Блоги Fishingstock

Звіти про рибалку 09 лютого 2015

Лютнева плотва - питання та відповіді

У суботу втікали з Мартової на Виноса – у компанії з Льошею Лисицею та Дімою Ястребовим. Метою одноденної експедиції була плотва - не знаю, які завдання ставили перед собою друзі (не виключено, що просто половити хорошої рибки на відстані від галасливих, засмічених місць), а в мене було кілька цікавих питань, які хотілося прояснити в спокійній обстановці.

По-перше, потрібно було порівняти лов плотви на прибережному звалищі і на прируслових столах. Мені дуже сподобалося минулого разу це полювання на Кубі - але за підсумками того виїзду здалося, що торішні улови на семиметрових плато складалися з більш вагомих рибок, ніж ті, що пасуться на глибині 4 - 5 метрів на брівці біля острова. Принагідно хотілося ще раз перевірити русловий звал з семи на дванадцять (може бути, там і глибше, та глибоміра не вистачає). Після Чемпіонату України з'явилася ідея щодо розосередження лунок – замість звичайних двох (максимум, трьох) великих баз по п'ять-шість лунок я хочу розкидати свої точки ширше, не збільшуючи їх загальної кількості (свідомо ловити та утримувати рибу більш ніж на двох десятках підгодованих лунок вже проблематично). Ну, і відшліфувати роботу з сортуванням риби теж не завадить: коли до місця лову шльопаєш по льоду п'ять кілометрів, хочеться поберегти себе на зворотному шляху і не тягнути на горбу кілограми «долодошкових» хвостиків, що зсихаються при в'ялінні в лавровий лист. Загалом, чим буде зайнятися – день вже відчутно додався, вистачить часу і на експерименти, і на заповнення ящика.

На виносах

Дорога здалася нам набагато легшою, ніж місяць тому, коли шлях на Кубу ледве здолали години за півтори. Твердий лід, неглибокий сніжок на ньому – та й тупотіти ближче метрів на 500. Діма дуже плювався, з'їздивши нещодавно на наші старі місця (на Кубі) – засмічили в мотлох. Ну, і нехай сидять у срачі – зупинимося ближче, на Виносах, де чистої криги ще достатньо. Дійшли не без пригод – уже майже на місці Діма, підійшовши надто близько до берегових чагарників очерету, пірнув двома ногами вище колін. Хотів вішок наламати, а вийшов форсмажор. Рішення – чи скасовувати рибалку чи сушитися, було за постраждалим, звичайно. Ми з Льошею були готові і повернути назад, і допомогти з багаттям у Чорному Лісі. Але Діма виявив стійкість - вилив-викрутив воду і вирішив сушитися в наметі, благо лампа гріє добре і погода не надто морозна, всього п'ять градусів нижче нуля. Рушили далі за планом, швидко зорієнтувалися по русловій брівці і почали загодовувати близько восьмої ранку.

Замість звичайної тактики «база на брівці плюс база в 30 метрах до берега, на столі» я вирішив розкидатися ширше. П'ять пар лунок пробурив широкою дугою, довжиною метрів сто – мені здається, так простіше потрапити до риби. І якщо вже потрапив хоча б однією парою - вона запросто може зробити результат, двох лунок, що добре розгодовуються, буває цілком достатньо щоб надубасити норму. Однією все ж таки замало, важче тримати рибу. Зробив і невелику глибинну базу прямо на русловому звалищі, п'ять компактно (з інтервалом 3 – 5 метрів) розташованих лунок із глибинами від 7 до 10 метрів, вже на помітній течії. Тут підгодував щедро: у кожну лунку пішла велика годівниця великого (не лиманника) кормового мотиля і така ж годівниця зернових дніпровських сухарів (вони важчі за хлібні, набагато швидше тонуть і краще лежать на дні, що для течії дуже правильно). А в лунки на «столі» зарядив флагманівську Competition Turbo, недорогу та правильну суміш, двох кілограмових пакетів вистачило на десяток лунок, використав чорну та червону – цікаво буде порівняти результат. Залишив трохи на догодовування і годині до дев'ятої вже був готовий приступати до лову. У закруті дуги, утвореної прикормленими лунками, пробурив пару технічних, для відпускання непотрібної риби (при лові не кидаю її назад у лунку, щоб не розлякувати інших, а збираю в кану і випускаю пізніше). Розбурив їх попарно, щоб легше було пробивати ногою застиглу (все ж таки мінус, хоч і невелику) кірку.

Рибальський затишок

Діма влаштувався у наметі поруч із руслом. Але трохи зігрівшись і обсохнувши, теж додав лінію підгодованих лунок у бік берега, на семиметровий «стіл». Льоша витягнув довгу серію «одиначок» - приблизно те саме, що зробив я, але не морочачись парністю лунок. Ловити він почав раніше за всіх – оскільки не переймається ні наметом, ні складною схемою з відпусканням. На початку десятої, перекусивши трохи і переконавшись, що у товаришів усе йде як слід, стартував і я. Рибалили до упору, годин до 16ти з гаком – Діма повністю просох і захопився, його було завуха не відтягнути). Ну, і ми з Льошею, звичайно, не нудьгували. Якимись яскравими подробицями риболовля цього разу не відрізнялася – просто хороше, рівне клювання протягом усього дня. Але підсумків та висновків вдалося зафіксувати чимало – ось, коротко, ті «копієчки», якими поповнилася після цієї риболовлі скарбничка колективного досвіду.

