друзі успішно практикували також деякі інші силіконки. Тенденція простежувалася вкрай очевидна: що ближче приманка опинялася до «noname», то менше шансів на неї було спіймати щуку. Навіть на тих ділянках, де щука не була розпещена увагою спінінгістів (лісові річки вдалині від населених пунктів), хижачку не особливо вдавалося провести на всілякі підробки з взуттєвих підошв.

Джигові проводки варто було робити мляво і плавно, інакше успіху не було. Мабуть, тому я не надто практикував джиг – мені хотілося ще літньої динаміки та швидкості, що в якомусь вигляді забезпечували воблери. Щоб уникнути помітної кількості зачепів за донні корчі, джигувати часто слід було без торкання дна. Тобто там, де дно було чистим, стукіт джиги об ґрунт вітався. Там же, де в глибині вгадувалися топляки та інше сміття, розумніше було вести приманку десь за метр від зачепів – щука нормально на таке велася.

Мої ж думки та настрої були спрямовані ще у бік воблерів і, перш за все, – кренків. Знав, що час цих чудових приманок закінчується.

При лові кренками я відразу ж відставив у бік яскраві кольори - вирішив не напружувати інертних щук агресією та неприродністю. Постарався так само стримати темп проводок до мінімальної швидкості, коли ще кренк залишався привабливим для зубастої, але рухався вкрай флегматично. І це, загалом, свої плоди приносило. Рівномірна, "stop and go", чергування прискорень та уповільнень – мої стандартні анімації. Вже втомився хвалити, але вважаю Megabite Samba 100SP і Booby 50F тими моделями, з якими можна досягти успіху майже завжди.

Не забував і про твічинг. Зазвичай я не витрачав багато часу на облови окремих точок – переміщався інтенсивно. Ривки та паузи вибирав із розряду спокійних та м'яких, що характерно середині літа. З чемпіонів відзначу Orbit 110, Fatty Minnow 70SP, Dandy 70SP, LB Minnow 60SP.