В принципі, я і зараз вважаю твічинг (як і взагалі ловлю воблерами) заняттям, якщо і не оригінальним, то взимку вже точно не традиційним і явно не таким, яке здатне врятувати в багатьох ситуаціях. Зимовий твічинг - штука мало надійна і часто хижаком ігнорується зовсім. Однак бувають дні та ділянки водойм, де навіть скромні воблерки-«миношки» б'ють великий і могутній джиг.
Нинішня зима вийшла дуже спінінговою. Особливо січень порадував небувалою активністю щуки, а часом – і окуня. Тому й довелося поекспериментувати з різними темами, твічинг – одна з них.


Повноцінних (від світанку і до заходу сонця) твічингових рибалок не трапилося жодної, все це були короткі епізоди між джиговими сесіями. І, проте, деякий досвід із зимового твічингу 2017 року накопичився.

Мої твічінгові дослідження вклалися до застосування п'ятірки невеликих воблерів, якими я ловив і раніше (головним чином по теплу). За великим рахунком, я не виділяю воблерів зимових і літніх. Швидше, є моделі, які сильніші та стабільніші за пасивною рибою, а є такі, які раціонально застосовувати, навпаки – за цілком згідливим хижаком. Звичайно, поділ дуже умовний. Говорячи про нижче представлені воблери, навіть не готовий сказати, якою вони більше спрямованості. Просто добротні воблерки, які вкотре мене порадували, тепер уже взимку.
Tackle House Buffet FF50 (50 мм, 3 г).

З «малюком» Buffet FF50 я більш-менш близько познайомився нещодавньої осені, коли кілька разів як розваги, а потім і майже затребуваністю задіяв цей воблер при лові щуки. Тоді цілком вийшло, проте цю модель я не поспішав зараховувати до розряду "щучих вбивць" - занадто малий і мілководний Buffet для такого грізного прізвиська. Можливо, як покарання за недооцінку, першою рибою, яка з'їла Buffet FF50 у водах зимового Дінця, став окунь. Дуже, між іншим, пристойний смугастий – грамів чотириста. В цілому, у січні на Buffet спокусив я ще пару окунів і дві щуки біля кіла, чого вважав цілком достатнім, щоб воблер відзначити уловистим і по зимі теж.

Не полінувався і спеціально заліз у словник. Виявляється, «buffet» перекладається і як «удар», і як «тряска», і як «боротьба з хвилями»… Напевно, найближче «тряска», бо воблерок на проводці рухається дуже спритно і з такою малою амплітудою, але високою частотою, що час говорити саме про трясіння. Форма «Бафета» більше нагадує кренк, але сам я іноді називаю Buffet FF50 мінохою, оскільки анімую цю приманку ривками, тобто класичним твічінгом.

Buffet FF50, як і заявлено, рухається майже біля поверхні, що, ясна річ, на хоч трохи глибоких ділянках і до того ж узимку, вкрай неефективно. Дива у вигляді підйому з глибини за цим воблером хижака, я не пригадую, а ось на неглибоких зимових затоках Дінця і особливо біля берега «малюк»-Buffet виявився гарним. Правильна все-таки модель! Здається, навесні, коли зубаста впритул підтягнеться до прибережних чагарників, цей воблерок зможе показати дуже багато.
Як і писав раніше, оригінальних рішень у плані проводок не шукаю, анімуючи найчастіше Buffet серією коротких ривків (2-3) плюс роблю плавні потяжки. Паузами не захоплююсь, щоб інертна щука ненароком не розгледіла у спливаючому пластику підступ. Незважаючи на свої ультралайтові габарити, Buffet FF50 летить дуже гідно. Розхвалена виробником «супер магнітна система» балансування та далекого закидання явно працює. Не зовсім дарма стільки галасу свого часу було навколо Buffet FF50. Загалом, без чудо-системи таку легку приманку і на половину дальності закинути б не вийшло. Головне, що воблерок, крім того, що симпатичний якісний, ще й хижака цікавить чудово.
Megabite Assassin 80F (80 мм, 7,8 гр, 0,4 м).

Ще одна класна, давно випробувана різними рибальськими ситуаціями, приманка. Assassin 80F. Заради інтересу дивлюся на переклад… Ух, грізно як – «вбивця»! І додати нічого. Нинішньої зими, до речі, Assassin 80F нікого і не вбив. Ті три щучки і два окуня, що потішилися на досить-таки тривіальну гру мого мінноу, були повернуті додому з мінімальними травмами. Як воно взимку зазвичай і відбувається, воблери хижак прикусував лише краєм пащі, тому не доводилося робити неприємних операцій, витягуючи гачки з зябер.
Влітку (до того ж не один уже сезон) Assassin 80F я тягаю над травою по мілководдям досить різкими ривками і короткими паузами.

Давно звик до думок, що в моєму арсеналі воблерів Assassin 80F займає проміжне положення між дрібними моделями для берегової риболовлі і відносно великими для човнової. Пряме призначення Assassin 80F - як на мене, лов над травою по зарослим мілководдям. Добре проявив себе цей мінноу в теплу пору і на річковій течії, і в очеретяних затоках водосховищ. Досить привабливо і ефективно виляє «вбивця» на невеликих потяжках, проте краще їм все-таки твити по-справжньому. Можна знову ж таки і різко – воблер не з примхливих. Влітку це часто подвійні ривки середньої сили з паузою в секунду, а то й менше – не люблю, коли мінною пробкою спливають до поверхні. Що стосується зимового твічингування, то тут я більше схиляюся на користь плавності та неквапливості анімації. Хоча загалом не зупиняю воблер довше двох секунд, бо модель таки з позитивною плавучістю.

Хтось резонно помітить, що плаваючий воблер на зимовій рибалці – нелогічне і сумнівне рішення. Багато в чому згоден, і сам я давно по холодній воді віддаю перевагу суспендерам або тонущим воблерам. У чому ж справа тут, як і у випадку з Buffet? Просто на Дінці і на більшості наших річок безліч корчів, на яких запросто приманку обірвати. Але навіть якщо немає корчів і колод, то і в невинному затоці або біля берега знайдеться стара тростина або коріння трави, які зовсім не факт, що будуть переможені навіть товстим шнуром. У разі властивість воблера тонути на паузі – серйозно скорочує термін його служби. З плаваючим же, хоч і без гарантій, а все ж таки безпечніше.
Нинішньої зими я застосовував Assassin 80F на півтораметровій глибині і насамперед у місцях із залишками очерету та пучків трави біля дна. Як на мене, найкраще для цього міношки призначення.
Megabite Balance 72SP (72 мм, 6,9 г, 1 м). А ось ця міноха радує мене з кожною новою рибалкою все більше і більше.