Зазвичай на початку або в середині квітня щука завершує свій нерест, що, звичайно, ще не означає, що вона відразу ж розпочне активний пошук їжі. Цього року, здається, на деяких водоймах взагалі варто було чекати завершення ікрометання до «Дня дурня». Як би там не було, а схема лову зубастої хижачки залежить головним чином від місця її стоянки. Відзначу дві кардинально різні ділянки, де з найбільшою вірогідністю можна зустріти щуку. Перша – затоки та будь-які неглибокі місця зі стоячою водою. Друга – русло та його краї.

Затоки

Немає абсолютно нічого дивного, що відразу після нересту хижак дотримується тих самих місць, де нерестився. По-перше, витрачено сил занадто. По-друге, у квітні немає більш комфортних умов, ніж прогріті неглибокі тиховоддя. По-третє, кормова риба теж тут стоїть, і щуці не потрібно щось вигадувати у плані пошуку їжі.
Не всі затоки однаково перспективні, в деяких дуже часто риби немає. Якщо не брати до уваги відверті міляки і затоплені лугові ділянки, найбільш очевидний ознака не рибної затоки це візуальна відсутність малька. Ще гірше, якщо на поверхні видніються поплавці браконьєрських сіток. Якщо навіть це місце було колись перспективним, швидше за все цей статус залишився в минулому. Безумовно, є ряд ситуацій, коли передбачити уловистість місця заздалегідь не виходити. Єдиний спосіб тоді взяти і половити. Практика показує, що чим мутніша вода, тим більша ймовірність вибору щукою саме затоки, а не якоїсь іншої ділянки. Нерідко трапляються періоди, коли хижачка одночасно активно діє і в затоках, і на течії. У затоці можна побачити більше клювань, адже тут у хижака є додаткова година на вивчення приманки, а ще видимість під водою помітно краща.
Ідеальна картина, коли на мілководді мальок розсипається віялом, а одразу за ним відбувається щучий сплеск. Для квітня таке не зовсім характерне, але цілком реальне. У подібній ситуації годі й думати – цю затоку обловити варто. Розмір щуки, що мешкає зараз у таких місцях, у середньому менший, ніж примірники, котрі полюють на руслі, але це не означає, що надії зловити на тиховодді трофей примарні. Все цілком реально, адже навіть «щуки-крокодили» тут нещодавно нерестилися і, можливо, не встигли піти на русло. А ще не варто забувати, що на ділянках зі стоячою водою умови для риболовлі набагато комфортніші. Принципово у квітні однаково ефективні, що джиг, що твічінг. Вирушаючи на квітневу затоку з джиговою снастю, орієнтуюсь, насамперед, на плавні ступінчасті проводки з довгою паузою під час падіння. Сказане найкращим чином забезпечити, якщо застосовувати джиги 2-6 г і об'ємний, але не надто великий силікон. Іноді, щоправда, виникає необхідність ставити обтічні приманки, щоб закидати на потрібну дистанцію легкі монтажі.
Тих же, хто по-справжньому нудьгував за граціозним твічам улюблених воблерів-міноу, можна сміливо привітати. У квітні, та ще й на мілководній затоці саме час твічити. Відзначу кілька підходів до квітневого твічингу. Агресивний. Такий динамічний підхід призвань максимально швидко звернути увагу хижака, що стоїть поблизу, і спровокувати його одразу на атаку. Темп ловлі, природно, виходить дуже високим, оскільки ми не тільки швидко ведемо воблер, але й у темпі переміщаємось. А ще агресивний твічинг, як відомо, нерідко здатний вивести з рівноваги і змусити клюнути навіть тих екземплярів, які абсолютно не думали про їжу. Зазначена теорія не надто надійна, але досить ефективна. Спокійний. Головною альтернативою агресивного підходу виступає так званий «спокійний» твічінг. Найчастіше він більш доречний, адже впливає головним чином на її природні інстинкти – з'їсти легкодоступну їжу. Можна довго сперечатися, який розмір воблера та його характеристики зараз оптимальні, але краще це питання вирішити безпосередньо на водоймі. Сказане про лов щуки в затоках буде актуальним і для водойм без течії, адже вподобання щуки в цю пору не так вже й сильно і різняться.

