Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 11 листня 2015

Річкові затоки пізньої осені. Ретельний підхід

Відшуміли теплі дні, що дарували не тільки зручну риболовлю, але і хороший клювання підводних жителів. Слід визнати, що золота пора для лову хижака вже позаду, але чи варто у зв'язку з цим зачохляти спінінгові снасті? У тому, що однозначно не варто, я переконався давно, і зараз твердо впевнений, що за належного азарту, натхнення та наполегливості навіть без багаторічного стажу цілком можна досягти результату.

Пізня осінь – особливий час, я назвав би його «коротким міжсезонням». Зараз льоду ще немає, але багато рибалок чомусь літні снасті вже сховали, і просто перебувають в очікуванні. А тим часом саме пізньої осені, через високу концентрацію риби на деяких ділянках, можна застати дуже яскраву і результативну рибалку. Безумовно, риба на зимівлю збирається в різних місцях, але одна з найнадійніших і найідентифікованіших – річкові затоки. Саме про спінінговий лов тут і йтиметься. Викладу свою думку. Багато що залишиться актуальним і в грудні, аби лід не скував затоки.
Наївно вважати, що всяка річкова затока служить надійним будинком для риби. Визначати перспективність затоки ще до того, як закинути в неї приманку, важливо та корисно з багатьох міркувань. Перше – економія часу, оскільки день нині особливо короткий, а справ намічено дуже багато. Якщо рибалити в тих самих місцях постійно, то статистика досить точно підкаже, де має сенс ловити, а де – ні. Але й інші ситуації. Не стверджуватиму, що таїнства передбачення наявності риби в тому чи іншому місці мені відкриті, проте за останні приблизно десять пізньоосінніх сезонів на річкових затоках багато вдалося помітити. Цим і хотів би поділитись.

Отже, які ж найбільш характерні риси має по-справжньому перспективна затока?

1. Глибина в затоці помітно перевищує середню глибину прилеглих ділянок, а за розмірами така затока не менша, ніж руслова частина річки, що поблизу.
2. Кордон затоки та основного русла досить протяжна та глибока. Тобто рибі, щоб залишити затоку або в неї зайти, не доведеться підніматися нагору, а потім спускатися по звалю в яму.
3. У глибині затоки з боку його прибережної частини розташований очерет або затока «захоплює» частину лісу, куди з берега доступу немає, а глибина достатня для більш-менш комфортного місцезнаходження там риби.
4. По центру або трохи осторонь затоки, але в межах глибокої його частини, розташований коряжник або навіть самотня, давно затонула, колода.
5. Біля краю затоки з боку річки є невелика течія, що поступово набирає сили в міру наближення до русла. Особливо перспективними є затоки, в яких спостерігаються зворотні струмені.
6. Прибережні ділянки, що влітку суцільно заростають водоростями. Втім, нині дно чисте і немає явних ознак масового гниття чи поганого кисневого режиму.
7. Затока в якій вода за кольором та прозорістю не відрізняється від того, що ми бачимо на ділянках з течією. Біля берега немає виважених частинок, що створюють каламут, відсутні будь-які ознаки болота чи «жабовника».
8. Незважаючи на зовні уявну неживість, при більш детальному розгляді в глибині помітні зграйки дрібної рибки. Можливо, біля очерету когось турбує окунь. Загалом, є явне відчуття того, що місце правильне і тут зимує як мирна, так і хижа риба.
9. Річка в даному районі є практично прямою трубою без особливого рельєфу і цікавих для риби місць. А якщо й зустрічаються повороти, то освічені там заплави, надто локальні і не можуть служити надійним притулком для скільки-небудь численної зграї білої риби. На цьому похмурому фоні будь-яка хоч трохи глибока затока буде жити.
10. Найближча місцевість безлюдна, малодоступна, немає слідів серйозного пресингу з боку рибалок і більше – браконьєрів.

Безсумнівно, частина з наведених вище умов для деяких водойм буде свідомо не здійсненна, а ряд підводних особливостей без ехолота і зовсім не розбереш. Вважаю такий стан справ абсолютно нормальним для пізньоосінніх (і не тільки) спінінгових рибалок, і точно – не перешкодою хорошому результату. Важливо розуміти і те, що в деяких затоках переважатиме окунь, а десь щука. З судаком у наших річках, на жаль, часто не складається, але в принципі і ікластого не слід упускати з розгляду.

