Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 21 листня 2015

Коли щука в мандрівках

Попри думку, що практично вся щука, починаючи з листопада, дотримується одних і тих же зимувальних місць, на практиці спостерігається ряд випадків, коли все інакше. Причин тому може бути безліч, одна з яких - зміщення зграй кормової риби, зміна рівня води або ж банальне браконьєрське свавілля. Втім, мені доводилося констатувати помітні міграції риби і тоді, коли явних передумов такої поведінки начебто не спостерігалося. Нарешті, є водойми або їхні ділянки, де риба зовсім не сидиться на одному місці навіть взимку.

Зовсім не стверджую, що слід відійти від звичних канонів передзимньо-зимового спінінга, і відмовитися від лову поблизу ям та інших заглиблень, де на зимівлю збирається риба. Втім, уперто дотримуватися старих істин і правил, я б теж не став - не з одними лише ямами на думці варто рибалити. Безперечно, з сабанеївських часів риба стала на порядок розумнішою. Потрібно і нам мислити більш «просунуто». Саме на річках особливо помітні міграції щуки. Ця хижачка не особливо побоюється бути з'їденою, а тому в прагненні постійно бути поблизу корму, щоб підтримувати свої форми та габарити, не гидує переходами на нові ділянки. Оскільки такі міграції (що кормової риби, що хижака) навряд чи бувають масштабними, якогось особливого дисбалансу у поведінці підводних жителів і навіть у думках рибалки не спостерігається. Так, і до мандрівок схильна лише частина екземплярів.

Загалом, не варто чекати і сліпо вірити в те, що щука всю зиму стоятиме, як укопана, на тому самому місці. Тих екземплярів, які схильні до переміщень (не важливо, чому), я називаю «мандрівними». Таких можна і треба ловити. Більше того, риба, яка знаходиться в русі, як правило, набагато більш схильна до клювання, ніж та, що спить у п'явках десь біля дна.

Комусь може здатися, що затримання мандрівної щуки має випадковий характер, і успіх залежить виключно від удачі. Почасти це так, але ретельно проаналізувавши всі події, пов'язані з упійманням мною чи товаришами в нетипових місцях хижачок пізньої осені та на початку зими, я дійшов деяких висновків, про які далі.

Взагалі, перш ніж присвятити час полюванню за мандрівними великими щуками, непогано б розуміти, чи є такі на даній ділянці і чи взагалі схильна хижачка зараз і тут до переміщень. Надійних критеріїв немає (навіть з аквалангом і ластами не так просто визначити це), але за непрямими ознаками дещо припустити все ж таки можна.

Отже, особливо великі шанси того, що щука схильна до переміщень у таких ситуаціях:

- Річка має невелику ширину (до півсотні метрів), але цілком помітна течія;

- В наявності досить багато перспективних щучих місць з пристойною глибиною і різноманітним рельєфом;

– дно має коритоподібну форму без різких перепадів глибини та будь-яких донних аномалій, де риба могла б концентруватися;

– берегова лінія є густими очеретяними чагарниками, до яких досить близько підходить русло;

- Левову частку водоймища займають трав'янисті мілководдя, де влітку в траві регулярно ловилася щука.

Розуміти, що частина щуки схильна до переміщень лише частина справи. Що далі? Конкретний рецепт, як досягти результату в такій рибалці, мені не відомий, проте поділитися окремими моментами готовий. Уявлю перелік того, що мені сприяло успіху при лові мандрівної щуки.

1. Місця, де шанси зустріти мандрівну щуку досить високі, як і раніше, розташовані неподалік заглиблень і зимувальних ям. Щука хоч і мандрівна, а поведінка її не настільки кардинально відрізняється від того, що характерно для осілих екземплярів. Клювання цілком може статися і на рівному дні, куди велика щука регулярно виходить пополювати. Практика підлідного лову на річках показує, що навіть узимку ділянки з течією та невеликою глибиною, незважаючи на зовнішню безперспективність, часто відвідуються голавлем, пліткою, лящем і навіть окунем, тож хижакові тут є, що шукати.