Русло

Що змушує щуку стоять на течії, а не у благодатному тиховодді? Перш за все, бажання убезпечити собі від зустрічі з більшими хижаками чи з людиною. Не виключено, що у риб на генетичному рівні закладено – чим глибша вода, тим спокійніше та безпечніше. Найімовірніше, навесні на руслі розташовується багато пасивної щуки, проте від правильно поданої приманки такі екземпляри не відмовляються. Про активну рибу і говорити не доводиться – якщо вона є, певно, атака відбудеться. Сважається, що більш активна хижачка займає краї русла, особливо, якщо ті межують з трав'янистими мілинами, де мальок починає збиратися і виходити на вже відчутне тепло. Найбільш ефективний при ловлі на руслі, звичайно ж, джиг. І якщо з вагою головок доведеться визначатися на місці (зазвичай при глибині 3-4 м найбільш затребувані 8-14 г), то за розміром приманок все набагато простіше. Хоч уже щуче черево і звільнилося від ікри або молок і, здається, що хижачка повинна віддавати перевагу більшим приманкам, насправді досі ефективні саме середні моделі (3-4 дюйми).
Щодо квітневої щуки наведу кілька практичних рад. 1. Після нересту одним з найбільш ймовірних місць щоб зловити щуку є берегова лінія. Стукаючи коробками та постійно розмовляючи по телефону або з іншими рибалками, легко сполохати навіть самих голодних щук. Такого ж негативного ефекту можна досягти і в тому випадку, якщо підходити до води дуже близько. Якщо прибережні ділянки хоч скільки-небудь виглядають перспективно, зробіть пару коротких закидань, не доходячи води 3-4 метри, і можливо це принесе гарну рибу. 2. За наявності яскраво вираженої перспективної точки, звичайно, розумно затриматися і її обловити. Втім, не слід робити перше закидання у саму гущавину кущів чи корчів. Ймовірність зачепитися і тим самим розполохати рибу – дуже висока. Як правило, голодна щука запросто подолає кілька метрів до вашої приманки, так що розумніше всього перші пару проводок виконати на кілька метровому віддаленні від корча, і лише потім спробувати обловити сам епіцентр. 3. Якщо забаганки місцевої щуки заздалегідь невідомі, краще виходити з класичних міркувань, які стверджують, що навесні хижачка тільки набирає форму, а тому агресивні проводки, швидше за все, їй до смаку не припадуть. Винятком може бути «твічінг», де сенс різких рухів – привернути увагу і «завести» рибу.
4. Загалом, квітень – не той місяць, коли підводна рослинність сильно розвинена, проте, якщо така ділянка раптом виявилася, половити тут однозначно варто. Перші пару проводок краще зробити у безпосередній близькості біля куща водорослей, а потім можна провести і прямо через кущ. Благо водорослі зараз зовсім слабкі і не становитимуть особливої загрози навіть тонкій мікроджиговій снасті. 5. Дуже перспективна цієї пори і стіна очерету. У таких місцях щука майже завжди є. Особливо у квітні ефективні неглибокі ділянки (до метра), що примикають до очеретяних заростей. Практично ідеальний варіант, коли в цьому районі течія взагалі відсутня, а неподалік розташована ще яма. 6. Через те, що сили у щуки після ікрометання ще до кінця не відновлені, ганятися за вже цілком крутим мальком їй не завжди цікаво. У зв'язку з цим, розмір приманок краще підбирати помірний, інакше навіть за високої активності хижачки можна залишитися без клювань. 7. Подібне справедливо і при виборі маси вантажівка. Звичайно, умови зустрічаються різні, але якщо є можливість ловити легшими монтажами, краще цим скористатися. Такий варіант оснащення дасть додатковий час для роздумів нерішучій хижачці, адже стадія падіння приманки – основний «постачальник» клювань.
8. Орієнтуючись головним чином на облові прибережної зони, далеко не завжди слід опускати приманку на дно. По-перше, біля дна багато сміття та трави, які, зачепившись за крючок, не лише зіпсують проводку, а й насторожують щуку. По-друге, помічено, якщо вже є біля берега «чергова» щука, вона клюне і при проводці у товщі води. 9. При джиг-лові на далекому відстані краще використовувати класичну «сходинку» з торканням до дна і затяжними паузами. На відміну від літа, зараз щука, навряд чи, буде шукати корм у пів води, тому витрачатиме годину на облів порожнього горизонту – дуже нерозумно. 10. Починаючий твічингіст повинен бути особливо поважним. Захопившись гарними рухами своїх улюблених міноу, можна втратити відчуття часу і надовго застрягти там, де явно щуки немає. Якщо довго (зазвичай 10 хвилин) на точці немає клювань, місце краще змінити. 11. З підвищенням температури повітря (а значить, і води), все більше зростає ймовірність того, що риба почне клювати рано вранці. Воно в будь-яку годину правильно з'явитися на водоймі зі світанком, але з квітня це стає майже обов'язковим. Нині ранковий час – найбільш продуктивний.
12. Неодноразово помічено, що у більшості ситуацій саме приманки у формі твістера є найбільш прийнятними для квітневої щуки. А ось літом це будуть швидше за все віброхвості. 13. Оскільки у спійманої щуки складно дізнатися, чому вона обрала саме цю приманку, а не іншу, краще використовувати моделі з їстівного матеріалу. Як мінімум при лові на затоках і біля берега це актуально. З одного боку, зростають шанси зловити попутно окуня, а з іншого – краще підстрахуватися і не думати після риболовлі, що стало причиною облому. 14. Чимало початківців сильно переживають із приводу правильного кольору приманки. І у чому це нормально. Як немає інших ідей, можна порадити починати з неяскравих, часом однотонних окрасів (коричневого, темно-зеленого, «ультрафіолетового»), а вже надалі обов'язково перевіряти, наприклад, яскраво-зелений та яскраво-жовтий. Часто саме останні два варіанти найбільш підходящі для щуки. 15. І наостанок, якщо полювання за щукою передбачає лов поблизу берега, не слід забувати і про банальне маскування. Рідко коли вдається чітко визначити, чи щука не клюнула, бо рибалки злякалася чи зовсім це не збиралася робити. Щоб не сумніватися, краще одягнутися у тон прибережних краєвидів.
Щасти Вам, друзі, і хай усе обов'язково вийде!