Весна-червона. Будемо відверті, не завжди це так чи, принаймні, не завжди так здається нам – рибалкам. Риба не клює, води багато, вона каламутна, підходів до водоймища мало… Загалом, цю пісню можна співати довго. Що робити?

Не можу своїм словам надати більшого статусу, аніж порада з практики. Іноді наведене нижче не працювало зовсім, але було чимало рибалок, де успіх виходив повним і беззастережним, незважаючи на песимістичний настрій колег. Дещо докладніше про це.
Сам я вже давно усвідомив необхідність і важливість заздалегідь підготовленого сценарію для риболовлі. Нехай цей сценарій вийде зразковим і лише на перший час, але він має бути. Надіятись виключно на випадок – не вдячне заняття. Для ранньовесняної незговірливої щуки в умовах високого рівня води та суттєвої її каламутності представлю деякі варіанти дієвих у мене тактик. Вони, до речі, цілком застосовні як для щук, які більш-менш відійшли від нересту, так і для екземплярів, які ще перебувають у хворобливому стані. Останніх, а також тих риб, які зважилися нереститися тільки зараз, шанси спіймати, щиро кажучи, незначні.
«Ходова» риболовля. На відміну від літньої пори, та й зимової теж, ходова рибалка напровесні з прицілом на щуку має свої особливості. Спочатку добре було б визначитися, з яким типом місцевості доведеться мати справу. Просто не завжди виходить поєднувати, скажімо, рибалку на мілководних затоках та облів глибокого русла, хоча сучасні універсальні снасті часом і такі можливості відкривають. Набагато простіше, якщо водоймище знайоме, і тоді типаж місцевості більш-менш очевидний.

У цьому випадку затримуватись довго на точках не варто. Ясно, що бувають моменти, коли є тверда впевненість у наявності більш-менш зговірливої щуки, але й у таких ситуаціях я найчастіше даю місцю та рибі відпочити, повертаюся ж сюди пізніше. На що варто звертати увагу при ходовій рибалці? Локальні точки, що помітно відрізняються від навколишньої акваторії, які зовні цілком виглядають цікавими для стоянки і полювання ранньовесняної щуки. Найчастіше це ділянки з малими та середніми глибинами, де менше каламуті і є якісь укриття біля дна. Це цілком може бути навіть русло або його межі, коли каламутність не надто висока.
Очевидно, що під час ходової риболовлі немає місця глобальним експериментам, тому доведеться наперед налаштувати себе на те, що приманка на гачку точно підходяща і вдала. Застосовую зазвичай віброхвости, але далеко не завжди з максимально агресивною грою і не тільки в «отруйних» кольорах. Якщо прозорість води дозволяє обійтися віброхвостами «натуральних» і подібних до них забарвлень, цим неодмінно користуюся. Моїми фаворитами таких рибалок є Sawamura One Up Shad, Noike Ninja , Bait Breath TT Shad.

Загалом, загальний темп ходової риболовлі я б охарактеризував як 5-15 хвилин лову на точці та перехід на наступну. Якщо місце не дуже визначне або аналогічних йому в цьому районі достатньо, кожну наступну проводку виконую по новій траєкторії. У визначних точках можу і кілька разів провести приманку.
Прибережний лов. Вже не один сезон у квітні та травні я стикаюся з ситуацією, коли щука буквально «влипає» до берегової лінії і клює не далі метра-двох від урізу прибережних чагарників. У чому причина такого «прибережного» тяжіння приблизно зрозуміти можна. Біля берега дрібніша, а отже – вода тепліша. У квітні вже з'являється рослинність і біля берега її найбільше. Тут нереститься дрібна риба або просто після зими відновлює сили. Біля берега напевно знайдеться укриття та місце для засідки. Загалом, навіть з урахуванням того, що рівень безпеки щуки, яка розташувалася біля берега, дуже низька (і зубаста, гадаю, в курсі), у квітні берегова лінія – дуже перспективна.

Чи зараз щука біля берега? Це неважко перевірити, обловивши пару-трійку (чи трохи більше) цікавих прибережних точок. Дуже часто, якщо умови біля берега зубастої припали до душі, вона зміщується туди масово і цілком виразно демонструє, що вона готова клювати. Звичайно, і рибалку схибити негоже. Я ніколи не підходжу близько до води, оскільки чітко усвідомлюю, що налякати своєю присутністю рибу, що стоїть майже біля ніг, простіше простого. Пара коротких закидів для перевірки, і тільки тоді можна розташуватися зручніше, підійшовши до урізу і випроставшись на повне зростання. Намагаюся також вектор проводки вибрати таким, щоб моя приманка максимально знаходилася поблизу потенційних місць щучої засідки. Тут для мене все досить просто: межа водоростей або очерету з більш-менш чистою водою – і є найімовірніше місце клювання. Часто це лише метр від урізу води. Головне, щоб глибина становила хоча б 50-70 см плюс коряжка або кущ трави біля дна розташовувалися.
У квітні біля берега я часто практикую твічінг невеликими воблерами-мінноу. І нерідко виходить. З одного боку, щука зараз далека від повноцінної своєї форми, і навряд чи поженеться за великим видобуванням, а з іншого – лов біля берега передбачає використання легкого комплекту снастей, з яким об'ємні та важкі приманки просто несумісні. Останнім часом схиляюся до воблерів нейтральної чи позитивної плавучості із заглибленням не більше метра та довжиною 50-80 мм. Серед таких відзначив би Tackle House Bufet FF50, Megabit LB Minnow 60SP , Stream 70SP, Fatty Minnow 70SP .

При тому, що лов біля берега однозначно не назвеш точкової (багато в чому це якраз «ходова» рибалка), з темпом проведення квапитися я б не радив. Як воно найчастіше і трапляється, щука нині далеко не на кожні наші дії ведеться, особливо якщо ті надмірно швидкі та динамічні. Загалом, анімую приманку повільно, не гребуючи тривалими паузами (3-5 сек) біля найцікавіших місць.

Майже не роблю далеких закидів (особливо спочатку), навіть якщо берегова лінія дозволяє обловити однією проводкою відразу 20-30 метрів урізу очерету або водоростей. Те, що доведеться дуже несолодко при виведенні з дальньої дистанції – не смертельно, а ось те, що будь-який кущ водоростей чи гілка, що причепилась на гачок, зіпсують усю «малину», налякавши рибу, це куди неприємніше.
За аналогією з воблерами виходить непогано ловити біля берега і силікон теж.

Закінчення слідує…