Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 29 грудня 2015

Головень та 12 щук

Вже давно я так уважно не вивчав прогноз погоди. Прийдешні неслабкі морози (побачимо, втім, що вийде на ділі), з одного боку, серйозно різали перспективи зимового спінінга, що так невимушено заполонив грудневий час, але з іншого – теоретично відкривали лов з льоду, що теж, загалом, потрібно і цікаво. Сьогодні останній день "плюсу". Здійснимо черговий вояж на Сіверський Донець.

Їхали, мабуть, з думками про закриття сезону зимового спінінга 2015. Вранці звично досить тепло, по берегах бруд, а про сніг взагалі згадувати не доводиться. В іншому ж зимовий спінінг залишається зимовим - з пасивністю підводних жителів, їх явною прихильністю до глибших ділянок та ін. Однак сьогодні клювання та риб'яче поводження не можна було назвати типово зимовим. І ось чому.

Попередньо план на сьогоднішню рибалку виглядав просто: стартуємо на одному з поворотів Дінця і рухаємося вздовж річки, по дорозі облавлюючи точки, що сподобалися. З нашої команди раніше бував тут лише Олег Іванович, який, власне, і запропонував сюди приїхати. Втім, як і зазвичай.

Щодо мене, то я, зізнатися чесно, спочатку більше думав про окуні, які за ідеєю повинні були мене чекати буквально в кожній прибережній кишеньці, вир або під коряжкою. Один грам, Fish Tail 2 ", флюрик 0,12 мм і Yamaga BLC 65Ti в цьому випадку здавались просто ідеальними. Насамперед цей комплект я і спорудив. Зібрав і щучу снасть теж, яка згодом отримала практично стовідсоткове завантаження.

Незабаром у мене відбулося перше клювання - точніше дві. Спочатку один тичок, а через два метри більш явний і чіткий другий тук (наздогнала, гадаю). Перша зубаста на гачку. Вона невелика, але все ж таки.

Припускаю, що мені пощастило і це була випадкова риба, проте поділюся тонкощами вибору уловистої позиції, яка, як з'ясувалося, була найвдалішою.

Отже, якщо перед вами затяжний поворот річки з чималою кількістю підходів до води та варіантами розташування щодо хижака, ставайте туди, куди ближче йти, де найзручніше вам стояти і сумку з бутербродами можна розташувати рівно і на очах. Все просто. Це приблизно як вибирати між бутербродом з великим і маленьким шматком ковбаси.

На підтвердження правильності моїх дій та місця розташування у мене відбулося ще одне клювання. Тільки трапилося це вже не біля берега, де зворотний струмінь ніс приманку проти загальної течії, а прямо посередині річки, де було тихіше. «Не схибив» і цього разу – щуренок виявився надійно засіченим офсетником Ванфук, що, звичайно, не завадило після фотозйомки відпливти додому.

З Bait Breath Curly Grub 4,5 "в машинному маслі" все зрозуміло - ловить і сьогодні твістер. Ставлю тепер ще більш щуча, як на мене, зброя - TTShad 3,2 "в карамелі".

Невелику щуку впіймав і Діма. Його зубаста стояла неподалік стіни очерету, вздовж якого з помітною швидкістю проносилися потоки води. Там приманку й цапнула.

Поки що клювання відзначалися раз на 10 хвилин і припадали вони, перш за все, на нижню частину ями. Швидше навіть не ями, а повороту з поглибленням і серйозними обратками, яких було в цьому районі достатньо.

Коли знову закінчилися відміряні 10 хвилин, мого віброхвоста з'їли. Тичок не виглядав як удар неймовірної сили, чого ми всі так чекаємо на спінінгових рибалках, а все ж являв собою досить чітку атаку. Є. Іди сюди! Нічого нового – у щучці грамів шістсот.

Естафету продовжив Дмитро. Як тільки я підняв над водою підсак із заведеною щукою, фрикціон Діміної котушки задзижчав, цілком явно кажучи про рибу. Товариш усе зробив правильно – у підсак. Щучка дрібна.

