Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 10 листня 2013

Помилки одного рибальського дня

Настала чергова субота, яку не було жодних причин не провести на риболовлі. Особливих завдань собі не ставили. Принаймні я. Намірилися присвятити день лайту, а так само тому лову, який виявиться найбільш актуальним. Справа була на Кампліці. Того дня рибка ловилася, до речі, непогано. Утрьох ми спіймали понад сотню різних окунів, штук п'ять судачків та щуку. І все ж таки сам по собі улов не став настільки незвичайним, щоб писати про це статтю. На мій погляд, ця рибалка виявилася особливо повчальною та навіть знаковою. І запам'яталася вона насамперед величезною кількістю помилок, які я примудрився зробити за один неповний день. Так, це був той виїзд, який явно не вимагав особливих схем і тактик, але так бездарно витрачати день теж не можна було. Мене не просто обловив напарник по команді та безлічі звичайних виїздів – Сизоне Олег, різниця в наших уловах була просто величезна. Я мало не поступився (і то не факт), нашому третьому компаньйону - Тарасу, який зі спінінгом рибалив, можливо, вп'яте в житті. Саме він і попросив мене в той день показати ази спінінгової риболовлі. І якщо програти Олегу мені ніколи не соромно (не вперше і не востаннє таке траплялося), то спінінгіст-початківець я був зобов'язаний продемонструвати свій досвід і ефективність елітних снастей. Загалом, після тієї суботи, посидівши у кріслі з чашкою кави та поміркувавши над причинами свого результату, дещо зрозумів. Сподіваюся, аналіз моїх помилок читачеві здасться не лише цікавим, а й допоможе надалі багато чого уникнути.

1. Я фотографував, по обов'язку рився в коробці в пошуках потрібних монтажів, давав масу вказівок другові-новачкові ... Загалом, все робив, щоб рибу не зловити.
Допомогти початківцю і сфотографувати барвистий кадр - самі по собі не найгірші заняття, але робити це явно потрібно розумніше і в міру. На першій точці Олег упіймав не менше десятка окунів, а ми з Тарасом – по одному. І якщо в друга це був третій чи четвертий смугастий, спійманий колись на спінінг, то в мене – напевно, у десятки тисяч разів більше. Але поки що ніякого значення всьому цьому я не надавав.

2. Щоб не відходити від компанії і не пропускати яскраві фотокадри, я ставав поруч і закидав приманку туди, як і друзі.
Тобто, по суті, ловив у тих же місцях, які товариші щойно обловили. Очевидно, що моєю потенційною здобиччю були дуже вибагливі екземпляри з уже «підвибитої» колегами зграї. Безумовно, Сизон О. у такій ситуації був головним спокусником окунів і судачків – він ловив вдумливо і не відволікався на дурницю, як деякі. Адже давно відомо, що легше і швидше ловити активного, ніж будь-якого іншого хижака. Але те, що я не прагнув випередити колег (вони, звичайно, теж) і вихопити перед ними голодних риб, знову виглядало цілком поважною та благородною причиною.

3. У більшості ситуацій мені просто ліньки було змінити приманку або поставити інше її забарвлення. Я ставив ті приманки та монтажі, які просто лежали в коробці згори і були вже оснащеними гачками.
Ті, хто часто рибачить на Кампліці, знають, що одним із найкращих забарвлень (а скоріше, найкращим) є «ультрафіолет». Що при лові лайтом з дальняка, що біля самого берега на легкі ваги, що навіть хеві-джигом, приманки такого кольору найбільш затребувані. Спочатку Олег таки ловив дуже успішно на «ультрафіолет», але, звичайно, його результат не тільки залежав від цього. Коли з'ясувалося, твістерки на джизі в 2 грами виявилися найбільш ефективними. Напарник зараз особливо чудово ловив на Curly Grub Bait Breath 2,5 дюйми. Я ж закидав то злаки, то раки, але не твістери. Начебто і цей промах можна було пояснити бажанням поекспериментувати.