Знайти затоку з хижаком - без сумніву, важливий крок на шляху до чудового улову, проте не єдиний. Від наших подальших дій так само багато залежатиме. Стосовно річкових заток у цей час року часто практикую лише два варіанти тактики: ретельний облов і навпаки – швидке переміщення. Нерідко доречна їхня комбінація.

Ретельний облов. Чи варто говорити, що в холодну пору через повільність всіх життєвих процесів у риб, останні стають вкрай інертними і млявими, отже, і дії з їх спокуси розумно виконувати з урахуванням цього фактора. Ретельний, уважний і в міру неквапливий облів точок пізньої осені ефективний ще й тому, що часто хижак наважується на клювання, лише коли приманка проходить біля самої пащі. Потрапити ж із першого разу у потрібне місце – вкрай непросто. Скоріше, удача, а чи не вміння визначає ці речі. Ось і виходить, що нерідко доводиться досліджувати буквально кожен метр затоки, щоб заробити клювання.

Незважаючи на те, що ретельний облов місцевості передбачає суттєві втрати часу без гарантії на успіх, на деяких затоках тільки така схема працює. Особливо це справедливо для великих та глибоких ділянок, де одразу дуже важко визначити конкретну диспозицію хижака. Тим більше неправильно йти з перспективного місця, не випробувавши хоча б кілька можливих уловистих тем, адже пізно восени зовсім не очевидно, що ми відразу вгадаємо зі снастю та проводкою.

А ще ретельний облов перспективного місця дає шанси застати «вихід» хижака у місці, де той, напевно, є, а не десь у дорозі чи на сумнівній точці. Гадаю, кожен рибалок потрапляв у ситуацію, коли клювання ні з того, ні з його «включався» і колись нежива вода перетворювалася на справжній акваріум із рибою. Тобто «вихід». В принципі, пізня осінь – пора, коли всі особливо статично і розмірено, але навіть зараз піки клювання не рідкісні. І особливо спостерігається таке в місцях з помітною концентрацією хижака, який нехай навіть перебуває в напівсонному стані. Затока – одне з перших місць. Помічено: чим менше затока і стрімкіший перебіг на прилеглих ділянках річки, тим клювання більш експресивне і несподіване, а спалахи активності регулярніші.

Звичайно, визначивши ретельний облов як основу, не варто закидати ті самі приманки в однакові місця. Нехай усе це стократно вже приносило успіх тут раніше, чимала ймовірність, що саме зараз риба чекає на щось особливе. Досвідченим шляхом для себе я встановив, що лише після трьох різних (але перевірених раніше) приманок та кількох надійних проводок можна робити якісь висновки.

Якщо клювання, наприклад, ні, цілком реально, що хижак або повністю «відморозився», або відсутній. Три приманки і кілька проводок – та умовна межа, коли подальші дослідження майже втрачають сенс і краще місце змінити. Звичайно, завжди є надія, що хижак «прокинеться» і почне годуватись, але я впевнений, що набагато ефективніше провести час у пошуку, ніж в очікуванні дива. Затоку, яка «промовчала» на початку риболовлі, протягом цього дня я часто більше не перевіряю.

Прийшовши на відповідну затоку і налаштувавши себе на тактику ретельного облову, помилково вважати, що поспішати нікуди і все встигне само собою. Наприклад, зараз або через півгодини сюди можуть зазирнути колеги або ж хижак геть-чисто втратить і без того не найкращий апетит. Власне, пізня осінь хоч і не викликає зазвичай ажіотаж у спінінгістів, а все-таки поступово такий вид лову набуває популярності і рибалок стає більше. До того ж затока – місце, яке не пропустить навіть новачок, настільки очевидна у ньому перспективність. Особисто я намагаюся насамперед перевірити локальні точки, де з великою ймовірністю може бути один або два «чергові» хижаки, яких спіймати здатний практично будь-який спінінгіст, оскільки ті активні і атакують без особливих прелюдій. Після швидкої перевірки наявності голодних екземплярів зазвичай вже планомірно експериментую у самій затоці. Традиційно його кордон із основною водою – супер місце, але зараз цілком імовірно, що хижак займе місце й у глибині тиховоддя.
Користь ретельного облову точок може полягати і в тому, що за підсумками успішних експериментів, ми визначимо уловисті приманки та проводки, які найімовірніше спрацюють і на сусідньому подібному місці. Більше того, пізня осінь – той час, коли переваги хижаків особливо усталені, тому знання багатьох тонкощів у приманках та проводках стануть у нагоді і надалі.