Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 26 грудня 2015

Перевірені місця працюють недарма

У більшості випадків нам доводиться вибирати, на які саме ділянки зробити ставку. І від того, зіграє вона чи ні, безпосередньо залежить результат нашої риболовлі. Влітку я часом нехитро «плескаю» кренком вліво-вправо, поки човен неспішно дрейфує за течією, і частенько маю успіх, взимку такий фокус зовсім не проходить. Мало того, що човен з кренка не особливо актуальні, так ще й хижак куди менш розосереджений, ніж у теплий час.

Чи не в кожному своєму матеріалі про перспективні місця для зимового спінінгування я рекомендую вирушати на ями та їх околиці. Звичайно ж, і сам так роблю, проте панацеї в глибинах загалом не бачу. До того ж, нерідко трапляється так, що на нашому маршруті є одна або, якщо пощастить, дві ями. Чи не товктися ж весь день на одному місці, навіть коли на річці ви один?

Практика показує, що взимку зовсім не позбавлений сенсу облів відомих точок, що раніше дарували рибу. Якщо регулярно вдається в тому самому місці ловити, там щось є особливе ... працююче, мабуть, і взимку. Такі місця я називаю «перевіреними», і намагаюся їх поза увагою не залишати. Часом і зовсім свою тактику будую на перевірці ділянок, що зарекомендували себе раніше (особливо, коли інші варіанти відсутні). До речі, на таких ділянках нерідко вдається зловити великого хижака – насамперед щуку. Про це й поговоримо.

Що характерно для будь-якої варіації зимового спінінга, орієнтуватися, швидше за все, доведеться на водойми з течією або ті, де завдяки теплим скиданням з теплових станцій вода не замерзає. Звичайно, якщо погода балує плюсом, щукар має чудові шанси половити не тільки на річці, але і в затоках або ставках, де так само рибальське щастя реальне.

Часто відповідного місця, де міг би причаїтися хижак, немає чи воно для рибалки не очевидно. Добре б половити в районі зимовальної ями, але такої поблизу теж немає або сьогодні ми там були, але навіть клювання не домоглися. Погодьтеся, не найрідкісніший розклад. Як бути?

Практикувати закиди на удачу нині практично безглуздо - зовсім не той час і ситуація. А ось орієнтуватися на ділянки, де раніше (нехай навіть влітку) вдавалося ловити пристойних риб, розумно. Чимало таких місць залишаються цікавими для хижака протягом усього року. Однією з перших ознак, що літня перспективна ділянка залишиться такими пізно восени або взимку, – глибина має бути не меншою за фонову прилеглу округу.

Якщо говорити про щуку, то мої дії – щось проміжне між ретельним і швидким ловом. Головна, як на мене, ідея в тому, щоб приділити кожній перспективній точці достатньо уваги, щоб риба, яка, можливо, там знаходиться, і приманку встигла помітити, і час мала достатньо для ухвалення рішення. Абсолютно очевидно, що чим більше місць ми обловимо, тим більше клювань отримаємо. Якщо в цифрах, то в середньому на не дуже велике перспективне місце я витрачаю близько десяти хвилин.

Коли роблю ставку на місця, що добре зарекомендували себе раніше, намагаюся не особливо вдаватися в різні досліди з конкретними приманками і стилями їх анімації. Зараз це й так не дуже правильно, то ще й часу займе пристойно. Нам же важливо з мінімальними втратами перевірити якнайбільше риб'ячих угідь.

Якщо стоїть вибір, яким саме перевіреним точкам віддати перевагу, то я орієнтуюсь за принципом: чим глибше, тим краще. Насправді, звичайно, буває по-різному, але саме глибина в холодну пору магнітом притягує рибу. У мене непогано виходило там, де був різкий звалище в глибину, вкритий залишками водоростей. Не настільки важливо, що ті нині рідкісні та непоказні, вони навіть зараз здатні стати місцем для засідки.

Особливо цікаві місця з лататтям, яке взимку залишається зеленим, нехай і розташовується біля самого дна. Додатковим бонусом є наявність корчів або навіть цілого коряжника на такому звалю. Ловити, можливо, виявиться в рази складніше, зате рибу здолати шанси набагато вище.

У мене особливо чудово виходило ловити великих щук поблизу берегів з боку лісу. Найчастіше тут береги стрімкі, пристойна глибина, а у воді знаходиться величезна кількість топляків. Навряд чи серед них вийде повноцінно ловити навіть із монтажами-«незачіпляннями», проте пробувати варто. У таких випадках я веду приманку над самими корчами, уникаючи контакту з ними. Втім, коряжником не захоплююсь – навіть якщо коробка з приманками бездонна, сумарний час, витрачений на перев'язування, виходить помітним.

Практика свідчить, що ділянки під навислими кущами та деревами, які влітку давали гарну тінь не лише хижакові, а й мирній рибі, зараз можуть запросто спрацювати. Навряд чи нині хтось боїться прямих сонячних променів та ультрафіолету (скоріше, навпаки), але такі місця все одно в пошані. Особливо уловисті ті, де під навислими кущами проходить річкове русло чи яма. Неодноразово «вистрілювали» і зовсім мініатюрні приямки, утворені за деревом, що впало або біля коріння дерева. Деколи глибина тут становила лише на метр більше, ніж поблизу, а розміри поглиблення – лише кілька квадратних метрів.

Через те, що часто перевірені місця не мають значних розмірів, великої кількості хижака на них навряд чи зустрінеш. Максимум, що мені вдавалося зловити з такого місця, три дрібні або середні хвости. І жодного разу я не пам'ятаю, щоб ловив, скажімо, два великі. Здебільшого затримання дрібниці – вірна ознака того, що запеклих родичів тут немає, інакше не посміла б дрібниця випередити «ветерана». У таких ситуаціях я рухаюся далі.

Якщо уловистих місць на моєму маршруті достатньо, я вибірково ставлюся до їхнього облову. Тобто деяким приділяю більше уваги, а деякі взагалі ігнорую. Особливо так роблю, якщо сьогодні вже є статистика упіймань або хоча б клювань. При всій своїй індивідуальності та непередбачуваності, що навіть побачила багато великої риби, «обчислюється». У всякому разі, я не сумніваюся, що набагато розумніше пропонувати приманки та проводки, які спрацювали півгодини тому, ніж ті, що були актуальними три місяці тому. Облавлюю ж, насамперед, ті перевірені місця, що подібні до результатів, що принесли сьогодні.

Натхнення, терпіння та перемог усім нам!