Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 03 грудня 2014

Обрав жерлиці

Довго вирішували, куди і з якими снастями в суботу вирушити рибалити, але консенсусу так і не знайшли. І крига вже є, і спінінг ще актуальний. Ех, не люблю я цієї невизначеності. У п'ятницю випав перший справжній сніг. Все стало незвично білим та яскравим. Я вибрав лід. Ну, і нехай Сізон Олег їде на свій спінінг. Першолоддя – річ свята. Майже не сумніваюся, напарнику заздритиму, але рішення вже прийняте. Тож наші шляхи на суботу розійшлися.

Підготовка до зимового сезону і даної риболовлі пройшла дещо сумбурно, але її можна було вважати успішною. До останнього сумнівався: їхати з жерлицями (перший лід – особливо для них підходящий) або рвонути на Печеніги за окунем (затоки точно замерзли). Друзі схилили убік жерлиць. Кажуть, живець є, снасті у повній бойовій готовності поїхали. Компанія з двох Сергіїв, як і очікувалося, виявилася чудовою, а ось живець – ні. Це були карасі-увальні, розміром більше долоні, які на живця ну ніяк не були схожі. Як я не намагався до риболовлі рано-вранці ситуацію з живцем виправити (о 4-й ранку відвідав відразу два місця, де вони могли продаватися), але все виявилося марно – так рано не було ні душі.

Незабаром ми на місці. Перші кроки по свіжому льоду особливо хвилюючі – 10 місяців таки минуло з останнього такого виходу на лід. Розставилися, як і годиться, ще затемно. Як виявилось, уночі з орієнтирами на незнайомому місці зовсім непросто. Звісно, поставили жерлиці трохи не там, де нам радили, але кому зараз легко. Чекаємо. Багато разів читав і, звичайно, сам переконувався, що перші клювання частенько трапляються ще до того, як усі жерлиці встановлені, ну а на світанку взагалі клює азартніше за все. Ось і світанок… Минає ще година. Нічого.

Але ж Олег Іванович уже напевно на річці і, дивишся, спіймав щуку. Може, треба було з ним?

Минає ще година та сумніви в успіху кампанії все більше й більше глинуть рибальську душу. Не можна сказати, що народ навколо ловить, але періодично хтось, забувши про будь-яку обережність, таки біжить тонким льодом (а глибина метра два), чи не чіпляючи на ходу свої ж жерлиці, до прапорця, що злетів. Бігають та через раз ловлять. Я щоразу дивуюся, як можна успішно рибалити, якщо відразу ж після клювання підбігаєш до лунки, хапаєш всю снасть і з неприхованим розлюченістю витягуєш все живе (якщо там хтось є) на лід. До того ж мені здалося, що ближче до лунки, то швидкість вимотування у цих товаришів вища. А де ж акуратне вибирання волосіні після прапорця, що злетів, і підсікання лише після того, як відчуються перші ознаки, що живець у щучій пащі? Загалом, навіть за такого варварського ставлення до лову жерлицями (чи я чогось не розумію) колеги періодично витягували на лід щук десь від 800 гр до 1,5 кг. Нам неодмінно треба було щось міняти.

У дива на рибалці я хоч і вірю, все ж таки на них намагаюся не особливо розраховувати. Перше, що нам бачилося поміняти, це зменшити живця раз на п'ять, якщо не більше. Не найдурніший варіант - взяти і зловити дрібних окуньків, яких за ідеєю тут у достатку.

Щоправда, мотиля немає. Його мав напередодні купити я, проте зі своїм завданням не впорався. Обидва Сергія, які відповідали за живця, претензій мені не висувають. Ще б пак, у їхній ситуації. По проколах у нас нічия, тому душевність компанії, як і раніше, в рівновазі і дуже висока. Поки я вправлявся у лові прибережних окунців, які мали замінити на снастях карасів-гігантів, Сергій (щоправда, на мою жерлицю) витягнув щучку грамів на вісімсот. Ага, отже, не все втрачено. Випадковість чи ні, але клювання відбулося на єдиному більш-менш дрібному карасіку, якого я в темряві встиг намацати в кані. А стояло у нас близько двох десятків жерлиць на трьох.

