Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 05 лютого 2016

На падінні та влітку

Намалювалося серед тижня вікно (а скоріше, намалював його я сам), тому рано вранці вирушив на Печенізьке водосховище з метою половити плотви. І якщо з окунем я маю справу майже 12 місяців на рік, то за плотвою полюю хіба що взимку (літні поплавочно-фідерні «походеньки» не беруться до уваги). Лід, блешня, плотва ... Люблю я цю справу.

Цього разу плотва здивувала по-справжньому, хоча починалося все гірше не вигадати. Про це коротко і поділюся. Перші півтори години рибалки відбувалися в атмосфері похмурої боротьби з подергунчиками і ловом одиночних «лаврушок» або дрібних окуньків. Коротше, зовсім не те, чим можна хвалитися, і взагалі, отримувати скільки-небудь серйозне задоволення. Невже сьогодні станеться проліт?

Ще не все було випробувано з мого арсеналу. І коли я зважився цілеспрямовано робити проводки на опускання і ловити помітно вище дна, картина з клюванням перетворилася на невпізнанність. Тієї ж лунки, де я насилу вимучив щойно окуня і дві невеликі густерки, тут же дістав три долонькі плотви. Повернувся на лунку, де п'ять хвилин тому побачив лише легке здригання кивка, і одразу спіймав дві плітки. Далі – краще.

А саме робив я ось що. При глибині в місці лову близько чотирьох метрів волосінь стопорив приблизно за метр півтора від дна, і починав опускати вудку з відстані у висоту ящика (вище заважав вітер) до самої лунки, плавно похитуючи кивком. Не без холостих підсічок, але клювання були на порядок чіткіші і впевненіші, ніж при лові біля самого дна. Спіймаю одну-дві рибки, і клювання припиняються – відпускаю блешню вниз ще на 30-40 см. Облавливаю тепер цю частину водної товщі, і опускаю волосінь далі, тим самим поступово наближаючись до дна. У кожному такому міні горизонті вдавалося швидко зловити кілька рибок, після чого, мабуть, плітка зміщувалась або вибивалася, і я брався за облов нового, ще ніким не потривоженого пласта риби. Ідучи з лунки, кидав щіпку мотиля і півжмені сухарів. Потім годував ще частіше.

Складно сказати напевно, що відбувалося під водою, але я припускаю, що за загальної не найвищої концентрації під лункою плотви мені щоразу вдавалося презентувати блешню з мотилем новим і новим рибам. А сприяла тому, думаю, ще й підгодовування, а також її подання. Зі старту я загодував годівницями в дно, а в деяких лунках відкривав за метр від ґрунту. Далі ж годував сипкою виключно зверху. Робив це часто, але трохи, плюс підкидав трохи метеликів (2-4 штуки) раз на кілька хвилин. Кину купку личинок на лід, і періодично пальцем змітаю в лунку.

Виходив постійний такий собі стовп із смаколиків, у якому плітка і кружляла. Якась, мабуть, піднімалася трохи вище, інша плотва займала обрій нижче, де конкурентів були відсутні. І зовсім мало риби знаходилося біля дна, куди добиралися, мабуть, крихітки корму.

Чому працювало практично лише опускання? Так поводився живий мотиль, опущений мною з руки і так поводяться, в принципі, будь-які кормові об'єкти, що потрапили в лунку.

Чи були мої висновки помилковими? Можливо. Однак я протягом риболовлі перевіряв неодноразово, повертаючись до того, з чого починав сьогодні і з чого зазвичай починаю лов. В результаті ні гра на підйом, ні ворушіння біля дна не приносили успіху. Ті самі рідкісні клювання або густерки, або окуня. У товщі ж і на падаю блешню часом плотва звіріла - клювала так, що удар передавався в руку. Відчуття, як у спінінгу. Використовував я практично весь час 0,08 мм волосінь і блешню-«киселівку» 2,8 мм золотистого кольору.

Досить швидко час перевалив за полудень, я став відчувати повну задоволеність рибальським днем, та й норма, навіть з урахуванням того, що густер і дрібну плотву я відпускав відразу, ймовірно, була серйозно перевищена. Благо на вулиці плюс і можна спокійно привести баланс.

Наметове містечко, що розкинулося за півкілометра від мене (рибалило на самоті) неабияк спорожніло – народ проходячи повз, нарікав, що сьогодні плотва закрила рот наглухо.