Перше весняне потепління активізує різних хижаків, але в першу чергу – судака. Нинішнього року все по-особливому рано, а тому багато моментів судакової риболовлі, які мали місце колись у травні, зараз виявляються вже в другій половині березня. Судак нині починає активнічати, він полює, часто переміщається і, в цілому, непогано реагує на наші дії та хитрощі. Тобто цілеспрямована та вдумлива рибалка по судаку цілком реальна. Але разом з тим слід визнати, що ікластий навіть у період своєї активності досить виборчий і вибагливий, а тому все запросто може виявитися менш райдужним, ніж очікувалося. Деякі моменти весняної судакової риболовлі я і хотів би торкнутися цього матеріалу.

Куди поїхати – часом ключове питання. І від правильного вибору місця залежить дуже багато. Дуже поширена і абсолютно нормальна практика їздити за судаком туди, де ми вже були і напевно хоч раз успішно рибалили. Як відомо, судак - той хижак, який особливо прив'язаний до рельєфу дна і навіть якщо в деякі проміжки дня інтенсивно переміщається, успішна рибалка можлива практично тільки там, де дно має якусь аномалію. У зв'язку з цим першими ділянками, які я перевіряю спочатку, є брівки, коси, плями черепашки та інші нерівності дна, до яких можна докинути з берега. Безумовно, не останню роль відіграє і статистика попередніх рибалок на даному водоймищі. Взагалі, володіти інформацією про місце майбутнього лову – річ ключова.

Крапки, на яких будь-коли були спіймані судаки, однозначно варто перевірити і сьогодні, скільки б часу з того моменту не минуло. Якщо говорити про річки, то тут цілком можливо, після весняного паводку характер дна зміниться, але на водоймах без течії уловисті локальні точки залишаються такими рік у рік. Це, звичайно, ще не обов'язково, що судак такі точки займе зараз, але шанси добрі.

У ситуаціях, коли потенційно уловистих місць достатньо, я намагаюся досить швидко обловити їх усі (нехай і не дуже уважно), а вже потім думати, що робити далі. По-перше, на багатьох аномаліях великої кількості судака, що полює, може і не виявитися, але зловити одного або двох «чергових» вельми реально. По-друге, перспективні місця, до яких можна дістати з берега, напевно, відомі й іншим рибалкам, які легко можуть, випередивши вас, зняти вершки у вигляді гідних риб. По-третє, зовсім нелогічно ловити на першій же ділянці, що трапилася, не обловивши раніше перевірений. І якщо уловисті місця залишаються здебільшого такими надовго, то приманки та проводки, якими вдавалося спокусити хижака раніше, запросто можуть наступного разу помінятися, тож сліпо копіювати снасті я не став би.

Буває, вирушаєш за судаком на якесь водоймище вперше. Найчастіше незнайомі водоймища ми відвідуємо завдяки пораді друзів або дізнаємося про них з інших джерел, яким, як мінімум, довіряємо. Отже, здебільшого маємо можливість дізнатися і трохи більш докладну інформацію про місця лову та звички тутешнього ікластого. Цим однозначно варто скористатися, як би наша рибальська гординя не протестувала. Коли ж риболовля планується абсолютно з чистого листа (і таке буває), дію інакше.

Для початку міркую і спостерігаю. Якщо на незнайомій поки що для мене водоймі справді непогано ловиться судак, швидше за все, навіть у будній день я не опинюся там один. Оскільки навесні судак нерідко активує ще до світанку, навіть рано приїхавши на водойму, когось із колег можна побачити. Перша порада: на незнайоме місце не прагнути потрапити затемно. Друга порада: як би ви не цінували риболовлю на самоті і не уникали спілкування з іншими рибалками, знайдіть у собі сили поговорити з місцевими хвилинку-другу - найчастіше коротка бесіда принесе стільки інформації, скільки, можливо, поодинці ви не отримаєте і за кілька рибалок. Третя порада: першорядною на незнайомій водоймі є інформація про місце лову судака і період його найактивнішого клювання, все інше менш важливо.

