... В принципі, варіант полювання за мандрівною щукою хоч і не варто здебільшого розглядати як ключовий, а все-таки з рахунків скидати його не можна. Тим більше, коли прийнято рішення половити крупняк. Не завжди аналогія між поведінкою великою і навіть середньою щукою (1-2 кг) простежується. Солідні екземпляри цілком можуть діяти відокремлено, до того ж не обов'язково розташовуватися в самому очевидному для нас місці і реагувати на стандартні хитрощі. Тому, мабуть, зубаста і досягла таких розмірів, що їй багато разів вдавалося пройти підступи рибалок та інші небезпеки.
Правда і в тому, що успішне полювання за великою рибою може полягати буквально в кількох спійманих екземплярах, а то й в одному єдиному – наприклад, трофейному. У цьому випадку перед спінінгістом не стоїть завдання знайти скупчення щуки, важливо знайти велику рибу. Регулярно рибалці під гаслом: «по місцях колишньої слави». Просто досить часто підходить місця, де могла б розташуватися мандрівна щука, ні або воно для рибалки не очевидно. Добре, звичайно, половити в районі поглиблення, але такого поблизу теж немає або сьогодні ми там були, але навіть клювання не домоглися. Як бути?
Практикувати закиди на удачу, що влітку ще якось виявлялося виправданим, нині практично безглуздо – зовсім не той час і ситуація. У цьому випадку особисто я орієнтуюсь на ділянки, де раніше (нехай навіть влітку) мені вдавалося ловити пристойних риб. Такі точки я маю «місцями колишньої слави». Багато з них залишаються цікавими для великої щуки протягом усього року, особливо, якщо там глибина дозволяє щуці комфортно почуватися. Однією з перших ознак, що літня перспективна ділянка залишиться такою навіть узимку – глибина не менша за фонову водойму. Тактика лову по «місцях колишньої слави» – свого роду проміжний варіант між ретельним обловом зимувальної ділянки та швидким з прицілом на мандрівну щуку. Головна ідея, як на мене, в тому, щоб приділити кожній перспективній точці достатньо уваги, щоб хижачка, яка, можливо, там знаходиться, і приманку встигла помітити, і часу мала достатньо, щоб зважитися на клювання. Абсолютно очевидно, що більше місць ми обловимо, тим швидше зустрінемо зубасту. Якщо в цифрах, то в середньому на не дуже велике перспективне місце я витрачаю близько десяти хвилин. В даному випадку практично не відіграє ролі - з човна або з берега відбувається риболовля. З човна, безумовно, продуктивніше, проте стосовно холодної пори та деяких річок це не завжди виправдано.
Коли я роблю ставку на місця, що добре зарекомендували себе раніше, намагаюся не особливо вдаватися в різні досліди з конкретними приманками і стилями їх анімації. Справа в тому, що зараз це і так не дуже правильно, так ще й важливо з мінімальними втратами часу перевірити якнайбільше потенційних місць стоянки крупняку. Безперечно, про лов у місцях колишньої слави доречно говорити, лише коли акваторія добре відома чи поруч напарник, який кожен корч тут знає. Крім того, перспективних місць має бути достатньо. Якщо стоїть вибір, яким саме щучим точкам віддати перевагу, я орієнтуюсь за принципом: чим глибше, тим краще. Насправді, звичайно, буває по-різному, але саме глибина в холодну пору більше підходить для великої щуки.
Дуже перспективні ті ділянки, де є різкий звалище в глибину, причому верхня його частина покрита водоростями навіть взимку. Не так важливо, що ті рідкісні та непоказні, навіть вони зараз здатні послужити місцем засідки для щуки. Особливо цікаві місця зі лататтям, яке і взимку залишається зеленим, нехай і розташовується біля самого дна. Додатковим плюсом є наявність корчі або навіть цілого коряжника на звалищі. Ловити, можливо, в рази складніше, але й велику щуку спіймати шанси незрівнянно вище.
У мене особливо чудово виходило ловити великих щук поблизу берегів з боку лісу. Найчастіше тут береги стрімчасті, пристойна глибина, а у воді знаходиться величезна кількість затонулих кущів і навіть дерев. Навряд чи вдасться повноцінно ловити біля самого дна навіть із «незачіпляними», проте саме в цьому конкретному випадку цілком виправдано приманку подавати трохи вище. Майже завжди я веду силіконки, регулярно облизуючи колоди. В даному випадку наявність човна вкрай бажано, бо часто підходи до води відсутні зовсім, а ще неминуче і чесно виникне необхідність рятувати свою приманку. Навіть якщо коробка з приманками бездонна, сумарний час, витрачений на перев'язування, вийде суттєвим.
Практика свідчить, що ділянки під навислими кущами та деревами, що влітку давали хорошу тінь не тільки хижакові, а й мирній рибі, зараз можуть запросто спрацювати. Чи зимова щука боїться прямих сонячних променів та ультрафіолету, але такі укриття все одно у зубастої в пошані. Особливо уловисті місця, де під навислими кущами проходить річкове русло чи яма. Неодноразово виходило ловити гідних щук і в зовсім мініатюрних приямках, утворених за деревом, що впало або біля коріння дерева. Деколи глибина тут становила лише на метр більше, ніж поблизу, а розміри приямки – лише кілька квадратних метрів.
Через те, що часто так звані місця колишньої слави не мають значних розмірів, велику кількість щуки на них навряд чи зустрінеш. Максимум, що мені вдавалося зловити з такого місця – три дрібні або середні хвости. І жодного разу я не пам'ятаю, щоб ловив двох великих щуків. Здебільшого упіймання дрібної хижачки – вірна ознака того, що матір'ю щуки тут немає, інакше не посміла б дрібницю випередити «ветерана». Раз вже потрапила дрібна зубаста, логічно точку змінити.
Якщо місць колишньої нашої рибальської слави на маршруті достатньо, можна вибірково ставитись до їх облову. Тобто деяким приділити трохи більше уваги, а деякі взагалі залишити в спокої. Особливо так варто вчинити, якщо сьогодні вже є статистика упіймань або хоча б клювань великої щуки. При всій своїй індивідуальності і навіть непередбачуваності хижачка, яка навіть побачила багато чого, «обчислюється». У всякому разі, спінінгісту куди розумніше пропонувати приманки і проводки, які спрацювали півгодини тому, а облавлювати, перш за все, ті місця, що подібні до результатів.
Натхнення, терпіння та перемог усім мисливцям за великою щукою!