За щукою на річкові розливи. Зрештою, довгоочікуване весняне тепло впевнено та надійно змінює зимову холоднечу. Лід розтанув, і у нас знову з'явилася можливість повноцінно рибалити зі спінінгом. Зазвичай це відбувається ближче до кінця березня. Втім, радіти зарано. Адже річки вийшли з берегів, води стало багато, і вона сильно помутніла. Один із найнадійніших і найефективніших зараз варіантів щучої риболовлі – полювання в річкових розливах. Зараз їх досить багато і з великою ймовірністю саме там якраз і знаходиться щука. Якщо в конкретний момент хижачка не зайнята безпосередньо нерестовим клопотом, то на її клювання ми можемо цілком розраховувати. До речі, навіть якщо цей час нерестової заборони, то далеко не на всіх ділянках заборонено рибалити. Та й зовсім необов'язково улов забирати додому. Деякі рибалки, тільки сходить лід, а річка наповнюється водою і розливається, обловлюють буквально всі поспіль розливи і тиховоддя, що примикають до річки. Здебільшого це помилково.
Зазначу ті розливи, де найкращий шанс зловити хижака. 1. Природні заглиблення біля річки, що регулярно наповнюються водою під час весняної повені. У таких місцях глибина має бути хоча б півтора метри, тоді щука цю ділянку за ідеєю розглядатиме не лише як нерестовище, а й як вдале місце для полювання чи стоянки. 2. Річкові затоки, які постійно повідомляються з річкою, але влітку і восени нагадують болота, що рясно поросли водоростями. Навесні, безумовно, тут глибше та на порядок цікавіше для щуки. Якщо місце з'єднання такого розливу з річкою є досить широким і глибоким, часто це найкращий варіант для весняної риболовлі.
3. Ділянки, куди втікає якийсь струмок, неважливо штучного він чи природного походження. Подібне місце зі свіжою (нехай і каламутною) водою приваблює не тільки дрібниця, але так само і більшу кормову рибу, що рухається на нерест. Таке скупчення видобутку щука, звісно, проігнорувати неспроможна. 4. Практично будь-які розливи, де є яскраво виражена межа течії та тиховоддя. Дуже часто тут можна візуально розрізнити каламутний потік основної течії річки і відносно тиху водію, що відносно просвітліла. Якщо навіть решта розливу або заплави виглядає дрібною і неживою, кілька метрів перед кордоном руслового мутняка однозначно варто обловити. 5. Локальні ділянки, де вода з річки входить у луг, заливаючи великі території. Власне, тут цікавим місцем можна вважати хіба що кордон річки та мілководдя. Принаймні там, де через півтора місяці пастимуть корови, щук мені ловити не доводилося. При цьому навіть, незважаючи на каламутну воду, перспективніше місце знаходиться саме з боку річки, а не розливу. У цю пору під'їзд до води в багатьох місцях часом не просто утруднений, а відсутній в принципі. Тут навіть позашляховик не поможе. Розумніше одягнути чоботи вище та зручніше, адже, швидше за все, доведеться багато пересуватися, навіть по воді.
Спінінгова рибалка напровесні досить специфічна штука. Відразу багато в чому вона відрізняється від тієї, яка буває в іншу пору. По-перше, рибалити доводиться у досить каламутній воді. По-друге, лов відбувається часом на тих ділянках, де ми нещодавно ходили пішки або їздили машиною. По-третє, щука перебуває в особливому стані – частину ікру відкидала, а частина – можливо, і ні. По-четверте, орієнтуватися доводиться переважно на ділянки, зручно обловити які завжди є можливість. Але не все так погано. Насамперед варто досить детально продумати свій рибальський маршрут, головним чином орієнтуючись на кількість ділянок, де можна досить комфортно порибалити. Безперечно, перебуваючи вдома, цілком уявити те, як саме розіллється річка, неможливо. До того ж навесні рівень води – непередбачуваний, і буквально за день ситуація може змінитися до невпізнання. Отже, обравши маршрут (він майже завжди виходить пішим), кожному відведеному розливу, як на мене, слід приділити стільки часу, щоб встигнути побувати і в інших розливах. Як правило, якщо на цій ділянці причаїлася хоч скільки готова до прийому їжі щука, вона неодмінно себе проявить. До речі, одна з перших ознак вдалого місця – розсипи мальків біля берега. Напевно, тут щука. Таке зазвичай відбувається, коли вода вже просвітліла і трохи прогрілася, в холодний час часто явних ознак наявності хижака немає.
Перші закидання краще виконувати короткими, орієнтуючись на ту щуку, яка може стояти біля самого берега. Глибини за півметра вже достатньо, щоб там причаїлася цілком пристойна хижачка. Звичайно ж, рибалці підходити впритул до берега не варто. З відстані п'ять-сім метрів зручно і легко виконати майже будь-яке закидання. Переконавшись, що під берегом нікого немає (пари закидів достатньо), наближаємося до урізу води, але все одно ще робимо кілька закидів уздовж берегової лінії, щоразу збільшуючи дальність. Мета очевидна – не налякати рибу своєю появою та можливим виведенням. І лише переконавшись, що біля берега порожньо чи хижачки ігнорують наші старання, логічно приступати до облову дальньої дистанції.
Якщо розлив або просто затока річки не мають чітко виражених перспективних точок, то найбільш логічними виглядають віялові закиди спочатку невеликої дальності, а потім на максимум можливого. Стандартну схему облову можна уявити, як два півкола: один діаметром 15-20 м, а інший – 30-40 метрів. Як показує практика, 8-10 закидів для кожного із півколів достатньо, щоб чітко зрозуміти, є тут хижак чи ні.
У випадку, коли перспективне місце яскраво виражене або легко читається за непрямими ознаками (кордон каламутної та чистішої води, впадання струмка, корч та інше), саме з локальної аномалії, вважаю, і варто починати облов. Часто вдається зловити одну-дві щуки з такої точки, потім давши їй відпочити 20-30 хвилин, зловити ще. Принцип облова в цій ситуації залишається незмінним – щонайменше нашумети у разі виведення риби або звільнення гачка від зачепа. Провесною, як і в іншу пору, активна щука цілком здатна реагувати на видобуток з дуже пристойної відстані (3-5 метрів), тому з першого ж закидання намагатися класти приманку впритул до корчів або іншого «небезпечного» місця – неправильно. Зовсім не хотілося б сказати, що провесною спінінг на руслі - марна затія. Зовсім ні, і часом руслова брівка або навіть саме русло дарують гарний улов. Просто умови лову тут цієї пори стають настільки складними (сильна течія, максимально каламутна вода, велика віддаленість від берега), а кількість хижака незначна (багато екземплярів вже в затоках), що ймовірність успіху на руслі невелика.
Бажаю всім незабутніх щучих рибалок!