Правда і в тому, що відомості, отримані від місцевих рибалок, нас ніяк не обмежують і ні до чого не зобов'язують, оскільки апріорі є вкрай суб'єктивними, адже, як відомо, кожен рибалка сприймає риболовлю через призму власного вміння та досвіду. У зв'язку з цим я дотримуюся одного правила, яке, можливо, по відношенню до деяких спінінгістів звучить несправедливо і навіть прикро, але скажу як є. А саме: ступінь моєї довіри до думки того чи іншого рибалки прямо пропорційна сучасності його екіпірування та якості снастей. Під якістю розумію як цінник, а й грамотне поєднання всіх компонентів. Нікого не хочу образити, та й не раз був свідком, як людина з зовсім примітивними снастями облавлювала багатьох куди більш «упакованих» рибалок, але зазвичай правило працює.

Знання особливостей рельєфу дна – неймовірно важлива річ для успішної судакової риболовлі, але часто без човна та ехолота зрозуміти рельєф майже нереально. Деякі це намагаються зробити за допомогою джиг. Мовляв, двох зайців убивають – шукають судака та дно вивчають. Таким оптимістом був свого часу і я. Але, як засвідчила практика, це самообман. Найімовірніше, жодного зайця не постраждає, тобто. і судак не буде спійманий, і рельєф дна не вивчений, проте часу піде маса. Але навіть якщо вам не шкода часу на докладне та планомірне вивчення дна джигом, все одно не буде гарантії, що якийсь горбок чи приямок ми не пропустимо. Адже саме там ймовірність знаходження судака максимальна.

Намагаюся не шукати пригод там, де їх можна уникнути. Іншими словами, я менше роблю закидів навмання, а більше ловлю свідомо. Якщо придивитися, то практично на будь-якій судацькій водоймі є місця, перспективність яких не викликає сумніву ще до закидання. У цьому частина їх визначаються візуально. Такі місця я називаю «класичними». Гарантій від безкльов'я, звичайно, все одно ніхто не дасть, але за інших рівних саме з класичних місць і варто починати лов.

Серед них:
– водоскиди та інші гідроспоруди для зливу води з водойми;
- Місця, де біля берега або навіть прямо на суші лежить черепашка, при цьому в околицях дно мулисте і малоцікаве;
- коси та мілководдя, які беруть початок ще на суші і, швидше за все, є продовженням під водою;
- кам'янисті насипи на березі та інші місця, де видно великі камені на дні;
– межа бетонних плит та донного ґрунту;
– гілки або коряжник, що стирчать з води, в межах берегового закидання;
- прилеглі до греблі ділянки, якщо в інших місцях занадто дрібно чи ні аномалій дна.

Сам я далекий від думки, що можна заздалегідь спрогнозувати, яка приманка найкраще працюватиме на завтрашній рибалці і взагалі - з чого розумніше починати лов. Звичайно, якщо регулярно рибалити в одних і тих же місцях, то статистика коло пошуку помітно звузить, але все одно строгу відповідь навряд чи отримаємо. Щодо полювання за судаком у певну пору часу у багатьох рибалок давно склалися свої переваги в приманках. Вважаю, що саме з них і найрозумніше починати в ситуаціях, коли інформація про місцеві моделі-фаворити відсутня. На тих водоймах, де в травні рибалку я, силікон і взагалі джиг поза конкуренцією. Особисто мої вимоги до приманки-розвідника, тобто до тієї, з якої я починаю рибалку в незнайомому місці, наступні:
– форма має бути якомога ближче до традиційної без будь-яких оригінальних та неперевірених рішень; у моєму розумінні, найнадійніші: віброхвости та твістери;

– розмір приманки одночасно повинен дозволяти далеко її закидати, але водночас це й не повинно виглядати коміркою в очах великого судака; як на мене, оптимальним розмір – 3 дюйми;


- колір приманки десь у половині випадків відіграє чи не ключову роль, так що спочатку риболовлі дуже важливо не помилитися з забарвленням або, як мінімум, не потрапити зі старту на невдалий по сьогоднішній день забарвлення; моя статистика свідчить, що два найбезпрограшніші за травневим судаком кольори – яскраво-зелений та бузковий;

- обсяг приманки повинен бути таким, щоб та й летіла добре при закиданні, і у воді опускалася не як камінь; я часто вибираю щось середнє між об'ємними (поганообтічними) моделями і принадами довгастих форм з гарною аеродинамікою польоту.

Усім перемог та позитиву!