Очікування зимових змагань зазвичай тяжке. У моєму графіку пізньої осені звільняється час для звичайних рибалок, так би мовити, на задоволення. Але цього року все по-іншому. Нове захоплення лову форелі, плюс пізня Камплица, практично не дали мені часу перепочити, як слід.

Тренування до чемпіонату Харківської області розпочали за два тижні. Щупали рельєф, напрацьовували певні тактики. Загалом підсумки підбили після офіційного тренування. На нашу думку, не так важливо бути супер технічно підготовленим — головне це розуміння поведінки риби. У результаті ми збудували досить просту модель, за якою і працювали ці два дні.

Картина склалася така: окунь тримається перепадів і збирається на підгодовування. Годувати вирішили з руки, тому що течії немає, і глибини у місці лову не перевищували 3.3 метри. Робили суміш кормового мотиля (джокера) із насадковим у співвідношенні приблизно 80% на 20%. Тактика забура була наступна: буритися перепадами перпендикулярно до них, таким чином захоплюючи всю бровку — і глибоку, і дрібну частину. Це зводило ймовірність появи «кулеметних» лунок до максимуму.

На мою думку, оптимальною була волосінь 0.065 мм і блешня 2.65 мм. Ця снасть дозволяла швидко ловити і водночас не боятися за обриви. Особливу увагу приділили кольору блешні: на золото клювало явно краще, причому чим сильніше вона блищала — тим краще.

Перший тур

Перший тур обіцяв мені випробування. Іноді хочеться виїхати в Польщу чи Казахстан, дивлячись на прізвища спортсменів, які зі мною в зоні: Зайко, Стадниченко, Чепкасов… Ідучи в зону, заспокоював себе: ну нічого, 4 місце в зоні — теж добре для команди, треба спробувати його добути.

За виміром глибин стаю біля перепаду. Стартовий забур роблю у дві серії перпендикулярно до перепаду, крок лунок — 4.5 метра, по 4 лунки. Ще одну серію роблю у центрі зони.

Перша лунка одразу дала зрозуміти, що я роблю все правильно: понад 20 окунів. Наступні — вісім, п’ять і два. Риби ставало менше у бік глибини. Теорія працює. За першу годину я спіймав 63 окуні. Далі лунки почали працювати гірше, тож після 1.5 години я зробив ще серію з 5 лунок, щоб збільшити коло обходу. Лункам треба було давати більше часу на відпочинок. Загалом я впіймав понад 130 окунів. Засмучував тільки розмір — деякі лунки давали надто дрібну рибу.

Діставши пакет після туру, я був задоволений. Головне — бути чесним із собою. Я добре попрацював, добре половив. І в такі моменти зовсім не важливо, скільки зловили інші. Терези показали 4432 грами, що принесло мені друге місце в зоні. Програв лише Олексію Зайку.

Обговорення та другий тур

Після туру ми командою обговорили перший день і тактику кожного. Розібрали помилки, визначили підходи до другого туру. Після першого дня ми посідали друге місце в командному заліку: Льоша виграв свою зону, Саня став четвертим.

Тактику на другий тур залишили без змін. Стартовий забур зробив такий самий, як і в першому. Але суперники внесли корективи, трохи «обрубавши» мені дві серії лунок. Це змагання, і вони нічого поганого не зробили — діяли в інтересах своїх команд. Тож довелося адаптуватися.

О першій і третій годині вдалося зберегти темп лову. Провалив трохи середину туру — потрібно було зробити ще одну серію. Загалом не підвів команду і знову посів друге місце в зоні. Цього разу сильнішим був Віталій Стадниченко, який працював у глибшій частині зони і показав еталонну роботу.

Сума балів — 4, і я займаю 6 місце в особистому заліку. Чи засмучений? Зовсім ні. Програвши двічі чемпіонам світу, засмучуватись не варто. Є лише привід для навчання та вдосконалення майстерності. Тим більше, медаль за третє місце в командному заліку поповнила мою скарбничку.

Подяка

Хочу висловити подяку організаторам і всім учасникам, які подолали не одну сотню кілометрів важкими та засніженими дорогами нашої Батьківщини.

Окрема подяка компанії FishingStock за повну фінансову підтримку.