4. Напарник ловив виключно на їстівну, мене ж чомусь «смикнуло» всоте перевірити ефективність звичайної гуми. Якраз і придатні на вигляд приманки, начебто, лежали прямо під рукою (фактично валялися в коробці).
Дізнатися щось нове – здавалося, дуже благородною справою. Дізнався. На просту гуму не найактивніший окунь клював на порядок гірше. Ще втратив якийсь час. Адже давно відомо, що по окуню на легких джигах та плавних проводках їстівна гума конкурентів не має. Навіщо було вкотре перевіряти? Олег практично з будь-якого місця діставав по 5-7 хвостів, а я від сили – 3-4. Навіть Тарас, який на той час відкрив другий десяток окунів, спійманих за своє життя на спінінг, явно розумів, що треба робити. Я своє розуміння відкладав на потім.

5. Незабаром я зрозумів, що кількість неодружених клювань у мене просто неймовірна. Причину шукати довго не довелося. Минулого разу я рибалив під дощем, і в деякі відділення коробки потрапила волога – ось усі гачки, що там були, і вкрилися невеликою іржею.
Все та ж лінь і зневажливе ставлення до снасті дали свої, цілком заслужені, плоди. І без того не найбільша кількість клювань не менш ніж у половині випадків завершувалося сходами або порожніми підсічками. Коли я поганий гачок таки замінив, результативність підвищилася в рази, але це, безумовно, далеко не все було, що того дня я «викинув». Попереду на мене чекала ще безліч помилок.
Якось непомітно ранок почав переходити в обід. Ми зробили паузу – перекусили, обговорили особливості лову. Тільки не всім це, як з'ясувалося пізніше, допомогло. Олег із Тарасом із ще більшою старанністю та результативністю почали тягати рибу, я ж продовжував тринькати час, клювання і взагалі шанс успішно сьогодні порибалити.

6. Вирішивши, нарешті, закінчувати з експериментами, тим більше, що вони сьогодні у моєму виконанні мали явно провальний характер, я звернувся до старих напрацювань. Взяв перевіреного хробака Needle розміром 2 дюйми болотного забарвлення, оснастив його 1-грамовою джигою і став облавлювати прибережні ділянки.
За великим рахунком, такі дії не можна було вважати помилкою, адже черв'яки на легких вагах практично ніколи не бувають у «чорному списку» у хижака. І особливо Needle, який мене ще жодного разу не підводив. Однак зараз і тут 1-грамовий монтаж був малоефективним. Просто на той час ми опинилися на ділянці водоймища, де біля берега розташовувалася мілина, і вся риба стояла далі. А ще був неслабкий боковий вітер. Також незабаром з'ясувалося, що навіть пасивному окуню подобалися досить різкі сходинки двох і трьох грамових джиг. Загалом, спробувавши використати перевірену тему, знову прогадав.

7. У якийсь момент я все-таки згадав, що в моєму розпорядженні є забійний Battle Whip Yamaga Blanks тестом до 15 грамів і все інше приладдя для успішної лайтової риболовлі. Тепер кожне місце я облавлював ще й лайтом.
І все одно кардинально нічого не змінилося. Цілком прогнозовано прибережного окуня я став ловити рідше (меншу кількість часу приділяв такому лову), але і на дальній дистанції нічого досягти не вийшло. При цьому Олег більш ніж наочно довів, що і на 10-12 гр в 30-50 метрах можна успішно рибалити. Поряд із окуньками до 100 грамів тепер траплялися і на 200-250 гр. Тарас, семимильними кроками осягаючи премудрості спінінга, на той час уже й без моїх підказок цілком успішно справлявся з окунями.

8. Нарешті, усвідомивши, що біля берега зграю «горбачої» або «залітну» щуку-килушку, навряд чи вдасться зустріти, я взагалі відклав легкий комплект подалі і сконцентрувався лише на гавкіті.
Власне, концентрація уваги була дуже умовна, бо я, як і раніше, ставився до лову авантюрно. Проведення майже не контролював, хоча під час бічного вітру це одна з перших умов. Чомусь покладав надії на досвід і те, що руки самі "на автоматі" виконуватимуть потрібні рухи. Однак сьогодні цей «автомат» кульгав на обидві ноги. І навіть коли ми стали на багаторазово перевірену точку в коряжнику, все одно мій лайт клювань не приносив. А тим часом Олег, стоячи поблизу, регулярно діставав окунів упереміш із судачками (максимальний з яких був на півкіло). Ні, звичайно, повного нуля в мене, на щастя, не було, але кількість спійманих риб була менша в рази, ніж у Олега і приблизно такою ж, як у Тараса, який має загальний стаж лову спінінга не більше 20-ти годин.

