Ох, і спекотним видався нинішній липень. Про рибалку в обід, мабуть, навіть не варто мріяти. І риба не ловиться, і самому засмажитись на сонці – раз плюнути. А тим часом від спінінга відмовлятися теж не їсти добре, у зв'язку з чим хотів би порекомендувати як місце лову особливу увагу звернути на тінисту прохолоду, яку утворюють дерева і кущі, що нависли над водою. Саме в таких затишно-прохолодних і прихованих від сонця місцях щука, окунь і головень найчастіше відгукуються клюванням. У літню пору їх реально спіймати як на силікон, так і на воблери. На річках це особливо працює.

Силікон

Якщо говоримо про річку, то найімовірніше, зловити нам станеться щуку чи окуня. Основна проблема тут полягає в тому, щоб подати приманку максимально точно та глибоко у тінь. В ідеалі - покласти силікон на самий уріз води або навіть зірвати акуратно з обривника або гілки, що нависає. Після точного закидання вже слід виконувати плавні «сходинки» над дном або водоростями, поки приманка не відійде від тінистої плями.
Обловлюючи тінисту прохолоду під деревами, дуже важливо відразу ж не відправити свою приманку в корчі чи кущі, інакше все подальшого сенсу не матиме. Так, розумно підстрахуватися і мало не докинути, але віддалятися більше метра від епіцентру більш можливої клювання, я б не став. Хижак, якщо й займе позицію в тіні, то майже безсумнівно в самій її глушині – під козирком урвища, біля стовбура дерева чи у хитросплетенні гілок. Перед самим приводненням монтажу я трохи притримую шнур рукою, щоб приманка не влаштовувала феєрверк бризок, адже зараз зайвий шум точно ні до чого. Як тільки монтаж хлюпнувся у воду, дужку закриваю, але вудку подаю вперед, щоб забезпечити максимально вертикальне занурення і обов'язково контрольоване. Саме на цій стадії проведення клювання трапляються найчастіше. Якщо ж глибина становить більше трьох метрів, то правильніше залишити дужку лісовкладальника відкритою, і лише ближче до дна її закрити, тим самим установивши контроль. Зазвичай у тінистих місцях довжина проводки становить лише кілька метрів, але цього цілком достатньо, щоб хижак, що зачаївся там, себе виявив. Зрозуміло, що з човна – куди зручніше та комфортніше рибалити, так що я всіляко рекомендую саме такий варіант обрати. Відстань близько 15-20 метрів до тінистого місця назвав би оптимальним, оскільки в цьому випадку і риба ще не лякається, і покласти монтаж буквально впритул із зачепом нескладно.
Вважаю, що найкращими виявляться силіконки, які довше парять при вільному падінні і досить точно летять. За останні 5-7 років зупинився на таких моделях: Intech Turborib, Slim Shad, Bait Breath Curly Grub, TT Shad, Fish Tail Shad, Sl-Remix.

Крінки

У літню спеку, я дуже рідко обходжуся при лові на річках без кренків, і на те у мене є дуже вагомі причини. Так, воблери-товстуни здорово і універсально працюють влітку практично по будь-якому хижакові і особливо вони вдалі під навислими кущами. Особливості лову багато в чому схожі на ті, що я описав для випадку з силіконом.
Як орудувати кренками? Точне закидання максимально під крону, а то й прямо до урізу води; далі невелика потяжка, що демонструє хижакові, що у його володіннях з'явився видобуток; потім неспішна проводка, поки кренк покине перспективну зону. До речі, на відміну від лову джигом, коли снасть правильніше вимотати, тільки та покинула межі тінистої ділянки, кренки риба регулярно атакує навіть далеко від тіні. Наскільки уявляю та бачив через окуляри-полярики, хижак переслідує воблер від його приводнення і лише потім її атакує. Свій вибір зупинив на Megabite Samba 100SP, Booby 50F, Chip 40F MR, Evergreen Wild Hunch.

Мінноу

Якщо кренкам влітку є робота, то й мінноу залишати в глибокому запасі я не став би. Статистика впевнено стверджує, що в розпал літа на півроку половити реальніше реального, і тінисті ділянки - не виняток. Дотримуюся думки, що при облові локальних аномалій, у тому числі й тінистих ділянок, правильніше розмірковувати і з паузами. Справа в тому, що хижак не завжди наважується атакувати приманку, що швидко рухається, яка до всього іншого, у разі агресивного твічингу буквально за лічені секунди залишає уловисту зону.
Величезним плюсом більшості мінох (особливо суспендерів) є те, що після того, як приманку заглибили на потрібний обрій, її можна залишити на якийсь час (3-4 сек) у спокої, і це легко може призвести до клювання. Як відомо, на паузі силікон почне швидко тонути, кренки повзуть вгору, а якщо і залишаються в тому ж горизонті, то не настільки привабливі, як мінноу. Останні – справжня цукерка у лігві хижака. Нині схиляюся до думки, що мінноу довжиною 7-10 см - найбільш універсальні та ефективні на малих річках. Щука, окунь і навіть голавль їх із задоволенням їдять. Сміливо рекомендую Megabite Balance 72SP, LB Minnow 80SP, Fatty Minnow 70SP, 90SP, Stream 70SP.

Як вибрати місце

Досить часто на нашому маршруті (човновому чи пішому) місць, де потенційно може причаїтися хижак, багато, і якщо облавлювати їх усе поспіль, то мало чого досягнеш. У зв'язку з цим, виділив для себе найперспективніші тінисті місця. Вони характеризуються наступним: – локальні приямки біля стрімкого берега, якщо решта місцевості одноманітна та малоцікава; - Ділянка, де в сонячний день є смуга тіні на воді хоча б півтора-два метри м шириною, при цьому глибина не менше півметра; - місце, де різко відрізняється швидкість течії, порівняно з течією на околицях (це може бути як струмінь, так і тиховоддя); - точки, де на поверхні вгадується метушня дрібниці, що підбирає смаки, що впали у воду; - будь-яка навіть мілководна ділянка з тінню, якщо вона єдина в окрузі (на відстані 50 метрів і більше немає інших); - місце, де струмінь йде вглиб затоплених кущів і перешкод, а сам вхід перебуває в тіні та зручний для облову; – будь-який коряжник чи завал під кроною, де хоч якось можна провести приманку; – затінене місце з водоростями біля поверхні, в яких проглядаються чисті вікна.
Друзі, всім ні хвоста, ні луски та до нових зустрічей!