Осіння пора неминуче диктує свої умови не лише підводним мешканцям, а й нам - рибалкам, примушуючи багато в чому інакше дивитися на риболовлю, а також шукати нові рішення та підходи. Мабуть, однією з ключових тез, що визначають особливості осіннього спінінга, є прагнення хижака з похолоданням зайняти глибші горизонти. Це класика, з якою не сперечаються. Очевидно, що таке поведення риби пов'язане ще й з тим, що хижак орієнтується на кормову рибу, яка залишила трав'янисті мілководдя і облаштовується на глибині для зимівлі. Власне, у сказаному немає ніякого секрету, бо речі очевидні навіть новачкові, але як з усього цього отримати користь, не завжди зрозуміло.
На осінній річці окрему увагу я приділяю щуці, і традиційно намагаюся шукати її на глибшій воді, ніж робивши це в серпні. До речі, термін «глибинний» не хотів би асоціювати виключно з величезними ямами, в тому числі і зимувальними. Все помітно простіше. Скажімо, на малій річці, де фонова глибина навряд чи досягає 2-3 метри, «глибиною» цілком можна вважати 4 метри, а іноді навіть триметровий приямок, усіяний корчами, стає справжнім притулком великої щуки на весь період холодів. Часто помічавши, як з появою осені на багатьох річках «вмикали» свою активність якраз більші примірники, ніж які ловилися влітку. Крупні хижачки усю теплу годину не особливо виявляли мисливський азарт, але зараз вирішили надолужувати прогаяни. Осінь, як відомо, для спінінгіста – пора серйозних уловів та трофеїв, хоча частенько все не так складається, як хочеться і передбачалося спочатку.
При всьому тому, що осенью щука володіє, в цілому, відмінним апетитом, у порівнянні з іншими періодами, і найменш зараз вередлива до приманок і дій рибалки, частенько навіть у цю «золоту» годину доводиться повертатися додому ні з чим. Причини? З величезного списку однією з перших я б назвав неправильно обране місце.
Все ж тут сказане до лову воблерами стосується. Якщо йдеться про ями за п'ять і більше метрів, швидше за все, воблери я залишу в коробці. На глибинах до чотирьох метрів цілком упевнено можу задіяти як кренки, так і міноу. По-перше, не завжди навіть осенью щука «липне» до дна і тільки лише там очікує своєї здобичі, а по-друге, навіть у цьому випадку піднятися на метр-півтора за правильно презентованим воблером щуці не складе проблем. А ось по-справжньому серйозним обмеженням у застосуванні воблерів є корчі. І якщо літом з моделями-«метрівцями» і тим більше поверхневими без особливого клопоту виходило обходити корчі або ж звільняти гачок із зачепу, то осенью і на глибині втрати можуть вирости на порядок навіть за наявності плавзасобу. Таким чином, ворблері із заглибленням 1,5-4 метри, на мою думку, є відмінним варіантом лише на більш-менш чистих акваторіях. Міноу, в цілому, популярніші, оскільки вони певно єдині з класу воблерів, хто з помітним похолоданням не втрачає своєї ефективності. Проте часто, якщо йдеться, наприклад, про лов на досить великих за площею поглибленнях без чітко виражених орієнтирів, я пускаю в хід саме кренки. Ті, крім іншого, менш схильні до зачепів, оскільки величезна лопата кренка-«дайвера» серйозно уберігає трійники від контакту з перешкодами. З міноу в цьому сенсі дещо складніше хоча б тому, що багато з них виконані з нейтральною плавучістю або тонути. Такі переповзають через гілки та пні вкрай неохоче. У зв'язку із сказаним я не беруся однозначно прогнозувати, який саме тип воблерів по осінній глибинній щуці найбільш затребуваний. Все залежить від місця та конкретних обставин.
