Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 22 серпня 2014

Із заходом у воду

Один мій добрий товариш (з-поміж тих, кому я повністю довіряю, а його рибальських порад однозначно прислухаюся) каже, що човнова рибалка – це повна нісенітниця. Він поважає виключно лов із берега, вважаючи, що інакше шансів у риби просто немає. Інший мій знайомий щось подібне стверджує щодо ехолота – нібито пристрою, здатного повністю винищити хижака з наших водойм. При цьому жоден, ні другий не рибалять тим способом, який щиро критикують. Воно й логічно, а то, певен, швидко переконалися б, як навіть із сучасним ехолотом, структур-сканнером на відмінному катері та з усіма модними прибамбасами можна легко пролетіти.

Але зараз розповідь про берегову рибалку на річці спекотним днем. Погодьтеся, не начебто багатообіцяючий лов. А урізноманітним ми її звичайним заходом у воду.

Для всього цього потрібно нам зовсім небагато речей, трохи мужності, та й трохи терпіння. Я вже сказав, що в порівнянні з човновою рибалкою, ловлячи взаброд далеко не найперспективніший спосіб досягнення успіху, але іноді це дуже виправдано і логічно, а ще захоплююче (любов до нових відчуттів ніхто не скасовував).

Особисто я давно переконався, що лов у забродку часто приносить не тільки задоволення, а й результат.

Що лякає початківця спінінгіста?

Одне з перших обмежень у такій рибалці – це потреба тривалого часу перебувати у воді. За наявності вейдерів це не проблема практично будь-якої пори та погоди, але влітку цілком можна обійтися і без дорогого спецспорядження. Особисто мій рибальський скарб на таких рибалках зазвичай складається з акуратної поясної сумочки (або наплічної), пари коробок, плоскогубців, шортів і гумових шльопанців, в яких я і приходжу до річки. Втім, останні має сенс замінити на щільніше прилегле до ноги і пристосоване для ходьби по воді взуття, оскільки в мулі можна запросто загрузнути і залишитися босяком. Я не сказав про спінінг з котушкою - це теж знадобиться!

Друге, що може відвернути новачка, це водорості та різна живність, яка мешкає в них. Дійсно річ неприємна, але не небезпечна, та й зовсім необов'язково заходити у воду там, де річка нагадує зарослий бур'янами город.

Зазвичай є такі позиції, з яких і зручно ловити, і стояти приємно. Просто слід пошукати. Чи потрібно говорити, як часом спекотного дня просто нестерпно перебувати на березі. Чи то річ у воді!

Третім мінусом може стати низька мобільність і відсутність місця для маневру.

Так, постійно перебувати в комфортних для себе умовах (зручно кидати і стояти на чистому піску), швидше за все, не вийде, але це не потрібно. Адже ніхто і не говорить про тривалу рибалку із заходом у воду.

Ну, а в іншому по-моєму одні переваги. Тут і можливість обловити ті ділянки, до яких через водорості з берега не дістати (або рибу не протягнути), і прекрасне маскування (відомо ж, що рибалки, які стоять глибоко у воді, не боїться навіть найобережніших хижаків). Немає потреби збирати плавзасіб і укладати купу приладдя. Взагалі, така рибалка виходить неймовірно легкою та вільною, адже все твоє при тобі.

Загалом, такий вид лову в нинішньому сезоні я теж не оминув, про що коротко і розповім.

Вечір. Тиха та ясна погода. Вже спека трохи впала, але під відкритим сонцем ще було важко. Я не поспішаю. До вечірньої зірки щонайменше три години. Їх я проведу з користю. Відібрав дюжину воблерів, хоча знаю, що використовуватиму від сили парочку, зібрав спінінг, одягнув сумку напоясну, не забув про головний убір і фотоапарат, і вперед. На кілька годин рибалки я вирушаю без питної води. Якщо перед цим немає нічого солоного, то спрага навряд чи потурбує. У принципі, у таких ситуаціях не зайвим буде й підсак. Здорово підійде коротка форелево-нахлистова ракетка, але в мене зараз інші завдання – максимум мобільності та легкості.

