Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 02 грудня 2013

Перший день зими на Сіверському Дінці

Затока, яку ми пройшли дорогою до річки, повністю була покрита кіркою льоду. Дещо насторожилися. А якщо й на Дінці тиховоддя замерзли? Так, начебто, не повинні. Зрештою, біля води. Місця тут рівно на двох, і то доводиться ловити далеко не в найкомфортніших умовах. А з урахуванням того, що в прозорій зимовій воді ми чітко бачимо перед собою величезне гіллясте дерево, що лежить уздовж берега, через яке нам неминуче доведеться перетягувати всю підсічену рибу, наша концентрація максимально гранична. Все, що клюне, ми повинні будемо протягнути крізь коридорчик шириною якихось пару метрів і глибиною (відстань від поверхні до початку гілок топляка) не більше метра. В обох стоять офсети, інакше в тутешньому коряжник мало що вдасться зробити. А ще це перша рибалка, коли у нас обох абсолютно однакові вудки – Battle Whip BW-TR-77M. Іншого нічого навіть не брали.
...З другого клювання між деревом, що впало, і початком русла Олег дістає окуня грамів на триста. Це наша перша риба. Потім смугастого трохи дрібніше. Через п'ять хвилин, у нього ж у протилежного берега клювання. Тепер килишка (мінімум), пройшовши всі хитросплетіння під-і надводних корчів, стрілою опиняється в підсаку напарника. «Бойовий Батіг» від Yamaga Blanks показав не тільки делікатність, контроль та витонченість на проводці, а й цілковиту доблесть при силовому виведенні. У Вагинівському стилі (дай Боже, Лесі здоров'я), без шансів для хижака схаменутися, Олег Іванович менше ніж за хвилину тягнув чималеньку рибку через всю річку. Я навіть обурено помітив, щоб більше так не робив, інакше жодних фото не вдасться зробити.

Незабаром розпочався і я. Легкий тук переріс у помітний тягар, який я у понад форсованому режимі і на межі потужності своїх снастей завів у вузький коридор, вільного від зачепів, простору. У щуці близько півтора кілограма. Я задоволений, якщо й не як слон, то дуже помітно.

Буквально одразу Олег упіймав ще одну зубасту. Напевно, напарник ще не встиг свій трофей звільнити від гачка, як клюнуло і в мене. Повз ... Fish Tail сповз з гачка, а коли я його поправив і закинув туди ж, атака повторилася. Другий раз я не проґав – щука (сумнівів не було) набагато крупніша за першу мою півторушка (два, три… так, що там – 5 кг у ній було!) стала давити вниз і упиратися, поки не знайшла все-таки корч. На жаль, довелося обривати шнур. Тим часом, з моменту початку риболовлі, здається, пройшло всього з півгодини часу. Дивишся, виявляється, сьогодні ще й клювання непогане…
Виходячи з моєї практики спінінгування в зимові місяці, успішна рибалка може виявитися будь-якого дня. Дні справжнього щучого жора, як і цілковитого ігнорування хижаком приманок трапляються досить рідко – як на мене, 3-5 днів на місяці. Я зазвичай виходжу з ще більш простих міркувань, що будь-якого дня і практично в будь-якій ситуації рибу можна спіймати.

Загалом, частково вирушити за новими емоціями зимових пригод, частково прогулятися лісовою частиною Сіверського Дінця, а ще випробувати себе і снасті в досить непростих умовах ми вирішили цієї неділі. Рибка ловилася і гармонія, що в снастях, що під час проведення була на найвищому рівні.

Мабуть, єдиною нашою суперечністю сьогодні, окрім вступу чи ні України до ЄС, було визначення найкращого щучого фаворита серед приманок. І якщо Олег не сумнівався, що це саме Curly Grub 3,5 дюйма від Bait Breath, то я твердо був упевнений, що зараз і тут краще Fish Tail і Fish Tail Shad бути не може.

Ні за першим, ні за другим пунктом консенсусу ми так і не знайшли, тож кожен робив те, що вважав за потрібне. У результаті ми ловили головним чином своїх улюбленців: Олег – на твістери Curly Grub, я – на слаго-віброхвости Fish Tail і Fish Tail Shad . Виходило досить непогано в обох. Відвертих безкльових пауз у рибалці я й не пригадаю. Олег упіймав трохи більше, але я це схильний списати (завжди так роблю, коли йому програю) на те, що я, мовляв, більше часу проводив із фотоапаратом.