Ох, і важко, зізнатися, у новому 2020 році йдуть у мене справи зі щукою. Власне, і з іншими хижаками не особливо складається. Погода, загалом, благоволіє, купа свят також сприяють цілком ґрунтовно вдатися до спінінгової справи, тільки ось хижак якийсь зовсім похмурий і до їжі розташований дуже і дуже слабо. Про себе, перш за все, говорю, бо цілком припускаю, що в когось і десь інакше.
Так от, у мене перша рибалка в 20-му році пройшла на Сіверському Дінці, а потім чотири поспіль на річці Псел, і ні в один із днів тріумфатором я себе вважати не міг. За винятком поодиноких упіймань, риба мене банально ігнорувала. Настала черга п'ятого виїзду, про який і збираюся коротко розповісти. Хоч щось у цей день значуще відбувалося, тож і вирішив поділитися. Субота, 11 січня. Явно потеплішало. Останні чотири дні відзначалися морозцем навіть удень, але сьогодні вже з самого ранку вгадувався плюс, а до обіду обіцяли всі +5. Несильний, але дуже настирливий дощ зарядив ще з ночі, тож не все так солодко бачилось. Вибрали ділянку Псла подалі від людей, тому довелося тупотіти пристойно від машини. Я тут зовсім рибалив уперше, а от мій хороший товариш і, поза всяким сумнівом, гуру тутешніх місць – Юра, бував тут і загальну картину представляв. Власне, тут річка, як річка, тож навіть ця невідома мені ділянка Псла не потребувала особливих прелюдій. А отже, до діла!
Години дві, якщо не більше, ми проходили без клювання. Тут ключове слово проходили, бо реально 90% часу займала ходьба. Все далі й далі віддалялися від цивілізації, сподіваючись зустріти хоч якусь незайману річку. Я, звичайно, реаліст і розумію, що первозданних місць на Пслі просто не існує, але душа вірила, що десь там у лісі знайдеться справжня гармонія та усамітнення. Плюс Юра, з одного боку невиправний романтик, а з іншого – людина, що чітко представляє картину з браконьєрами на Пслі, постійно підбадьорював, що далі в ліс – більше риби. Напарник перевірений, таким довіряють!
Не знаю, чи закріплений якийсь патрульний за цими територіями (хотілося б подивитись йому в очі і напевно туди плюнути), але крім жменьки ентузіастів, які не одержують за це зарплату, ніхто не протистоїть, як я розумію, браконьєрській нечисті, що заполонила чи не все. Сіточники та «електрики» не на жарт, здається, розгулялися і опори не дуже відчувають. Хочеться вірити, що пісенька їх таки опиниться у швидкості заспіваної і «нагороди» відшукають своїх «героїв». Ну, гаразд, про хороше все ж таки.
Разів п'ять ми вже встигли пожартувати з Юрою, що сьогодні такий самий безкльовий день, як і попередні, як багато в чому несподівано (для себе самого навіть) я впіймав щуку-«полурушку». Привернула увагу чергова цятка на різкому повороті руслової долини. Не обтяжуючи себе спусканням до води, стояв я зараз, як Наполеон при Ватерлоо, на краю обриву метрів за чотири над рівнем річки і закидав приманку в русло, виконуючи плавну «сходинку». Безумовно, я не допускав у своїх діях поважності ні в якому вигляді, але вантаж недавніх прольотів міцно заважав розраховувати на позитивний результат, так що я одночасно вів розмову з другом і не концентрував увагу на рибі. Як по центру річки під час зносу монтажу на паузі моє «дрімання» перервалося яскравим і таким довгоочікуваним ударом. Підсікаю! Battle Whip, як і всі Ямаги, чітко знає свою справу, тому вже за мить я тягнув щуку. Псіль у цих місцях вузький (30-40 метрів) і не дуже глибокий (2-3 метри), так що перебіг нормальної сили виходить. Тим не менш, з самого початку риболовлі я обрав для себе варіант лову на 7-8 г, що, в моєму розумінні, мало забезпечити необхідну плавність і важливість подачі, що так важливо, я вважаю, в цю зовсім некльову пору спінінгового глухозім'я. З таким відносно легким монтажем та апстрімом можна десь провести, і затримати довше приманку біля гілки якоїсь…
У плані приманок сьогодні особливих висновків робити не стану, тому що всю рибу я впіймав різні силіконки. А вся справа в тому, що Псел тут зазвичай захаращений корчами, а ми ще не знали території, от і доводилося часто обриватися і перев'язуватися. Вирішив після кожного урвища ставити різне, от і виходив якийсь вінегрет із приманок-фаворитів. Моя перша щука цапнула Intech Long Heel, але я не побачив якогось речового сигналу і не відмовився від подальшої ідеї ставити нове. А ось факт, що саме русло виявиться найбільш продуктивною частиною річки, мене анітрохи не здивував. Останні місяці два руслова частина річки виступає беззастережно головним, а часто й єдиним постачальником клювання. Не лише в мене. Глобально я і сьогодні зовсім не виключав з розгляду приямки, затоки, корчі, а також всякого роду локальні аномалії, але вони, як мені бачиться, настільки часто перевіряються (браконьєрами головним чином), що потрапити тут на свіжу рибу, яка до того ж і зголодніла, - виграш в ло. А ось русло – менш очевидне місце, і тут можна не ганятися наввипередки, ловлячи методично та акуратно.