2. Приманку краще вибирати з помітних розряду. У холодну пору доречніше приглушені забарвлення приманок і не надто агресивна їхня гра, проте з прицілом на мандрівну щуку, доводиться відходити від цього. Незважаючи на гарний зір зубастої та прозорість води пізньої осені, краще помітність приманки посилити додатково. Є хороший шанс, що мандрівна щука виявиться активною і пробачить деяку невідповідність приманки навколишнім умовам. Іноді вистрілюють «шумливі» моделі, але, мені здається, звичайного віброхвоста з хвостом, що активно працює, цілком достатньо, щоб щука побачила і відреагувала.

3. Якщо йдеться про неглибокі ділянки, навіть пізно восени цілком доречні воблери. Не складно підібрати таку модель, яка рухатиметься над дном або корчами, при цьому залишатиметься дуже цікавою хижакові. Воблер повинен, як на мене, бути вельми габаритним (якщо мінноу, то не менше 110 мм), але грати мляво і розмірено. При всьому своєму можливому голоді та азарті у щуки, практика показує, що в крижаній воді дуже різкі рухи приманки ні до чого хорошого не призводять.

4. Слід розуміти, що мандрівних щук небагато, проте їхній апетит і азарт до полювання цілком здатні забезпечити яскраву рибалку і хороше клювання. Іноді краще презентувати приманку одній активній мандрівній щуці, ніж десятку млявих хижачок, що дрімають у глибині і, здається, байдужих до того, що відбувається. У зв'язку зі сказаним не правильно (принаймні мене це до результату не приводило) хоч скільки-небудь ретельно облавлювати місцевість, якщо ми таки націлилися на мандрівних щук. Куди більший ефект у цьому випадку приносить тактика активного пошуку, хоч контрастно такі дії не виглядали пізно восени. У будь-якому випадку проводка та приманка навіть зараз не мають виглядати надто агресивно.

5. Тактику пошуку мандрівної щуки найчастіше розумно побудувати не на принципі «облову всього підряд», а темпового лову на тих ділянках, де шанс зустріти велику щуку справді добрий. Виходячи з моїх спостережень, такими місцями часто виступає край очерету або затоплених прибережних кущів, полив із залишками рослинності на дні, прирусловий коряжник, якась невелика аномалія в рельєфі або ділянки з різкою зміною напряму течії.

В принципі, варіант полювання за мандрівною щукою хоч і не варто здебільшого розглядати як ключовий, а все-таки з рахунків скидати його не можна. Не завжди аналогія між поведінкою великою і навіть середньою щукою (1-2 кг) простежується. Що стосується пізньоосіннього лову дрібної та середньої хижачки, то тут дійсно краще орієнтуватися на перевірені місця (як правило, це зимувальні ями), а ось великі екземпляри цілком можуть діяти окремо, притому не обов'язково розташовуватися в самому очевидному для нас місці і реагувати на стандартні хитрощі. Тому, мабуть, зубаста і досягла таких розмірів, що їй багато разів вдавалося пройти підступи рибалок та інші небезпеки.

Правда і в тому, що успішне полювання за великою рибою може полягати буквально в кількох спійманих екземплярах, а то й в одному єдиному – наприклад, трофейному. Тобто в даному випадку перед спінінгістом не стоїть завдання знайти скупчення щуки, важливо знайти місце саме з великими рибами.

Взагалі, наважитися на лов мандрівної щуки в не зовсім типових для цієї пори місцях - ризиковане рішення і загрожує прольотами. Однак часто ми констатуємо явну відсутність риби або її клювання на повірених ділянках, але продовжуємо так само рибалити до кінця дня. Дива зазвичай не трапляється, і улов виходить дуже скромним. Саме в такі моменти є прямий сенс щось круто змінити у своїх планах та зробити ставку на мандрівних щук.