Моя сумка напояса має зручний тримач для спінінга, в який можна поставити не тільки запасний комплект (він не заважатиме), але і класти основний спінінг, скажімо, при заміні воблера та інших маніпуляціях. Пам'ятається, затискаючи вудку пахвою, я у своїй практиці двічі повністю занурював котушку в річку.

Місце мені знайоме. Якщо не зраджує пам'ять, саме тут відбулася моя перша у житті рибалка (26 років тому). Багато, звичайно, змінилося, але русло, як і раніше, проходить під протилежним берегом, а переді мною стіна водоростей, які практично не подолати з берега (особливо при виведенні). Ця ділянка начебто і не дуже примітна, але хижак тут чомусь мешкає і ловиться регулярно. Я вже кілька разів тут спостерігав щук, що ганяє малечу, «човкали» тут і смугасті. Спочатку поставив кренк. У моєму розумінні це найкраща приманка для активного пошуку та «збирання вершків». Закидів сім, і я констатую факт, що на кренк ніхто не повівся. Або вершки прокис, або ще не дійшли до кондиції. Дістаю міноху – більш високоточну зброю, здатну в деяких ситуаціях вивести з рівноваги навіть найінертнішого хижака.

Можна було б ще й підпалювати, але це я встигну зробити восени, а так само взимку та навесні, літо ж у мене – воблерна пора.

Невеликий міноу проходить середину річки, короткими ривками наближаючись до куща кучерявих жовтих водоростей (у поляриках це видно). Ще одна довга (близько трьох секунд) пауза, і я відчуваю чіткий тук по приманці. Але ж нікого. Може, то й не риба зовсім? Другий закид трохи вище за течією, твіч на знесення з тим розрахунком, щоб воблер пройшов не над кущем, а біля його краю. Відповідно до теорії хижак має стояти проти течії, максимально контролюючи простір собі. Подивимося!

Знову мій воблерок із синюватим відливом і чорною точкою на боці нишпорить з боку в бік, неквапливо наближаючись до потенційної щучої засідки. Принаду мені видно, хоч і слабко. А тепер уже не видно. Є. Це щука! Поки що вона стоїть на місці, роблячи ривки лише за рахунок вигину свого тіла. Примірник начебто і не дрібний. Фрікціон у мене підтягнутий - маса водоростей не передбачають цацкатися на виведенні. Я тягну впевнено, але риба, не менш впевнено, рухається проти течії, прямуючи до решток дерев'яного містка, що стояв тут півстоліття тому. Якщо я про це знаю, то зубаста тим паче. Не хотілося б дати рибі зайти до корчів.

Снасть у мене щуча, надійна. Спінінг – Yamaga Blanks Various EG77M до 21 гр, шнур – YGK G-Soul PE #1.0/12lb, повідець – титан Merc (6 кг), котушка – Daiwa Certate 2506H. Начебто вдалося відвернути щуку від вірного зачепа та обриву шнура. І ось уже вона за кілька метрів від мене. Ага, полінувався взяти підсак! Це не крокодил, обхопити рукою за загривок, мабуть, я зможу, але це не виходить ні з першого, ні з другого разу. А ну як зубаста рвоне прямо мені в ноги (що буває), зачепивши мене гачком? Це, до речі, дуже серйозний момент при лові із заходом у воду. Але вихід у такій ситуації є – велика риба по можливості виводиться на мілину і там спокійно береться рукою. Це справедлива плата за те, що ми відмовилися від підсак. Коротше, цю щуку мені вдалося осідлати на півдорозі (багато, мабуть, сил витратила на боротьбу).

У щуки боки обвислі, в череві вгадується якась одна дрібна рибка. Зубаста з другої спроби з'їла мій миночок - Megabite (Liberty) Fatty Minnow 70 SP.

Щуку відпустив.

Після цього зробивши для вірності ще десяток закидів, вирішив рухати у бік будинку – риболовля і так вдалася!

PS Судячи з того, як спека йти, рибалити із заходом у воду без вейдерів залишилося максимум тиждень. Вважаю, для повноти відчуттів такий вид спінінга також потрібно практикувати. З повагою.