9. Прийнято вважати, що активному окуню майже однаково, які приманки і проводки клювати. Таку думку поділяю, до речі, і я, проте на сьогоднішній риболовлі віра в дане твердження помітно похитнулася. Закидаючи майже туди, що й партнер, але при цьому, не вдаючись особливо анімації, а, виконуючи традиційні сходи, у мене клювало на порядок гірше.
І якщо спочатку я багато міг списати на те, що ми ловимо різними приманками - Олег яскраво-жовтим Bugsy, а я, нещодавно уловистим тут, ульрафіолетовим Сurly Grub, то поставивши і собі Bugsy, але не скоригувавши проводку, мої успіхи не покращилися. Як пізніше з'ясувалося, максимальний ефект давала комбінація волочіння та досить високих підривів. А ще все найцікавіше відбувалося з правого боку корчі, який мені хоч і був доступний для закидання, постійно ігнорувався. Швидше, свої закидання я виконував на удачу - подалі і лише приблизно у бік знайомого коряжника.

10. Зайшли до затоки, де неодноразово вдавалося ловити щук. Олег свою впіймав, я – ні.
Пощастило? Є такий варіант. Але коли везінь чи невдач підряд стає занадто багато, в пору б задуматися і про закономірності. У затоці було трохи дрібніше, ось напарник і змінив джигу з 12 гр на легшу (напевно, 8 гр), а ще поставив перевіреного у цих місцях Swing Impact у яскраво-зеленому кольорі. Я залишив усе, як було раніше (12 гр).

11. Рівень води на Кампліці був вищий за звичайний десь на 30-40 см, так що багато підходів до води виявилися просто затоплені. Олег, як і завжди, був у своєму бойовому спорядженні, що дає можливість без проблем заходити у воду хоч до пояса, ну, а я – у легких, зручних для ходьби, коротких чоботях.
Знову ж таки не найголовніший момент рибалки, проте десь третина точок, які комфортно, зайшовши у воду, облавлював Олег, нам з Тарасом доступними взагалі не виявилися. І якщо другові на зорі його спінінгової кар'єри це й не потрібно було, то я, мабуть, міг би витягти якісь дивіденди, якби я мав можливість зробити закид. Зрештою, на деяких ділянках я просто не добрався до риби. У цьому неважко було переконатися, дивлячись на Олега, що стоїть у воді на 5 метрів далі і періодично з самого викиду непоганих окунів, що дістає непоганих.

12. Поряд з постійно відвідуваними мене нападами лінощів (заміна потрібної приманки, контроль проводки та інше), під кінець риболовлі мене здолало ще й якусь байдужість.
Не те, щоб мені набридло або я втомився рибалити, але до кінця дня я вже сидів на сиді, комфортно звісивши ноги вниз, і міркував про що завгодно, тільки не про рибалку. Безумовно, такі закиди та проводки здатні дати лише випадковий результат. А випадковості сьогодні не планувалося.

Це було, звісно, далеко ще не все, що сьогодні визначило мій провальний результат. Часом я «палив» по-справжньому. І якщо розглянути окремо кожну мою помилку, то виглядали вони досить нешкідливо, і не назбирай я їх цілу низку, все могло б бути інакше. В принципі, всі ці речі можна було навіть списати на злий рок або невдачу, які в рибалці дуже мають місце. Але, гадаю, цього разу результат був закономірний. Навіть згадався наприкінці дня КВН-івський жарт, коли, нібито, засмучений футбольний фан після гри заявляє: «12 безглуздих випадковостей влетіло у ворота Спартака».