(закінчення)
Приблизно година знадобилася, щоб плотва на моїх годованих лунках почала траплятися регулярно, а не приловом між смугастими, яких хоч і не кликав ніхто, а ті почували себе, ніби вдома.

Мені, звичайно, хотілося, сісти на плітку і тільки її ловити, проте дійсність була такою, що плітка зграя не мала великої чисельності, а швидше рибка була помітно розосереджена, бо за всю рибалку поспіль я не спіймав більше трьох пліток з лунки.

Здебільшого першим клював окунь, зате наступною рибою у двох із трьох випадків була плітка. Як правило, після окуня ловилося дві (рідко три) плітки, пауза, і далі знову окуні. Я це швидко усвідомив, і щойно закінчувалася плотва, переходив на нову лунку, де вже чергував «матрос» та «гребельний дуплет».

Зважаючи на досить-таки темповий лов (ліска 0,074 і блешня 2,5 мм) у мене виходило непогано збільшувати улов. Надійна та міцна, хай і не тонка, волосінь YGK Cherum Ambercord SG тому здорово сприяла. До речі, з цим лісом у мене не трапилося жодного «поросячого хвостика», хоча іноді ліска навколо кивка все-таки обвивалася, що у випадку зі звичайною ліскою напевно призвело б до неминучої «спіралі».

На відміну від Романа і Максима, які «балувалися» (до того ж дуже успішно) ловом на нерухому блешню, я ловив виключно на гру. Не шкодував про це анітрохи. На опускання плотва реагувала так собі, а ось на підйом з досить-таки інтенсивною і частою грою (окуньової, чи що) клювання слідували явно частіше.

Спочатку плотва клювала хаотично по всьому придонному горизонту (до метра від дна), але потім рибка опустилася нижче, і вже там атаки були точніше. Мотилем сильно не захоплювалися, витративши його ще за стартового загодовування. Але й сипка сама працювала цілком успішно. Раз на 30-40 хвилин я опускав невеликі порції сипучки годівницею або зволожував і ліпив кульками. На тому й усі події.
Березнева затока.
Ця рибалка вийшла надто особливою. Починалася вона, до речі, настільки вальяжно і навіть несерйозно, але незабаром набула такого божевільного темпу і активності, що я навіть не знайшов часу, щоб дістати свій фотоапарат (за цілий день!). Вже й не пригадаю, щоби виїзд обходився без фотосесії.
Всю нашу рибалку з товаришами розбили ми на три півторагодинних часових відрізки, протягом яких один з одним змагалися за цілком спортивними мірками. Ловили окуня із глибини 1,5-2 метри. Намагалися облавлювати і глибші горизонти, але смугастого там виявилося явно менше, та й той, що був, клював з не особливим ентузіазмом. У деяких лунках була можливість побачити дно, а отже – і окунів. Ті або неквапливо курсували в пошуках видобутку, або стояли на місці, байдуже ворушачи плавцями. Там, де знаходився один окунек, на клювання його спровокувати було дуже непросто, а от якщо парочка - кивок часто напружувався або збивався з гри відразу ж, тільки блешня відривалася від дна. Іноді контакт передавався навіть у руку.

Звичайно, годувати було обов'язково, інакше шанси «пробуритися» прямо над рибою виглядали сумнівно. Деякі лунки виявлялися порожніми, хоч скільки в них мотиля не опускай, але були й кулеметні отвори, які за лічені хвилини видавали 5-7 хвостів. Чи треба говорити, що з двох метрів процедура виведення не займала й десятки секунд. Влітали рибки і по 100 гр, переважно ж – 30-50 гр.
Здивував Сергій, який ловив не звичною для багатьох м'якою монолітною зимовою, а новинкою для зими – YGK Cherum Ambercord SG 0,074 мм. Місцями його результат був дуже добрим. Здається, не лише «Амберкоду» місце у зимових риболовлях, а й флюорокарбону теж.
Спочатку я ловив 0,065-ою ліскою, але незабаром зрозумів, що 0,06 мм правильніше. Виважувати, щоправда, доводилося вже помірніше, зате клювання виходили однозначно вірніше і чіткіше. Зважаючи на сонячну погоду і малу глибину, блешні використовували або мідні, або сірі. Блискучі сьогодні хижак атакував явно рідше. Так і провів день, змагаючись із друзями. За 4,5 години упіймав 5 кг окуня середньою вагою 40-50 гр. Єдине, про що пошкодував – не зробив жодного фото.
Незабаром сюди навідався знову.
Березнева затока. 2 день.

Знову великою компанією. Знову, щоб поєднати рибалку в задоволення і азарт спортивного змагання вирушили ми до Березневої затоки. До речі, тільки так найкращим чином наприкінці дня розумієш, чого насправді хотіла риба і як ти зумів її потішити.
На відміну від попереднього візиту до цих місць, снігу випало неабияк. Глибина тут невелика (1,5-3 метри), а тому сніг на льоду – великий плюс для маскування. З цієї причини або з якоїсь іншої, але буквально відразу ж окунь став дуже здорово ловитися. Були лунки, з яких діставалося і по десятку-півтора риб, в основному ж - 3-4 смугастих, і потім клювання слабшало. Ні я, ні мої друзі з товщиною волосіні та розміром блешні не дрібнили. По волосінь: 0,065-0,074 мм, по блешнях: 2,3-2,7 мм. Це було, здається, найбільш логічним.
На ділянці, яку ми огородили для проведення нашого «міжсобойчика», ні ям, ні навіть приямків не було. Не дивно, що плотва в уловах була неймовірно рідкісним гостем. З огляду на відмінну окуневу активність про плітку не особливо думалося. Звичайно, годувати однозначно варто, проте, як мені здалося, зграя смугастих, що вибилася, не особливо й оновлювалася. Розумніше було просвердлити нову лунку, і вже там після підгодовування чекати «кулемет».

Проводячи аналогії за кольором блешні, зауважив: з пристойним сніговим покривом (як сьогодні) дуже навіть успішно ловилося на золотаві і їм подібні блешні, а ось, коли лід був досить прозорим (минулого разу), помітно уловистіше виглядали мідні та чорні блешні. Цілком, до речі, звичайний стан справ. Окуня наловилися від душі – більше не хочеться. Статистика: за 2,5 години піймав я 4,2 кг смугастих.
Такими вийшли мої чотири підлідні рибалки з так званого «першого льоду». Упевнений, що багато-багато цікавого ще попереду. Всім того й бажаю!