Ох, скільки ж разів доводилося трохи від колег-спінінгістів (та й від решти рибалок теж), що причиною сьогоднішнього бесклів'я був буцімто злам у погоді, різка зміна тиску чи щось подібне. Власне кажучи, це дійсно важлива причина, щоб виправдати власний облом, чи завжди вона є правомірною?
Що стосується різкої зміни тиску та хворобливого сприйняття рибою цього явища, а отже – відсутністю апетиту, можу зауважити, що з точки зору гідрогазодинаміки, рибині достатньо змінити свій обрій стоянки на якихось 13 см (формула розрахунку гідростатичного тиску), щоб нівелювати тиск атмосфери в 10 мм. ст. Інакше кажучи, піднявшись чи опустившись на півметра, можна з легкістю компенсувати будь-який стрибок барометричного тиску. І все-таки на різкі злами погоди і тиску хижак реагую і часто не так, якби того хотілося нам. Підтверджую. Думається мені, зміна тиску є більш комплексним явищем і прояви його в сукупності з передумовами не лежать на поверхні.
Нерідко ключовим впливом на апетит передзимової та зимової щуки є значна зміна освітленості. Дощ, що зривається або сніг, поривчастий вітер чи стрибок тиску – за моїми спостереженнями, не такі значущі, як зміна кількості світла, що пронизує товщу. Однозначно перспективніше, з погляду клювання, коли небо затягується свинцевими хмарами після тривалої сонячної погоди. Підозрюю, що при зменшенні освітленості щука відчувається у більшій безпеці і їй простіше підібратися на відстань кидка до здобичі. Не виключаю, що ультрафіолет якось хижака пригнічує теж. І якщо літом мутна вода і водорослі трохи рятують від різких змін, то в кришталевій зимовій воді все видно, як на ладоні.
Якщо йдеться про настання похмурої погоди, то до списку місць, які я маю намір перевірити, додаються точки, розташовані на невеликій глибині (але поблизу ям). Навіть зимою часто доводиться зустрічати активних щук на міліні, тому не дивно, що такі місця можуть спрацювати і зараз. А коли хмари йдуть з неба і сонце на всю пронизує товщу навіть ям, з великою ймовірністю неглибокі ділянки виявлятимуться порожніми. Там щуку буде видно, як на великому екрані, і навряд чи такий статус зубасту влаштує.
Власне, яскраве сонце – не найкраща передумова до вдалої риболовлі, але й точно не привід, щоб відмовитися від виїзду на зимову водойму. У сонячну погоду, швидше за все, щука залишиться в межах ями, а харчуватися вийде до її країв. На периферії глибини традиційно зберуться голодні примірники. Таких ми спробуємо зловити, наприклад, повільними «ступінчастими» проводками вздовж брівки. Я особисто таке часто практикую.
Тяжко це назвати закономірністю, але у дні, коли небо ясне та безхмарне, а щука не поспішає радувати клюванням, мені краще вдається ловити твістерами (Curly Grub, Bugsy, Turborib – мої давні улюбленці). Коли ж похмуро і є всі підстави чекати на регулярні щучі клювання, я більше довіряю віброхвостам. Саме ці приманки через свою активну гру дуже підходять зараз. Intech Slim Shad, Bait Breath ET Shad, TT Shad – серед перших фаворитів.
Нерідко тихі безвітряні дні змінюються сильним поривчастим вітром, який у листопаді і тим більше у грудні навряд чи виявиться лагідним. Так, умови лову нині малоприємні, але знову ж таки це не є приводом залишатися вдома. У вітряну погоду часто щука трохи активніша за звичайний. Особливо я вітряної погоди ніколи не боявся, хоч і не відчуваю захоплення, бачачи у прогнозі вітер. Просто беру до уваги і готуюся. Як варіант: вибираю ділянку водойми, де вітер у спину чи можна сховатися за деревами. Це легко зробити, скажімо, аналізуючи карту місцевості на екрані комп'ютера. Дощ, сніг… Опади також сприймаю як добрий знак, хоча рибальство іноді перетворюється на справжнє випробування, де немає місця слабкостям. До речі, коли сніг із дощем приходять, то атмосферний тиск падає, іноді дуже швидко. Найчастіше вода з неба хижака не лякає, а навпаки – надихає до дзьобів. У дощ зубаста регулярно залишає свої глибинні стоянки і навіть улюблені руслові брівки, виходячи на літні позиції. Мені траплялося ловити в дощову погоду непоганих екземплярів біля стінки прибережного очерету, у затоках із середньою глибиною, біля берега з кущами, що нависли над водою, та на трав'янистих поливах. При цьому на традиційно зимових місцях (у районі ям) риба «мовчала».
Опади – може і до клювання, але потрібно чітко усвідомлювати наслідки тривалого перебування під крижаним дощем (навіть мембранам властиво протікати). А ще потрібно бути впевненим у можливості виїхати на трасу польовою дорогою, що розкисла за день. Якщо з цим все добре, хижак, як правило, не підводити своєю активністю.
В холодну пору нерідко ми стикаємося з потеплінням, іноді досить різким. Це може статися як у грудні, так і в інші місяці. Якщо таке трапилося, я відкладаю всі справи і негайно вирушаю на річку (ставки зазвичай вже під кригою). Головна причина такого рішення не стільки у грандіозному можливому клюванні, а більше в тому, що мені шкода упускати погожі дні, коли можна порибалити з комфортом, незважаючи на календар.
Прихід тепла (навіть дуже відчутного) навряд чи підігріє майже крижану глибину. Навіть мілководдя не встигнуть прогрітися, щоб туди вийшла дрібна риба на пікнік. А немає кормової риби, нема чого й щуці там блукати. Таким чином, у періоди потепління я не поспішаю робити ставку на мілководдя та інші місця, де вода гіпотетично могла б стати теплішою. Як і раніше, основний полігон моїх пошуків – ями та прилеглі до них околиці з різноманітним рельєфом та корчами. Я не відмовляю собі в задоволенні перевірити затоку чи іншу неглибоку ділянку, де щось могло таки щуку зацікавити. Якщо не зараз, то коли ж ще обловлювати мілководдя?
Чесно кажучи, не помітив якогось зв'язку між приманками та температурою повітря. Віддаю часто перевагу тим моделям, якими успішно рибалив напередодні. Неважливо, яка погода була тоді. Серед проводок, гадаю, найбільш прийнятною є плавна «сходинка», а також будь-які її варіації. Отож, звинувачувати тиск у своїх невдачах, чи все-таки шукати причини в іншому – справа особиста, та можу впевнено сказати, що «давлення» можна з легкістю нівелювати вдумливими діями та відповідними снастями.