Права сторона повороту перегравала ліву з рахунком 5:0. У принципі, нічого дивного – щуці властиво навіть у межах великої ями облюбувати локальніші ділянки.

За винятком азарту від клювань, що теж дуже важливо, нічого особливого ми поки не побачили, тому впевнено рушили далі. Донець гарний і, мабуть, не менш перспективний і в інших місцях також. Ми з Сергієм зайняли найближчу затоку, а Олег Іванович із Дмитром попрямували далі. Хвилин двадцять нічого не відбувалося, доки Серьога не запропонував перевірити залишений поворот ще раз. Підтримав друга – після чергового перев'язування (і де він корчі знаходив?) він цього, як мені здалося, потребував.

Буквально відразу у нас Сергій по клювання, але повз. А ще через три закидання рівно по центру річки у мене легкий тичок. Звичайно, він поза увагою не залишився. Підсікаю. На тому кінці шнура відчувся чималий тягар. Ця щука більша – її не хотілося б упустити. Що цікаво, за хвилину до того, що трапилося, ми з Сергієм якраз міркували, як могла змінитися картина з щучими уподобаннями за час нашої відсутності на цій точці. Таке собі кулуарне обговорення передбачало і те, що на точку зайшли більші екземпляри, витіснивши дрібницю. У крапку.

Щука клюнула далеко, тому на фініші виведення мені довелося її буквально продирати через стебла прибережного очерету, куди її благополучно знесло течією, та й зубаста тому, певен, чимало посприяла. Загалом подолав рибу. Терези показали 2,26 кг.

Невдовзі й у Серьоги хтось узяв, але швидко зійшов. Друг уже традиційно засмучений.

У тому, що нарешті місце відвідала більша хижачка, ми переконалися зовсім скоро. Олег Іванович, повернувшись, на одному з перших закидів тут же засік та успішно завів у підсак зубасту майже на 2,4 кг.

Не встиг я зробити фото, як і Сергій змахнув натхненно вудлищем і цього разу довів справу до перемоги.

За якихось десять хвилин ми зловили три щуки плюс пару клювань не реалізували. Непогано. Щастя, як і належить, швидко закінчилося. Переконавшись, що щука взяла тайм-аут, розбрелися річкою і ми.

Ми з Сергієм попрямували на привабливу бистрину, де напевно з головолом і жерехом у теплий час просто шик. Можливо, ці риби і зараз тут вештаються, хоча серед зими розраховувати на них надто оптимістично. У Серьоги клювання. Повз. Чи не здивувало. Друга! Є! Щука! Грамів під двісті! Взяла на струмені все те ж TT Shad, якого товариш останнім часом практично не знімав із застібки.

Посміялися, пожартували, а Серьога підсік і витяг ще одного шнурка. Слідом і третього. Щурята були, як дві краплі води, схожими. Якби не пристойна відстань між місцем відпускання і точкою клювання, можна було б подумати, що риба одна й та сама.

До цього моменту я сховав TT Shad у коробку, і ловив на інші приманки, але їхня щука тут не їла. 3:0 на користь Серьоги. Більш ніж промовисту перевагу. Ставлю "ультрафіолетовий" OneUp Shad і зміщуюсь убік. Вода в цьому сенсі тут вирує, наче ГЕС за спиною працює. Помічаю невеликий п'ятачок тиховоддя. Туди приманку. Є! Кілька ривків, риба пішла на мене… І з гачка втекла. Млинець! А хвилин через десять трохи осторонь я дістав шнурка "а ля Серьогін трофей" - до 200 гр.

Ще трохи тут половили. Серьога спокусив головника, клювало.

У Олега та Діми теж щось відбувалося. Загалом річка відгукувалася. Під завісу рибалки знову зібралися на вихідній позиції. Даровано було й зараз кілька клювань (чиї ми не впізнали), але більше щук не зловили.

Як результат: голавль та 12 щук, дві з яких «задвушки». Дякую річці, природі, друзям!