Вимучую невеликих окушать буквально по одному на десять лунок. Темп жахливий. Можна було б вдатися і до безмотилки, але в запасі був штучний мотиль - він цілком їстівний і поводиться натуралістично, я в нього вірю. Як на зло, замість необхідного невеликого зануренця, часто трапляються смугасті грамів по 150 або товарна плотниця, не живцевого розміру.

Від того ж невдача. Народ з біганиною участив, що логічно було трактувати як початок хоч якогось, але клювання. А взагалі сьогодні щука ловилася слабо. Може, відчувала наближення морозу (часто до ясної погоди клювання не дуже), а можливо, причина була в одній із сотень інших відмазок, якими ми намагаємося пояснити свої невдачі. Але на ту сумарну кількість жерлиць, що я бачив в окрузі, було небагато.

Хандрити рано і навіть безглуздо – класна погода, першоряддя, зимова пишнота рибальського свята… Ліпота. Тим більше, на моїй крайній жерлиці яскраво горить прапорець. На відміну від колег, йду до снасті спокійно, хоч, безумовно, азарт хлюпає через край. Ліски на котушці залишилася половина, отже, під льодом десь 15 метрів. Що цікаво, як тільки я зробив необережний крок і стукнув ногою по льоду, волосінь знову почала йти під лід. Це ще раз доводило, що щука чудово чує біганину в себе над головою! Котушка знову застигла - саме час. Рукою стравлюю ще півметра волосіні, щоб не напружувати хижачку своєю суєтою, відкладаю жерлицю убік, а лунку прочищаю від шуги, щоб та не завадила виведенню. Я готовий до фіналу.

Незабаром відчуваю натяг, і різко підсікаю. Між нами велика відстань (метрів 17-20), і я зовсім не впевнений, що моя підсікання виявилася ефективною, але боротьба вже почалася. Серьозі, який стоїть поруч, повідомляю, що на гачку шнурок – настільки слабкий опір чинить риба, що клюнула. Втім, після десятка вибраних метрів розумію, що не все так погано. Перед лункою щука навіть робить ривок, змушуючи терміново віддати їй пару метрів волосіні. Я використовую як основний діаметр 0,25 і 0,28 мм, так що напролом рибу не виважую. Я не такий зайнятий і нетерплячий, щоб не почекати, поки щука втомиться, тим більше, що в крижаній воді втома приходить дуже швидко. Ось хижачка знехотя просовує голову в лунку, і я акуратно допомагаю рибі опинитися на льоду.

У ньому 1,2 кг.

Товариш одразу дістав ваги, тим самим позбавивши мене можливості при нагоді приписати до її ваги ще якихось 300 гр, щоб підвищити трофей у статусі до «півторка».

Щука взяла на окуня. До речі, в цій групі з чотирьох жерлиць я тільки на одну і встиг поставити спійманого окунька, на решті висіли (в самому прямому сенсі), великі карасі, що ледве ворушилися. Терміново потрібен нормальний живець, а то ми вже пів риболовлі пролускали. Це, взагалі, буде цілковита ганьба, якщо Олег Іванович мене обловить спінінгом.

Прямую до берега, падаю на коліна… Ні, звичайно, не просити Всевишнього про допомогу. В черговий раз за сьогодні розраховую спіймати стільки дрібних окуньків, скільки вистачило б для заміни всіх карасів без винятку. Силіконовий мотиль пурхає біля дна не гірше тих силіконок, якими я ще недавно користувався при лові спінінгом з берега. Окунь мої старання, як і раніше, не цінує, а швидше, його тут просто немає. Але якщо й трапляється, то весь за сто грамів.

Ще й плотва туди ж – гарна та велика. Ситуацію врятувала дамба – з проблемами, але видала трохи більше десятка дрібних смугастих за півгодини.

Повертаюся до жерлиць – горить одна. Ліски змотано чимало, але на тому кінці порожньо. Проґав. Пошарпаний карась мляво повертає головою – жахливий живець! Поки ми переоснащувалися, звернув увагу, що наші сусіди-жерличники вже зібралися до купи і щось обговорюють. При цьому останній марш-кидок когось із них був досить давно. Невже сьогоднішнє клювання, не встигнувши толком початися, підходить до завершення?

Опівдні. На той час уже тричі перекусивши (з Олегом Івановичем ще й раз до перекусу справа не дійшла), обід вирішили пропустити. Раптом спрацювала жерлиця в одного з Сергіїв.

