Альтернативи просто немає!

Новий 2014 рік тільки-но розпочався, а ми вже не могли сидіти вдома. 2 січня, у компанії друзів зі Слов’янська, я вирушив на улюблену річку — Сіверський Донець, до села Заводи. День обіцяв бути вдалим: безвітряно, тепло — ідеально для справжньої зимової рибалки.

Почали з улюбленої приманки, яку випробувано десятками рибалок. З перших же закидів — клювання в усіх. Було зрозуміло: ми не помилилися. Темп одразу задали «слов’янські майстри» — Роман спіймав першу щучку. Ми, звісно, відпускаємо дрібну рибу — хай росте.

Я відповів результатом. Подвійні мікропідриви з паузами по 3–4 секунди принесли першого окуня 2014 року — чудовий початок! І понеслося…

Почалося справжнє рибальське рубилово. Переміщення, зміна точок, пошук — дух спортивної боротьби буквально витав у повітрі. Річка ожила. Кожен з нас прагнув знайти той підхід, що принесе найбільшу рибу.

Перехід на інше місце швидко приніс результат: чітке клювання, пауза — і в руках перший справжній трофей року. Щука вагою понад півтора кілограма на легку снасть — це щось! Виведення принесло масу адреналіну, емоції зашкалювали.

Але на цьому день не закінчився. Ще одна щука — вже дрібніша — теж не втрималась. Друзі теж ловили активно, риба клювала в усіх. Я ж продовжував експериментувати, і знову результат: ще один бонусний окунь.

Уже на завершення рибалки вдалося зловити справжнього красеня — окуня вагою понад півкілограма. Саме такого бракувало для повного щастя.

День пролетів, як одна мить. Зимове сонце швидко сідає — і ось уже ми п’ємо чай на дорогу, ділимося враженнями, згадуємо найяскравіші моменти.

Рибалка вийшла яскравою, насиченою та щирою. Найкраще в ній — не лише риба, а й люди поруч, з якими ловиш, смієшся, мовчки дивишся на воду — і просто живеш.

До нових зустрічей на березі.

З повагою,
Максим Нестерцов