Рибалка проти тривоги

Останнім часом — куди не глянь, скрізь напруга, нескінченні розмови, обговорення, хвилювання. Все це так втомило, що захотілося втекти. Хотілося тиші, води, неба — хоча б на день. Студентські вихідні дали таку можливість.

Живучи у Харкові, думками я тягнувся додому, до рідного Донця. Але поки шлях туди закрито — нашу землю мужньо боронять військові. Тож обрав напрямок, який був доступним: Червонооскольське водосховище, гребля в селі Гороховатка. Приєднався до знайомої компанії, яка вирушила ловити переднерестову плітку.

Ці місця добре мені знайомі. Основна риба тут — дрібний окунь, інколи — щучка або судачок. Але знайти рибу — завжди був виклик. Почав із перевіреної тактики: легкий монтаж і компактна приманка. Окунь відповів одразу — кілька швидких клювань, але... швидко згасло. Хотілося більшого.

Я вирішив перейти до пошуку великого окуня. Поступове переміщення, аналіз рельєфу, методичне волочіння приманки по дну — усе це дало результат. В одній із точок відчуваю чіткий «тук», подаю спінінг вперед, пауза — і підсікання. На березі — окунь. Але знову не той, якого я шукаю.

Згодом знайшов пляму черепашника, яка переходила в траву. Саме там, у траві, і стояли гарні окуні. Клювання відбувались тільки тоді, коли приманка торкалась черепашки — і це давало рибі сигнал для атаки. Якщо ж проводка доходила до трави — тиша. Я знову закидав. І знову. Радів кожному удару, кожній реалізованій рибі. Були й сходи, були й промахи, але головне — ритм був знайдений.

Коли ця точка вже була «розгадана», вирішив спробувати на мілководді — можливо, пощастить зі щукою. Монтаж не змінював — усе працювало злагоджено. І хоч щука того дня ще, схоже, не повністю відійшла після нересту, одну я таки спіймав. Невелика, але емоцій вистачило.

Цей день був саме тим, чого так бракувало — спокій, вода, думки без шуму, руки в рибальському ритмі. Тривога відступила. А я повертався з води не просто з рибою — а з очищеною головою, зосередженістю на важливому. Попереду — Чемпіонат України з берегового спінінгу, і ця рибалка стала гарним психологічним перезавантаженням.

З повагою,
Максим Нестерцов