До того моменту в обох моїх напарників вже було по одній або парі клювань, але поки що безрезультатних. Причиною цього запросто міг стати великий карась і взагалі помітна грубість частини їхніх жерлиць. Я ще одразу друзям заявив, що деякі трійники з повідками навіть сліпа і із заклеєною скотчем бічною лінією щука легко виявить. Однак цього разу щука трапилася нерозбірлива, а Сергій усе виконав бездоганно, і клювання реалізував. Невелика хижачка у його заліку.

Тим часом чую, як хтось із сусідів дивується, що на одну з його жерлиць уже спіймався третій поспіль судак. Це цікаво! З таким підходом до риболовлі – підбіганням на всіх парах до спрацьованої жерлиці та негайної підсічки, я не вірю, що той рибалок судака зміг прорахувати. Швидше пощастило, плюс місце знав.

Як там цікаво Олег? Може, дубасить щук з окунями? Знаю, він може…

Знову в мене клювання. Котушка зробила 5-7 обертів і зупинилася. Зачекавши півхвилини, вирішив, що настав час, і став вибирати надлишок волосіні. Відчувши перед підсіканням щось приємно важке, різко змахнув рукою. На жаль! У пам'яті залишилося лише чітке відчуття, як я вирвав із щучої пащі живця. А може, позбавив хижачку ще й пари зубів, що зовсім честі мені не робило. Очевидно, щука схопила окуня і, відійшовши трохи вбік, збиралася його розвернути, щоб з'їсти, але я випередив події і вирвав живця з дрібним трійничком прямо з пащі.

Сьогодні більшість моїх снастей були оснащені флюорокарбоновими повідками Seguare діаметром 0,3 та 0,4 мм.

Це хоч і найякісніший флюр, а все ж таки не гарантія від зрізу, так що дозволити багато часу перебувати повідку в щучій пащі я не міг. До речі, сьогодні, на відміну від моїх попередніх спостережень, переваги флюорокарбону перед тонким поводковим матеріалом я не помітив. Точніше, належної статистики не набралося.

А ще сьогодні я відзначив одну цікаву особливість із розстановкою жерлиць. В принципі, я твердо впевнений, що міняти лунки корисно і важливо навіть на тих ділянках, які мають аномалії дна і взагалі дуже перспективні. Сьогодні ж через різні причини снасті ми свої майже не переставляли. Товариші взагалі жодної зайвої лунки не пробурили, крім тих, що зробили ще в непроглядній темряві. Проте десь половина клювань трапилася якраз під кінець риболовлі і саме на тих жерлицях, які стояли з самого ранку. Не можу назвати це нонсенсом, але я звик (і практика тому свідок), що якщо щука в цьому місці стоїть, то протягом години чи двох вона на клювання все-таки вирішується. Тут же минуло десять годин, як мінімум, поки щука наважилася на атаку. До речі, поки я полював за окуньками, знайшов один цікавий перепад глибини – коса, що оточує острів, досить різко переходила у фонову глибину. Сюди жерлицю і поставив. У цій лунці клювання сталося буквально через півгодини після встановлення снасті.

Після обіду рибалка трохи втратила в темпі, хоча періодично клювання траплялися і в нас, і в сусідів. Тепер з дрібнішим живцем наші прапорці злітали частіше,

ніж у колег, які у другій половині дня почали залишати лід. У принципі, народу сьогодні було небагато, проте сумарна кількість жерлиць змушувала мимоволі задуматися про людську жадібність і про те, що деякі жерличники мало чим відрізняються від браконьєрів. За великим рахунком компанія з 5-7 чоловік цілком здатна жерлицями «вбити» щучу водойму за одну зиму.

Приємним бонусом під завісу риболовлі стало клювання у Серьоги, який гросмейстерськи почекав паузу, засік невеликого судачка.

Як і все добре, цей рибальський день дуже швидко завершився. Він не вийшов надмірно видобувним, як це часом буває при лові жерлицями, проте подарував безліч приємних емоцій. Для мене особисто перший лід стартував дуже вдало. З нетерпінням чекатиму на продовження. Пишу ці рядки і знаю, що Олег, компанію якому я відмовився скласти в поїздці зі спінінгом (а, можливо, він мені з жерлицями), теж чудово провів свій день і впіймав непогану щуку.

Всім позитиву та яскравих зимових рибалок!