Усередині приманки перекочується масивна куля – просто переміщається прямому каналу, без будь-яких магнітів. І щось ще шелестить - мабуть, дрібний сталевий дріб в одній або декількох шумових камерах. Чи тільки вони шумові, чи воблер приховує особливі властивості? Без проби на воді цього не впізнати.

У воду Tsuribito Minnow полетів охоче - приманка пішла вдалину і трохи вгору по цілком передбачуваній траєкторії, причому без перекидів, що так дратують при відповідальному кастингу. Якщо хочеться укласти воблер впритул до стінки очерету, відхилення від прямого польоту ні до чого. Все в порядку: система далекого закидання ефективна, хоч і дуже проста.

Легкою потяжкою заганяю приманку під воду – легким биттям вона сигналізує про готовність до роботи, принагідно повідомляючи: крім схильності до ходіння зигзагом при «вигулі собак», ця миношка вміє і тремтіти у своєму коливальному ритмі. Звісно, проводити її рівномірно – нецікаво. Але спробувати стоп-н-гоу десь посеред зими, коли хижак знаходиться в нижній точці активності - швидше за все, буде гарною ідеєю. А як із паузами? Здатність приманки зависати абсолютно нерухомо у цьому випадку стане критично важливою.

Підігнавши блискавку, я зупинив проводку і придивився. Опустивши ніс під кутом градусів 30, приманка застигла в горизонті, ніби приклеєна. Зрозуміло, що мені пощастило: вгадав із масою повідця. Але вгадати було нескладно: двадцятисантиметровий титан з невеликою застібкою хоч і трохи довгий (я хотів би вдвічі коротше), але з готових повідців був найбільш доречний. Сталька теж піде - просто потрібно взяти її коротше, і теж тонку - 0,20 мм буде якраз.

Тепер поганяти воблер біля ніг – придивитися до малюнку його переміщення, підібрати ритм та силу ривків. Виявилося, що смикати потрібно не дуже різко і не дуже розмашисто. Водити приманку дуже делікатно – також можна, але не варто. Тому що тільки після досить активного ривочка воблер помітно погойдується навколо поздовжньої осі - це саме Rolling Action, оригінальний рух, зумовлений поперечним переміщенням невеликого грузика в поперечній порожнині, що знаходиться в головній частині приманки. Відмінно - такою здатністю мають далеко не всі воблери-мінноу, це досить рідкісна і дуже корисна властивість приманки-суспендера, що забезпечує їй підвищену уловистість саме на паузі.

Найбільше мені сподобалися подвійні удари з вираженою паузою між парами тичків – воблер при цьому входить у дуже регулярний досить активний ритм проводки з амплітудою відхилень близько 20 см, періодично зависаючи на пару секунд. Мені здається, це необхідно зараз – щоб хижак, залучений яскравою грою приманки, мав досить комфортні умови для остаточного кидка. Хотілося, щоб рахунок жертв Tsuribito Minnow 80SP відкрила щука - але товстий, нахабний окунь розсудив по-своєму, почепивши грудний трійник у паузі біля куща куги, що стирчить з води.

Звільнитися йому не вдалося, хоч і попався лише на один піддів. Трійники Owner, якими оснащені практично всі воблери цієї марки, чудово зачеписти – тому смугастому довелося стати героєм фотосесії.

Для того, щоб так само увічнити і зубасту хижачку, господиню річкових глибин – довелося змінити кілька точок лову. Але нікуди вона подітися, звичайно ж, не могла - я вже повірив у гарний воблерок, мені сподобалося "дресирувати" його точними рухами вершини вудлища. Черговий закид увінчався успіхом - піднявшись зі свого укриття в залишках водоростей біля дна, плямиста атакувала приманку впевнено і увігнала трійник глибоко в пащу, подарувавши хоч і коротке, але галасливе виведення з плескотом, бризками, мотанням головою.

Вона не стала останньою жертвою кислотного Tsuribito Minnow 80SP в цей день - зрештою я записав на рахунок нового улюбленця три хвоста невеликого (не більше кілограма) розміру. Але все виходило настільки здорово, що обмежитися галочкою "випробувано, розловлено, придатно" мені не захотілося. Воблер поїхав на рибалку ще раз, через пару днів, і тут йому пощастило. Потрапивши на роздачу пристойної (вже кілограмів до півтори) щуки в вогкий, негодний день, він став тим яскравим промінцем, який вніс у рибалку, що спочатку складалася не найкращим чином, дуже світлу і оптимістичну ноту. Звісно, на боках з'явилися перші подряпини – прикмети випробуваного бійця. Це ми вже проходили – такі травми не дефект обробки. З ними воблер ловить ще краще - якщо не відірветься десь на корчі, то до завершення сезону зимового спінінга тіло бійця прикрасить ще не одна борозна від гострих зубів.

Роботою принади я дуже задоволений – у мій стиль риболовлі з воблерами вона вписалася дуже органічно. Легкість руху, достатня широта амплітуди твічів, керованість та передбачуваність – все те, що потрібно. Чудова робота на паузі – чітке витримування горизонту та ролінг, це прикмети висококласної приманки, без найменших знижок на відносну бюджетність. Відмінне оздоблення, прийнятна стійкість фарбування. Дуже правильні трійники, щільне заводне колечко, не схильний "розпускати" витки і дозволяти застібці або повідку вислизнути з кільця. Не надто галасливе «брязкальце»… загалом, мені все подобається. Ставлю Tsuribito Minnow 80SP тверду п'ятірку - ось і ще одна правильна приманка прописалася в моїй коробці надовго. Треба ще добрати до «кислоти» парочку натуральних кольорів)