Як правило, квітень - саме судна час. Зараз можна сміливо розраховувати на чудову судачу рибалку, а якщо пощастить, то і жереха виловити дуже реально. Про це подальша бесіда.
При лові на закритих водоймах часто доводиться мати справу з судаком, який підходить дуже близько до берега. З одного боку, хижака приваблює тепліша вода, з іншого – наявність кормової бази, з третьої – судак підбирає собі місця під гнізда, адже зовсім скоро нерест. Останній факт змушує по-особливому ставитись до такої риболовлі. Навіть якщо ви не порушуєте правил рибальства або рибаєте на платнику, «зловив-відпусти» - найправильніше, що можна зробити.
Як же не залишитися статистом на судачій риболовлі у квітні? Перше – визначення перспективного місця. Судак будь-якої пори прив'язаний до конкретних аномалій біля дна, але навесні особливо. Якщо з якихось причин інформації про конкретне перспективне місце немає, доводиться шукати самостійно. Це не повинно лякати навіть новачка. На судацькій водоймі уловисте місце обов'язково себе видасть скупченням рибалок (особливо легко, коли берегова лінія добре проглядається). І нічого, до речі, поганого в тому немає, щоб попрямувати до колег і половити поряд. Але є й інший шлях.
При інших рівних найрозумніше почати лов із прилеглих до берега мілководдя, але тільки там, де на дні ростуть водорості і глибина становить хоча б метр. Ще краще, якщо на дні виявляться корчі. У квітні по судаку це супер місця. Якщо немає потреби далеко кидати, то джигу (а в коряжник мало хто використовує інші приманки) слід вибрати мінімальної ваги. Нерідко це всього 2-3 г, що здається, на перший погляд, нонсенсом при судачьей риболовлі. Проте практика демонструє інше. Справа в тому, що на мілині у судака зовсім інші вимоги до анімації. Чи хижакові придивитись різкі рухи. Деколи рибалка чимось нагадує полювання за басом, коли закидання виконується буквально в саму гущавину коряжника з розрахунком догодити рибі прямо під ніс. Ключова вимога до снастей: компроміс потужності та делікатності. У нашому випадку все аналогічне. З одного боку, церемонитися із засіченим судаком – недозволена розкіш, а з іншого – ми ловимо мінімальною вагою, тому хоч якась можливість контролювати проводку має бути.
До приманок за таким не зовсім звичайним ловом вимоги вельми своєрідні. Ті повинні одночасно добре поєднуватися з легкими джигами, гачками офсетними і подобатися судаку. І якщо перші дві вимоги за нинішнього розмаїття ринку задовольнити нескладно, то догодити ікластому в кожній конкретній ситуації набагато складніше. Квітневе полювання за судаком більш перспективне на водосховищах. Дуже часто берегова лінія таких водойм є бетонною основою, з якої і рибалити дуже комфортно і, що суттєвіше - сюди масово підходить судак. Причина прихильності ікластого до плит дамби така ж, як і у випадку із закоряженими мілководдями. Тут найкомфортніші умови перебування, пов'язані з більш прогрітою водою та наявністю зграй кормової риби, які на плитах та в стиках між ними знаходять собі їжу.
Перше характерне місце, на яке однозначно варто звернути увагу при лові з греблі, це перехід її бетонної основи в донний ґрунт. Тут багато нагадає березневий розклад. Але є й нюанси. Перший шлях до успіху – максимально легкі джиги та дуже плавні анімації. Другий – дещо «обтяжитися» і виконувати короткі стрибкоподібні проводки по дну з постійним стукотом джиги об бетон. Саме останній факт і є ключовим моментом такого лову. Можна порекомендувати проводку, що складається з 3-4 невисоких підкидів приманки над дном (10-20 см), стадії вільного падіння і невеликої паузи (1-3 секунди), на якій найчастіше і трапляється удар. Безумовно, правильніше орієнтуватися по ситуації, але зазвичай оптимально використовувати шарніри вагою 4-6 гр. Якщо не критично розставання з вольфрамовою «чебурашкою», має сенс стукати по плиті якраз вольфрамом. Втім, перевага такого рішення в багатьох ситуаціях виявляється дуже сумнівною, адже краї плит не гірші за корч «збирають» приманки. Абсолютно несправедливо не згадати про судакове полювання з дальньої відстані. Як правило, це взагалі основний і часто єдиний шлях до успіху. Адже далеко не завжди під нашими ногами лежить бетонна основа, а якщо й так, зовсім необов'язково, що до нього впритул підійде судак. Помічено, якщо на деякому віддаленні від берега розташовується цікавий рельєф, з ймовірністю хижак стоятиме саме там, а не біля підніжжя бетонних плит. Одним словом, квітнева рибалка нерідко вимагає не тільки далекобійних снастей, а й високих рибальських чобіт, які теж дуже серйозно впливають на результат. Знову ж таки, головне, що визначає успіх у цей час, правильність вибору місця. Що цікаво, знайшли ми судакове «ельдорадо» або тільки шукаємо, особливості лову не дуже відрізняються. Це все ті ж класичні сходи, що і при лові щуки здалеку, тільки різкіші і з меншими паузами. За великим рахунком, весна – час, коли судак найбільш схильний до плавних рухів приманок, але якщо використовувати таку проводку під час пошуку, часу йде занадто багато. Якщо ж скупчення судака, нарешті, виявлено, експерименти з проводками майже завжди доречні і вітаються.