З кренками на застібці я зазвичай шукаю щуку, досить швидко обловлюючи значні території. І хоча приямки навіть на малих річках найпростіше виявити ехолотом, частенько доводиться орієнтуватися виключно на зовнішні орієнтири, і тут варіантів для дій більше. А чим більше акваторії, тим вірніше кренк допоможе. Майже у всіх ситуаціях кренк веду максимально плавно і розмірено. Це або рівномірне обертання котушки, або паралельно з цим дуже плавні потяжки вудилищем. За великим рахунком різка анімація не дуже-то і вийде, адже кренк з величезною лопатою та на глибині дуже затятий сам по собі, але головне - подібна динаміка зовсім не потрібна у підводному світі зараз. Як уже відзначалося, доступна здобич – найбажаніша для хижака. А вісь міноу цілком якісні і на різких твічах, які, наприклад, з «мультом» легко здійснити навіть з дуже затятими моделями. Річ у тому, що різкі старти воблера зазвичай лише притягають і заводять хижака, атакує ж ту приманку все одно майже завжди на паузі. Тож без особливої потреби я не влаштовую під водою «вибуховий» твічинг, коли приманка, ніби божевільна кидається на всі боки. Так і щуку налякати недовго, і воблер намертво загнати в корч легко. Загалом, плавність більш прийнятна, ніж різкість. Міноу здатні дати фору будь-яким іншим приманкам у ситуаціях, коли на приямкові, що обловлюється, є якась аномалія. Це необов'язково корч, таким цікавим місцем може виступити кущ трави, окреме пятно латати, що з похолоданням опустилося на дну. Чи реагує сьогодні належним чином на твічинг щука, вийде дізнатися лише на риболовлі, але в більшості своїй, якщо вдається твічити без зачепів у придонному кулі, цим варто скористатися. Вірогідність спіймати щуку велика. OSP Rudra 130SP, Megabite Dandy 125SP, Mystic 120SP, Fatty Minnow 90 SP – багато разів спрацьовували за даних умов.
Мій принцип підбору конкретного міноу, з одного боку, досить примітивний, але з іншого – обґрунтований та має масу нюансів та тонкощів. Якщо коротко сформулювати: для осені використовую головним чином ті моделі, які працювали на цій річці влітку. Так, не завжди це діє, але частенько уловисті влітку воблери залишаються такими ж і в першій половині осені. Причина? З часто використовуваними мінноу ми цілком набили руку в плані проводок, а ще отримали достатньо інформації, в яких ситуаціях ті виявляють свої кращі якості. Раз ці приманки подобалися щукам нещодавно, немає підстав вважати, що все різко зміниться. Звичайно, від поверхневих міноу, мабуть, доведеться відмовитися, але вже моделі із заглибленням метр можна сміливо включати до списку претендентів на «приманку дня». В осінню пору я віддаю перевагу суспендерам і тонучим моделям, хоча ще в серпні застосовував плаваючі варіації. При всій своїй можливій активності осіння щука любить неквапливість у діях здобичі. У цьому сенсі незмінність положення на паузі або легке занурення воблера виглядають дуже реалістично та привабливо. Поки дозволено правилами і є можливість рибалити з човна, цим повністю користуюся. Так не тільки з'являється більше можливостей для маневру, але і знижується ризик втрати не найдешевші приманки.
Розміри моїх міноу для осінньої річкової щуки здебільшого лежать у діапазоні 90-130 мм. Визнаємо: час кренків, коли ті по-справжньому «запалювали», а іноді й зовсім були беззастережними лідерами серед приманок, починаючи з другої половини серпня, різко пішов до заходу. Воблері округлих форм ( кренки ) осенью я застосовую тоді, коли вода в річці не надто охолодилася і можна ще виділити у щуки літні риси поведінки. Зазвичай якщо сентябрь теплий, кренки цього місяця цілком уловисті. Дієздатні кренки і коли рибальство носитиме пошуковий або збиральний характер. Тобто коли ми орієнтуємося на максимально активну щуку, при цьому напевно не знаємо, де вона може знаходитися. З проводок для кренків осенью я користуюся тим самим набором, що і влітку. Більше того, я абсолютно не виділяю кренків для осені та літа. Це ті самі приманки. Хіба що осенью більшу перевагу віддаю моделям, які глибше пірнають (до 1,5-2,5 метра). Проведення «stop and go», рівномірне та чергування прискорень із загальненнями – здається, не мають рівних. Давно подружився з Megabite Booby 50F, Samba 400SP, Hydro Jack 50F.
Бажаю всім, хай наші осінні виїзди за щукою запам'ятаються яскравими емоціями та гарними фото з трофеями!