Трохи набридли, якщо чесно, вже навіть мені зимові рибальські теми, і в якийсь момент захотілося теплого та безтурботного літнього спінінгу. А такий у мене, як правило, асоціюється з липневою річкою, надувним човником та лісовими пейзажами, що зазвичай опоясують річкову долину та створюють неповторний коридор спокою, захищеності та релакси. Пропоную, друзі, невеликий розповідь про одну з моїх літніх рибалок на річці Псел. Вирішив цього разу не економити на епітетах, порівняннях, метафорах, писавши, як натхнення веліло.
Цей літній день уже не пам'ятаю, як починався, та здорово закарбувалися події, що його завершували. Ох, і правий був той мудрець, хто першим помітив: життя – ті дні, що запам'яталися. … Абсолютно невимушено та неспішно я рухався на своїй човні по річці, за годину не отримавши ані натяку на клювання. Здається, і друга година промайнула в безуспішних намаганнях якось зламати невтішний, хоча й цілком очікуваний, як для липневого дня, хід рибальських подій. Чи вийде сьогодні? Ох, безліч разів терпів фіаско на літньому Пслі, але це майже жодним чином не вплинуло в подальшому на мій азарт продовжувати підкорювати в'ялих літніх щук. Ну, вже й щуки ці! Літом вони в'ялі, зимою відморожені, навесні у них нерест… Та навіть осінь частенько приносити ті ж самі скупі підсумки. І що за життя у чесного рибалки?... Нормальне. Годі жалітися. Отож не напружуючи собі і річкових жителів якимись оригінальними ідеями, закидавши я у воду кренки, анімуючи останніх неквапом. Не забував при цьому, що рибалю з дрейфуючого за течією човна і використовую плаваючі воблери, тож не перетворював гру приманки на ілюзію «сплячої красуні» і не давав воблеру зупинятися. Власне, сьогодні «stop and go» вкотре я пропагував як основну проводку. Давно так рибалю і маю, в принципі, чим похвалитися. А що ж сьогодні? Схоже, був поки що не правий я у своїх діях, бо вже без дещиці три години не мав жодного доказу, що мої намагання та приманки тут комусь цікаві. А чи тут є взагалі риба? Здається, так. Вчора, наприклад, спіймали кілька невеликих щупаків. Два дні тому майже завів у підхоплення зубасту під три кілограми, але вона, сто гарпунів киту в …, звільнилася від крючка останньої миті. Ще кілька днів перед цим святкував перемогу над щукою-півторачкою і кількома хижачками близько кіла. Усі рибальські сесії були короткими (три-чотири години), бо денна спека у ті дні загрожувала не дитячими наслідками. «Кілька хвостів – не такий уже й успіх» – хтось зауважити. Згодний, але це все ж таки привід продовжувати. Від сьогодні я й продовжував, хай і марно допоки. Післяполуднева спека потроху відступала, і вже тінь від нависаючих навколо дерев дарувала реальне прихисток та довгоочікувану прохолоду. У легкому одязі було справжнім насолодою перебувати тут і зараз. Невибагливі бажання з легкістю породжували незбагненну ідилію. Я це люблю! Ти, річко, човен… і нічого лишнього. Навіть комарі поки що з розумінням ставилися до моїх скромних запитів і не турбували своїми примітивними потребами. А чого ж, чорт забирай, не клює?
Не складно навіть новачку при бажанні виправдати свою невдачу, наприклад, безвітряною і спекотною погодою, що стояла наразі. Без сумнівів, це могла бути вагома причина, та я вже давно глибше навчився вдивлятися через обставини, і це іноді спрацьовує. Погода реально не щуча, та оскільки інших варіантів все одно я не мав (хіба що гайнути кудись на північ, приміром, до Скандінавії), то доводилося вдохновлено обловлювати чергові цікаві, на мій погляд, місця, очікуючи у якийсь момент благословення. Буде останнє? Очевидно, якби я сьогодні нічого не зловивши, то забув би цю рибалку, як багато інших уже не пам'ятаю, і точно не посвятивши б цієї події ані строчки. Ні, сьогодні риба була і варта того, щоби про це писати. Майже чотири години минули з початку лову, як вечір повністю отримав контрольний пакет акцій сьогоднішнього дня. Сонця не стало видно на обрії, а на річку падали лише відлуння променів, які зовсім недавно стартували з поверхні світила і мали на меті подарувати ще з півгодинки риболовлі. Мовом по команді свої лігви покинули місцеві кровопивці, тріо, а то й квартетом приземляючись на моє тіло і кваплячись вихопити його частинку. На цих падлюк я важав мало, бо на меті мав куди вагоміші плани. «Be on a mission», так би мовити.
Якщо ти, дорогий читачу, все ж таки знайшов силу і натхнення дійти до цих рядків, висловлюю тобі справжню вдячність і уваження. Цей блог не є дешевою попсою з найуживанішими тегами, не є примітивною рекламою, яку ти знайдеш на сотнях інших ресурсів. Навіть не стоїть мета зібрати якнайбільше лайків. Хай є, як є. Кожен блог авторський, він носитиме ім'я живого людини з її вподобаннями та поглядами. Шановний друже, тут ти маєш змогу хоч і скраєчку, та все ж таки обережно зазирнути в душу авторові. Для своїх це можливо. Та годі сентиментів! Чи то останні лучі вдохновили енергією річкових жителів, чи може хтось зверху розпорядився нагородити врешті стійкість та упертість деяких рибалок, а мені виділили перше клювання. Його я, правда, проґавив, тому можу лишень здогадуватися на десять чи двадцять кілограмів тягнула та щука. А може, то й щупак у триста грамів з розгону вдарив воблер, не потрапивши зрештою на крючок. Хто ж тепер дізнається? А ось друга риба не минула гострих гачків. Досить далеко від лодки, тільки-но мій кренк вийшов на робочий обрій, його хвацько схопили. Це я відчув миттєво і вже не вагався, що це мій, швидше за все, єдиний сьогодні шанс. Підсік відносно мляво, бо коли ловиш на приманку з двома трійниками та ще й клювання отримуєш потужне, не годиться вимахувати вудлищем, мов пастух батогом перед вівцями. Риба на прив'язі (на гачці)! І дуже віриться, сидіти там надійно. Уперед!
Як рибалка з електродвигуном, на фінальній стадії виважування будь готовий до того, що щука напевно пірне під гвинт, а там уже й обірвати ниточку недовго. Здається, немає ніякої проблеми двигун підняти, та й чекати трофей на відстані підхвату. У деяких ситуаціях це правильно. Та коли ти застиг на якусь мить посередині річки з трофеєм на тому кінці, зовсім скоро ти чи риба опинитесь в корчах. Повір, їх місцеві підводні жителі швидко знайдуть або течією плавзасіб знесе. Щоб не несло, зручно трішки підрулити двигуном. Але ж ти його нещодавно підняв? Така вісь дилема! Я не квапився підіймати лапу, бо побачивши поруч повалене дерево, куди щука і рухалася. Розумна, гадюка! Вага і натиск з її боку були суттєвими, тож я не міг диктувати свої умови так уперто, як це роблять деякі начальники на ранкових планірках. Якогось моменту довелося навіть на електротязі і з затисненим фрикціоном буксирувати бранця подалі від корчів. І це сталося. Ціль взята! Щось під чотири кіла було у тієї щуці, і мені для счастья цього виявилося більш ніж достатньо.
День згасав на очах, а я не мав намірів більше закидати у воду свою приманку. Завтра буде новий день, спробую тут ще вранці порибалити.