закінчення
Окунь. Зимовий спінінг з прицілом на окуня також цілком може бути ефектним і ефективним. До того ж саме по холодній воді ймовірність упіймання «горбача», мабуть, найвища. У даному ракурсі я зазвичай розглядаю два кардинально відмінні підходи до окуневої риболовлі:

1) лов у прибережній смузі;
2) лов поблизу ям, русла та інших донних аномалій.
Перший підхід обіцяє більш стабільні улови, але екземпляри тут дрібніші. А ось другий – ризикованіший і авантюрніший, але й приз тут – великий окунь, а в прилові щука та судак. Якщо чесно, обидва підходи мені дуже близькі і цікаві. Коротко про кожного.


У прибережній смузі. В даному випадку окунева рибалка може звестися до облову тихих вир, мікрозаливників, заплав, урізу очерету, ділянок під урвищами. Багато хто, можливо, не повірить, але навіть окуньки в 100-200 гр (а часом і більше) охоче стоять на відстані в півметра від берега, а то й зовсім притискаються до прямовисного звалища. Смугасті хоч і не виявляють тут найчастіше видимого ентузіазму до полювання, а все ж таки вміло подану приманку навряд чи пропустять повз. Найбільш вдала, як на мене, анімація в цій ситуації - проводка з довгими паузами аж до вилову. Подібно до того, як ми чинимо при лові на блешню з льоду, варто діяти і при лові окуня спінінгом у прибережній смузі. Бувають часом моменти, коли рахунок спійманим мірним хвостам за риболовлю перевищує три-чотири десятки. Особливо це працює в періоди, коли смугастий хижак масово підходить до берега, а вода не дуже прозора.

Майже завжди при лові зимового окуня в прибережній смузі найоптимальнішими є дуже легкі монтажі - 1-4 гр і дуже плавна їх подача. Очевидно, що і приманки варто підбирати з розряду невеликих – у мене це 2-2,5". На даний момент альтернативи майже не бачу пасивної їстівної гуми. Особливо ефективні черв'яки і слаги. Tail, Needle Real Fry.


Лов поблизу ям, русла та інших донних аномалій. Для багатьох (у якісь моменти і для мене) «колупання» окуньків ультралайтовою снастю біля берега – мало цікаве заняття. У цьому випадку цілком резонно взяти в руки лайт і спробувати досягти успіху якраз на дальній дистанції. Де зустріти окуня? За великим рахунком, це ті ж традиційно перспективні місця, де смугастому хижакові одночасно і комфортно, і безпечно. Звичайно, все відносно, але стосовно зими найбільш повно таким вимогам відповідають ями, русло та інші ділянки з пристойною глибиною та виходом на мілину. Зазначений варіант лову окуня я вибираю в тих ситуаціях, коли цікаві ділянки помітні візуально і закид навмання можна звести до мінімуму. Часто окунь себе виявляє клювання на типово щучих місцях при лові зубастої. Зазвичай навіть глибинний великий окунь – хижак зграйний, тому після затримання одного-двох екземплярів цілком резонно сподіватися на ще кілька їхніх побратимів.

Подача приманки, на мій погляд, практично в будь-яких ситуаціях при лові окуня має бути м'якою та розміреною. Окунь – той хижак, який точно оцінить паузи у русі приманки. І затяжна «сходинка» – як на мене, найкращий варіант. Тим більше, що облавлювати річкові донні аномалії напевно доведеться, використовуючи відносно важкі монтажі (і глибина, і помітна віддаленість від берега), тому кожна додаткова частка секунди вільного ширяння силіконки дуже важлива. Схильний вважати, що навіть 2 сек вільного падіння достатньо, щоб окунь здійснив атаку, але краще, щоб це було 3-4 сек. Якщо немає потреби в далеких закиданнях, то я вибираю приманки з широким тілом, з якими підйомна сила вища. Якщо доводиться ловити на дальній дистанції, використовую моделі з-поміж добре обтічних, але обов'язково цікавих окуню.

Для окуневої лайтової риболовлі буквально безпрограшними вважаю твістери, серед яких відзначив би Curly Grub , Bugsy, Fish Curly.

Хоча іноді окунь явно схильний атакувати злаки чи навіть раків. Що стосується останніх, то вони особливо гарні на черепашці, а також інших ділянках з твердим дном і різким перепадом глибини.
Судак. Взагалі-то, налаштовуватися на лов зимового судака, вирушаючи на малознайому річку, - заняття вельми авантюрне та оптимістичне, проте і воно не має сенсу. Особливо є шанс добре відрибалити на тих ділянках, де багато судака. По досвіду: ікластий хижак зовсім не лякається крижаної води і часто активно кормиться, переміщається в зимові місяці. Правда і в тому, що є такі періоди, коли судак, ну, дуже важкий на підйом і спокусити його на клювання схоже на подвиг або виграш в лотерею.

Для себе я не знайшов нічого більш слушного, ніж користуватися одним дуже простим спостереженням. Коли судак активність хоч частково демонструє, я задіяю щучу модель лову. Коли ж очевидно, що ікластий вкрай інертний і зовсім не голодний, намагаюся знайти до нього ключик за допомогою приманок окуня і проводок. Згоден, із судаком є безліч всяких тонкощів, тому тут багато що вирішується на місці.
Якщо немає надійної попередньої інформації, судака найчастіше шукаю або на максимальних глибинах, або в межах ям, русла (з боку глибини). Судак, як відомо, не особливо боїться течії, так що часом це чудово рятує в ті дні, коли після нічного морозу затоки та інші тиховоддя, де комфортно і успішно нині спінінгувати, покриваються кіркою льоду. Якщо говорити про приманки, то нічого особливого, окрім як порадити задіяти щуче-окуневий набір, не можу. Тут важливо не перехитрити себе, наставивши в голові штампів і стереотипів. У цьому сенсі початківцю простіше. Трапляться перші клювання і затримання, тоді й видно стане, що робити далі.

Всім позитиву та яскравих зимово-спінінгових рибалок!