Кращими приманками назву такі, які добре поєднуються з важкими джигами і не йдуть у штопор на паузі. А ще приманки не повинні бути надмірно парусними при закиданні, зате під час падіння хоч трохи, але ширяти над дном їм слід. Мої фаворити не з-поміж оригінальних. Це все ті ж Sawamura One Up Shad, Intech Long Heel, Turborib, Slim Shad, Noike Ninja, Bait Breath Curly Grub, Bugsy. Для тих, хто тільки починає освоєння лову спінінга судака можна порадити деякі посередні ваги джиг. Так, за інших рівних, коли глибина становить 3-4 метри, розумно орієнтуватися на ваги навантажень від 8 до 14 гр. При глибині 5-6 метрів переважно використовуються джиги 12-20 гр. Якщо йдеться про справжні глибини (від 6 м), які іноді зустрічаються в межах берегового закидання, логічно використовувати 25 та 30 гр. Однак такі ситуації скоріше виняток, та й не так часто судак віддає перевагу серйозним глибинам у квітні.
Що ж жерех? Квітневе полювання за жерехом іноді дарує стільки захоплюючих моментів і чарівних кадрів, що в пору її вважати рівноцінною альтернативою лову судака, щуки та окуня. Що цікаво, річкового корсара (так називають жереха) не дуже бентежать квітневі потоки каламутної води. Нерідко це навіть плюс для успішної риболовлі, адже ця неймовірно хитра і розумна риба має особливий зір і слух, тому здатна розглянути каверзу завчасно і з великої відстані. У квітні можна застосовувати класичну тактику жерехового полювання, але є варіант діяти і за більш простим сценарієм.
Класичне полювання. Саме полюванням називають жерехову риболовлю, оскільки всі етапи – неймовірно вишукані, продумані та вивірені. Це вищий пілотаж у спінінгу. Отже, передусім визначаються з ділянками, де жерех з'являється регулярно. Безумовно, це ще не привід вважати справу виконаною, але важливий крок уже зроблено. Далі слід зрозуміти маршрут переміщення риб. Це цілком може бути один або пара екземплярів, хоча нам здаватиметься, що тут полюють цілі жерехові полчища. По-справжньому ретельний та відповідальний підхід передбачає те, що перші дні ми спостерігаємо за об'єктом лову взагалі без снастей. І тільки коли маршрут хижака більш-менш зрозумілий, намагаємося спокусити рибу на клювання. Мабуть, через таку обставину спінінгістів-жерешатників не так багато порівняно з кількістю щукарів чи судачатників. Таким чином, безпосередньо лов жереху починається лише після того, як місце та маршрут відомі. Якщо хижак підпускає спінінгіста на відстань воблерного закидання, цим однозначно варто скористатися, інакше застосовують більш далекобійні приманки - кастмайстри, наприклад.
Спрощена модель. Далеко не всім рибалкам до душі такий тривалий цикл приготувань, який все одно не дає жодних гарантій на позитивний результат. На щастя, існує і більш проста модель, так само здатна подарувати клювання цієї ледь уловимої риби. В даному випадку ми облавлюємо найбільш перспективні по жереху місця, сподіваючись на клювання. У квітні це розумно ще й тому, що традиційно потужних ударів хвоста по воді, завдяки яким хижак приголомшує свою жертву (дрібну рибку), зараз можна і не побачити, проте жерех є і він харчується. Найбільш перспективними місцями вважаються стрімкі потоки води, що утворюються в результаті повороту русла, що впало у воду дерева, будь-якої іншої перешкоди, що створює піну і вирування. Особливими місцями вважаються ділянки за гідроспорудами (наприклад, ГЕС). Серед приманок ті самі кастмайстри і воблери практично безальтернативні. Ні хвоста, ні луски, шановні колеги на щастя!