Говорячи про комфорт, виходило не особливо, оскільки кущі, стрімкі береги, але головне – мокра та супер слизька глина, різко скорочували шляхи для маневрів. Після двох затяжних і небезпечних спусків на п'ятій точці до води ще на початку риболовлі я твердо усвідомив, що втретє можу і не встигнути відкинути убік спінінг при падінні в бруд, тому більше не ліз у сумнівні прогалини та засипані сходинки на урвищах. Все це ще більше звужувало можливості.
Насолоджуючись принадами річки Псел, паралельно з цим потихеньку нарікаючи на несправедливість і на вибагливість річкових мешканців, ми дісталися чергового повороту, де наш (правий) берег був пологим і піщаним, а протилежний – стрімким і глибоким. Там річище. Саме на ньому-родимому у мене і відбулося друге клювання. Все така ж чітка та впевнена. Я підсік, і приступив до виведення. Вже не можу сказати точно, що саме там створювало нормальну тяжкість, але довгий час я навіть сподівався, що на гачку судак так риба впевнено тиснулася на дно. Якоїсь миті, що зачепився впоперек пащі щуренок (скоро в прозорій воді всі ілюзії розвіялися) навіть завів за гілку одного з прибережних топляків, але я вивів його з кріплення. Як ніяк це друга риба. Так, вона скромніше-скромного у розмірі і спливає підростати, але сам факт упіймання порадував. Забув, на яку приманку ця щучка відгукнулася, оскільки вже через три закидання я безнадійно зачепився і разом із пристойним шматком шнура залишив назавжди уловисту силіконку. А ще через п'ять закидів упіймав третю щучку. Знову на руслі. З півкіло, якщо буде. Це вже три. Гаразд, почекаємо серйозніших риб, мабуть, вони є в тутешніх краях.
Третя риба піймалася на Turborib на тих-таки 8-ми грамах, офсетнику і флюрику 0,45 мм. Це мій звичний набір для зимового річкового спінінга, який давно не викликає жодних сумнівів і претензій. Був обід, і цілком можливо, клювання лише набирало обертів, але в силу не дуже вагомих, але все ж таки причин, рибалити нам залишалося не більше години. Хотілося їх провести на нових місцях, тож із напарником впевнено попрямували далі. Продершись через черговий чагарник, опинилися біля симпатичної затоки, де поблизу вгадувалася ямка, та й річка тут виглядала якоюсь живою. Незабаром я тяг четверту щуку, але після п'яти метрів проїзду на гачку стався схід. Що показово, кілька хвилин до цього Юра справедливо помітив, що я хоч і ловлю на офсети, але реалізація у мене 100%. І справді, три клювання – три риби. То був перший збій. А хвилин через десять Юрко вже виводив на глісер щупака, що зазіхнув на Intech Slim Shad 3.3” з синьою спинкою та помаранчевим черевцем, якого я зовсім недавно другові розхвалював і пару штук презентував.
У мене тепер риба схопила приманку. Сів хтось досить-таки непоганий, але тільки справа дійшла показуватися біля поверхні, як щука (свіжий Long Heel отримав порізи) виплюнула гачок. Ось тобі і 100% реалізація! Вистачило часу ще по разу обірватися і настав час вирушати у зворотний шлях, який здавався не таким уже й близьким. На цьому кінець історії.
Супер клюванням сьогоднішній день хоч і не порадував, а все-таки вийшов куди насиченішим за попередні зовсім вже похмурі рибалки. І такі, втім, повинні бути, бо реально занадто розслаблює (перевірено багаторазово) хороше клювання і великі риби. Друзі, всім перемог та позитиву у новому 2020-му році!