З почином

1. Плотви на столі багато, і вона розподілена по ньому більш-менш рівномірно. Мої п'ять «пар» спрацювали практично рівно, можливо – трохи яскравіше виглядали дві крайні, що до русла і та, що максимально віддалена від нього у бік Куби. Але й «серединка» лінії справно віддавала рибу – виходить, що «не потрапити до неї» в цю пору року на прирусловому столі практично неможливо. Пригодуй, сідай та лови.

Плотва велика, нелякана - цілком доречна пара мотилів

2. Справді, тут плотва в цілому трохи більша за прибережну. Особливо яскравих «бонусів» ми не бачили, йшла в основному стограмова, частенько траплялися вгодовані рибки у півтора-два рази важчі. Все, що до 100 грамів, я вирішив топити і топив (через кану, звичайно) – але відпущеної плітки, як мені здалося, було менше, ніж тій, яка поїхала до Харкова на пиво. На дві-три залікові – одна відпускна, або навіть менше; на прибережному звалищі картина була практично протилежна.

Висушив ноги – і за справу

3. Окуня практично не було - за день я відпустив лише пару смугастих. Це дуже добре, що він не заважає ловити білу. Єрша не бачив взагалі (Льоша з Дімою начебто спіймали по хвості). Густера не лютувала – її менше, ніж плотви, і вона дрібніша. Відпускав її всю – не люблю густеру. Забрав єдину, грамів під 250 – ну, це вже риба, а не фанерка. Можна сказати, що тут справді цілеспрямований лов пристойної (для наших місць, звичайно) плотви, саме плотви.

Ось такий стандарт

4. Флагманівська сипучка працює відмінно - колір її, як мені здалося, ніякого значення не мав, відмінно підійшла риба і на чорну, і на червону суміш. З подачею корму я припустився помилки: занадто багато зарядив спочатку і на докорм залишилося замало (догодовував я сухарями, оскільки вони простіше в роботі, просто сипнув горстку і все, тонуть самі). Після першого проходу не догодував, зробив це після другого – схоже, саме в цьому причина послаблення клювання на моїх лунках надвечір. Потрібно було годувати завжди, не йти з лунки без додавання сипучки (хоча б трохи, але частіше). У цьому сенсі і кількість пар лунок варто скоротити - швидше крутився б по них, інтервал між догодовуванням був би коротшим, риба трималася б щільніше і не відходила, наївшись. Льоша годував частіше – на мою думку, він мене обловив.

Звичайна недорога магазинна сипучка працює відмінно

Два-три перехоплення - і обов'язково відкинути вудку

Тонка снасть потребує акуратності. Але це окупається сторицею

5. У цей час року годувати брівку основного русла та її звалище в глибину - досить неважлива ідея, принаймні на одноденному виїзді. Якщо мати на увазі ляща – їм потрібно займатися на локальних приямках без течії (затоплених озерах і т.д.), знаходити там рельєф і більш-менш впевнено розраховувати на його підхід. Хоч я й витримав на глибинній базі паузу до 14 години (не підходив взагалі, щоб не заважати рибі на підгодовуванні) – ці лунки відповіли лише густерою. Так, густери на брівці набагато більше ніж на столі - але практично вся вона дрібна, до 100 гр, пристойна попалася лише одна. Дрібного ляща я спіймав лише пару хвостиків, одного тут і другого між пліткою. Звісно, відпустив, як і густерок.

Видобуток

6. Ніякого «глугосім'я» немає. Плотва непогано відгукувалася на досить грубу, за спортивними мірками, снасть: я починав з 0.083 її волосіні і блешні 2.7 (Тула, Пушков), на другий і третій прохід витончився (0.074 і 0.069 з блешками 2,5, відповідно). Картина практично не змінилася – хоча якщо говорити про ще грубішу снасть, то Дімі на 0.10 було досить важко ловити. Дрібна блешня не тоне, і клювання помітно менше - так що він, на мою думку, теж швидко перейшов на більш делікатні снасті. Льоша працював тільки максимально правильною спортивною снастю, з дорогими «киселівськими» мормишками (я їх бережу для змагань) – ймовірно, це теж позначилося на підсумковому результаті дуже позитивно. Діма теж норму виконав точно - правда, у нього в улові виявилося набагато більше густери, плюс пара підлещів грамів по 400. Мабуть, далося взнаки те, що його лунки були більш "притиснуті" до русла, так далеко на "стіл", як я, він не заходив.

Льоша - чемпіон Виносів

Бонус

День прожити добре

7. Оперативне сортування улову за допомогою кани подобається мені все більше і більше. Я відпустив не менше третини спійманої риби, додому приніс тільки добірну плотву, яку приємно потім покласти на стіл і питання «а що тут є, крім спинки» не виникає. Легше тягнути добірний улов на зворотному шляху - та й взагалі людиною почуваєшся). Рекомендую категорично - порожня кана практично нічого не важить, і перехід між лунками з наполовину наповненою каною і ящиком теж особливих труднощів не становить. При невеликому морозі риба в ній годину-дві витримує чудово, спливає бадьоро.

Густера не цікавить

Житимуть!

Час додому. Норма.

Нарибалилися – з вух лізе, на тиждень має вистачити). Діма збирався на це місце і завтра – але нам з Льошею вистачило, однозначно. Наступного разу підемо до Богданового острова – там є цікавий п'ятачок з різноманітнішим рельєфом (не просто «шельф – свал-стіл-русло», а трохи хитріший, із протяжною ділянкою трьох-чотирьохметрових глибин). Теж є парочка ідей - але обійдуся, мабуть, без анонсів. А то раптом не вигорить).