Друга половина осені - пора статичної, неквапливої і без особливих вишукувань риболовлі. Принаймні такого твердого переконання я дотримувався донедавна. Однак одна, друга… десята риболовля, знайомство з рибалками (з числа досвідчених і успішних) продемонструвало, що у кожного поняття про пізньоосінній лов свій і досить багато з мені далекого має право на життя.
Вирішив поділитися думкою про твічинг другої половини осені.




Наприкінці жовтня і на початку листопада рибалок п'ять я мав задоволення цю тему реалізовувати. Глобальних відкриттів не трапилося (і не планувалося), майже все найцікавіше відбувалося навколо трьох воблерів, два з яких я розкуштував уперше. Справа була на річці та її затоках, лісовому озері, а також на щучому «платнику» при полюванні за щукою та окунем.
Tackle House Bufet FF50 (50мм, 3гр).

До цього плаваючого і рухається на проводці практично біля поверхні воблеру-«малюку» у мене було найменше довіри. Воно й не дивно: традиційно осінь передбачає використання великих приманок та низьких горизонтів лову, а тут триграмовий «поверхневик». Але вся "традиційність" швидко розвіялася, коли на метровій глибині Bufet FF50 жадібно атакували. Того клювання, правда, я не реалізував (непогана щука зійшла), але незабаром на цей же воблерок і з цього місця зубаста на кіло піймалася.

У той день трапилося ще кілька клювань на Bufet (одна щука десь на 800 гр попалася), хоча у воді хмаринок побував від сили 30-40 хвилин. То був «платник» із неабияким числом голодної щуки. Спробую я Bufet FF50 у більш природних умовах.
Річка Псел та її затоки однозначно підходили під характеристику мало рибного та непростого рибальського полігону, де немає халяви. Але і тут воблерок Bufet від іменитої Tackle House показав, що не ликом шитий.

Відверто Bufet не для осіннього-твічингування, проте насправді він не поступався куди більш спеціалізованим мінноу. Впіймав я на Bufet за дві більш-менш повноцінні рибалки шість або сім щучок (300-600 гр) і приблизно стільки ж окунів (100-200 гр).
Tackle House декларує, що Bufet FF50 має форелеву спрямованість та розроблений для лову у швидких гірських річках. Очевидно, цей воблерок повинен на повну розкритися саме при лові голавля на струмені, що я обов'язково ще перевірю з приходом теплого сезону. Поки ж Bufet чудово проявив себе при твічингу по млявих осінніх щуках і окунях на слабкій течії або зовсім без нього.

Оригінальних рішень не шукав я в плані проводок: анімував найчастіше Bufet серією коротких ривків (2-3) плюс робив плавну потяжку. Паузами не захоплювався, щоб інертна щука не розгледіла у спливаючому пластику каверзу. Ловив на глибині 1-1,5 метра, все-таки воблер поверхневий. Незважаючи на свої ультралайтові габарити Bufet FF50 летить непогано навіть на щучому шнурі (#1.0). Розхвалена виробником «супер магнітна система» балансування та далекого закидання явно працює. Інакше таку легку приманку і на половину не закинути.
Упевнений, з Bufet FF50 на мене чекає ще маса яскравих епізодів влітку. Але й восени воблер не став статистом.
Megabite Balance 72SP (72мм, 6,9 гр, 1м).

При тому, що з воблерами Megabite в останні кілька років я мав дуже багато справ і чимало риби на них переловив, Balance 72SP залишався для мене в тіні. У тому сенсі, що не дійшли до нього руки влітку, коли чимало твичив щучими мінною, а восени не до твічингу особливо було. Загалом моє знайомство вимушено змістилося на жовтень-місяць. Краще пізно… Але чи пізно? Багато в чому завдяки Balance я перестав вважати твічинг в холодну пору чимось незвичайним і оригінальним.

Balance 72SP легкий в керування, він підкоряється, здається, будь-яким ривкам і фантазіям твічінгіста (поміркованого та адекватного, звичайно). З флюорокарбоновим повідцем мій Balance залишався строго в товщі, як то й личить суспендерам, а ось з повідком-сталькою поволі занурювався. Наголосив би ще дуже виразну власну гру новинки. Одну з восьми спійманих на Balance 72SP щук, я спокусив «рівноміркою». Як і для кренків, такий стиль анімації цілком ефективний, хоча, безумовно, правильніше Balance дресирувати ривками. Два короткі різкі ривки та пауза (2-3 сек), знову два ривки та пауза, потяжка близько метра та пауза довше (4 сек) – такий стиль працював найкраще. Можу сміливо рекомендувати цю модель і новачкам також.

А завдяки прозорому забарвленню Balance є можливість споглядати «начинки» мінноу. Вони однозначно не тільки для краси.
Tackle House Bitstream SMD 95S (95мм, 11,5 гр).

А ось цей мінноу в мене вже підкорював літніх щук, тож питання про його уловистість не стояло. На відміну від перших двох воблерів, Bitstream SMD 95S по-справжньому осінній (і не тільки). Модель тоне, її можна запросто при лові з берега вести на півтора метри. Чудово Bitstream SMD 95S летить, стійко грає і дуже уловистий. Що ще треба?
Вважаю, що це той випадок, коли значний цінник має виправдання. Для облову незнайомої акваторії з берега Bitstream я не поставив би на застібку (занадто дорога іграшка). У коряжнику теж утримався б від застосування, в інших місцях з глибиною 1,5-3 метри Bitstream SMD 95S дуже вдалий.


Читайте також: Воблери Megabite і щука на протязі


Розмір воблера щучий, тому зовсім не здивувався я, коли на нього спіймав штук сім щук (від 300 гр до 1 кг) і всього два окуньки, хоча останніх у тих місцях явно шастало більше. Що кинулося у вічі з особливостей? Bitstream круто (у сенсі – різко) навіть на легкому ривку розгортається і якось дуже своєрідно зупиняється на паузі. Важко судити, як воно все відбувається на відстані, але поблизу берега згасання гри Bitstream виглядають дуже незвичайно і навіть якось чарівно. З Bitstream SMD 95S поєднуємо «вмираючий твічинг», коли короткі ривки супроводжуються тривалими паузами, під час яких можна постукати вершинкою по шнуру. Пару щук я спіймав саме таким чином, переважно ж використовував «живий твічинг», ривки роблячи активно, а паузи не більше 2-3 сек.

Описане вище тріо воблерів особисто мені дало чимало позитивних емоцій на осінніх риболовлях. Бажаю і Вам, колеги, того самого!