Вже мільйон разів говоривши я про ефективність риболовлі в корчах та поблизу них у літню спеку. Все це дійсно актуально, бо підтверджується настільки часто, що я сприймаю це ледь не за правило. Зазвичай віддаю перевагу такому варіанту, коли приманку ведуть над перешкодами, а не занурюють углиб завалу. Це є, в моєму розумінні, завжди простіший і частенько більш вдалий спосіб добре порибалити. У всякому разі, на малих річках влітку так це точно. Безумовно, є і ситуації, що вимагають опускання приманки у самі нетрі, де і ховається хижак. Можливо, і не на саме дно, але десь поруч. І тут окрім як з джигом, навряд чи з чимось вийде впоратися.

Перший і найбільш поширений крок при лові безпосередньо в корчах – сховати крючок у тіло силиконки або за якийсь захисний ус, і вести приманку досить акуратно і неквапливо. Корчі намагаюся обловлювати з плавзасобу, хоча при зачепі навіть на двох метрах глибини клопоту з "рятувальними операціями" достатньо. З човна чи з берега рибалю, позицію намагаюся вибрати таку, щоби на шляху мого майбутнього виважування не було колоди чи якихось розлогих гілок. Клювання там може і вірогідне цілком, ось тільки шанси довести рибу до рук чи підсаки скромні. Уникаю також ділянок з великою кількістю гілок, які розташовані на швидкій течії. Тут зачеп трохи не гарантований і врятувати свої набагато складніше. Хіба що ведучи строго проти потоку можна чекати, що приманка буде більш-менш контрольовано рухатися і нитку не затягне течією під гілки.
Дуже вдалий спосіб – розташуватися до корчів ближче. Розрахунок тут на те, щоб приманка йшла під великим кутом до поверхні (60-80 градусів). Не упевнений, що по щуці саме такий напрям найефективніший, але зачепів так менш однозначно. У деяких випадках можна спробувати половити, як бортовою вудкою, анімуючи приманку вгору-вниз.
Буває, джиг у корчах малоефективний, оскільки багато годин витрачається на відчіплення і перев'язування, тоді як по-справжньому голодного хижака влітку в корчах не особливо багато. Але якщо міцні місця обловлювати в темпі і без затримок, то можна цілком досягти успіху у збиранні активних риб, які навіть у самий безкльовий день, хай і в малому числі, але є. Коли яскраво виражених щучих місць мало, а річка досить однотипна, швидка схема лову ще виправданіша. По-різному, звичайно, буває, але зазвичай 3-4 закидання вистачає, щоб місцю винести вердикт – є там риба чи ні. Часто вже з першої проводки розумієш, що місце варте уваги. Відразу ж глухий зачіп стався? Так буває, після нього теж багато що зрозуміло. Вийшло нашуміти чи обірвати – рухайся далі, тут навряд чи зараз буде клювання.
Одна з улюблених моїх проводок у корчах, це повільне перевалювання силіконки через гілки. Тут особливо варто бути напоготові, бо контакти будуть майже на кожному метрі. Клювання – треба різко, але коротко підсікати. Притискання до пенька чи гілки – тримати собі в руках і не загнати крючок у дерево назавжди. Очевидно навіть за наявності самої прохідної «незачіпляйки» та виважених дій рибалки зачепів та обривань буде достатньо. Не варто цим перейматися, бо в корчах це звичайна справа.
По тому самому маршруту приманку зазвичай не веду, хіба-що це якийсь коридор щодо вільного простору між завалами. Як правило, щука, яка бажає клюнути, робить це відразу і її не варто довго умовляти. Темп лову в корчах незначний, навіть коли зачіплянь небагато, тож не варто гаяти годину на повтори. Навіть не дуже розлогі і густі корчі здатні створювати значну тінь, яка дуже добре приваблює хижака в літню спеку. Цілком можливо, що колода, яка лежить поперек річки, забезпечить, скажімо, локальне тиховоддя, на якому також щуці приємно дрімати. Одним словом: як не крути, а влітку в корчах щука просто зобов'язана бути, бо тут є буквально всі передумови для цього.
Якби все було так просто і очевидно у тактиці швидкого облову корчів, то спінінгісти-непосидки (до них я ближче за характером) завжди б перегравали шанувальників планомірної та усидливої риболовлі. На багатьох корчах має сенс затриматись довше. Причина хоча б у тому, що ти можеш бути фактично упевненим у наявності тут щуки, яку просто треба спокусити, тоді як на сусідніх ділянках ясності немає жодної. Зрозуміло, що локальні корчі наполегливо та довго "бомбардувати" малопродуктивно. А ось якщо місце велике за площею, та ще й рибу ми тут зловили, то тактика детальної ловлі може мати зовсім інші фарби.
Хоч яку б модель облову корчів я не вибрав би, не прагну відразу відправити приманку до гущі корчів чи водорослей. Упевнений, правильніше спершу обловити межі завалу і чисті прогали в ньому. Якщо буде там активна щука, вона відгукнеться. Більше того, у моєму розумінні, якраз на периферії корчів чатує свою здобич голодна щука. Ну, а коли не бажає зубаста по-доброму (клювати одразу і на чистому), поступово "заглиблююся" в корчі. Там, повірте, нудно не буде, навіть якщо дзьобів не станеться зовсім. Обловлюючи середні та придонні кулі коряжника, часто вибір роблю на користь твістерів. Внаслідок їх великої граціозності та доцільності для лову в обмежених умовах, з твістерами, здається, більша вірогідність упіймання хижака тут. Та й на офсетникові такі приманки тримаються дуже гідно, за першої ж нагоди лихо пробиваючи риб'ячу пащу. Тисячу разів згадували Intech Turborib, Bait Breath Curly Grub, Bugsy, Sl Remix (двохвостий твістер і рак в одній особі), проте вони настільки вдалі та ефективні, що варті нагадування. З ними у мене чимало славних епізодів мало місце.
Загалом, побачивши перед собою корчі, не варто стрімголов грести туди на човні або продиратися крізь прибережні зарості. Неправильно і приманку необдумано закидати у самі нетрі. Часто для спінінгіста це справжня ловушка, в якій гинуть і година, і старання, і приманки, і наші надії на добрий результат. Але ж і проігнорувати корчі необачно. Як правильно вчинити? Доведеться вирішувати самому і на місці. Але ж це здорово, що частка в наших руках, а не у сліпого випадку на ниточках.
Яскравої всім літньої риболовлі та гарного клювання!