У березні за щукою
Мабуть, мало хто зі спінінгістів мислить виїзд на ранньовесняну річку без намірів упіймати щуку. У багатьох ситуаціях це взагалі хижак номер один. Березень, безперечно, не виняток, але це лише в тому випадку, коли щука ще не пішла масово на нерест. Втім, помічено: як би солідарно себе хижачка в період нересту не поводила, масово відмовляючись від їди, все одно якась частина екземплярів не нереститься, а отже – має цікавитися нашими приманками. Трапляються роки, коли березень є просто супер щучим часом. Цієї пори хижачка накопичує сили для подальшого продовження роду і інтенсивно годується. Загалом, вирушаючи у березні за щукою, зі свого досвіду можу порадити орієнтуватися на такі перспективні ділянки:
Великі неглибокі затоки, що межують із руслом. Дуже часто у березні ми можемо бачити ще кригу на затоках. Деколи там навіть сидять любителі гострих відчуттів – рибалки на льоду. У районі затоки риба, звичайно, є, проте під льодом зараз немає особливого комфорту, тому набагато перспективніше облавлювати відкриту воду, де кисню на порядок більше. Як показує практика, найбільш уловисте місце по щуці – межа мілководдя та течії. Тут і кисню удосталь, і завжди є шанс для хижачки підстерігати зграю кормової риби, яка вірно рухається у пошуках нерестовищ. Нерідко заповітна межа течії та спокійної води виявляється в тому місці, де якраз і закінчується лід.
Ефективний спосіб спокусити щуку - закинути приманку на лід, а потім акуратно стягнути її з краю. На першому ж падінні шанси заробити клювання максимальні. Такий трюк зазвичай вдається, коли затока з льодом знаходиться на протилежному боці річки і має шанс туди докинути. Якщо затока розташована на тому ж березі, що і спінінгіст, найкращою траєкторією проводки, на мою думку, виступить лінія вздовж крижаної кромки. Втім, повністю захоплюватися обловою крижаних країн неправильно. Якщо під кригою відверта мілина, та ще й багато нитчастих водоростей, тут щуку навряд чи зустрінеш.
Русло та його краї. Складно сказати, чому саме щука вибирає, здавалося б, мало комфортні умови для свого перебування в цей час, але практика показує, що в багатьох ситуаціях русло та його краї найбільш уловисті. Можливо, в березні руслова частина річки є головною магістраллю для пересування зграй підліщика і плотви до своїх нерестовищ, а це завжди, як магніт, діє на щуку. Давно помічено, що світліша ранньою весною вода, то вища ймовірність зустріти щуку на руслі, а чи не в затоці чи біля стіни очерету.
Незважаючи на те, що традиційний лов по центру річки зазвичай передбачає важку вагу джиг і досить агресивну проводку, початок весни - явний виняток. У березні русло слід облавлювати мало того, що невеликими приманками, так ще й завантаження застосовувати досить легкі. Якщо легку джигу руслова течія несе, як тріска по дну, а на важку зовсім немає клювань, то можна робити проводки за течією, застосовуючи легку джигу. Такий собі «upstream» ранньою весною – по щуці сила. Одна з основних умов – вода має бути не надто каламутна. Берегова лінія. Часто берегова лінія – одне з перших місць, де логічно розраховувати на щучу клювання. Що примітно, на відміну від окуня, щука не вимагає надмірних пауз у проводці та чіткої подачі приманки прямо під ніс. Нерідко зубаста робить досить далекий кидок (таке часто видно візуально) або підпливає до приманки з відстані кілька метрів. Це явно свідчить, що прибережна щука голодна і агресивна. У зв'язку з цим однією з логічних і очевидних тактик є така, коли спінінгіст без особливої прив'язки до урізу очерету або краю водоростей робить проводки вздовж берега відносно легкими приманками. Розрахунок тут на активну щуку, що чатує видобуток або десь у засідці, або перебуваючи у вільному плаванні.
"Окуневі" ділянки. Нерідко дуже розумним рішенням є одночасно орієнтуватися і на окуня, і на щуку. Провесною – це дуже ефективна тактика. З одного боку, місця стоянки одного й іншого хижака часто схожі, з другого – приманки і навіть проводки мало чим відрізняються. Насамперед, окуневыми місцями вважатимуться будь-які тиховоддя поблизу очерету, коряжек чи окремих кущів трави. Щодо характерних проводок при лові березневої щуки, то я, в цілому, охарактеризував би їх як компроміс між плавністю анімації та максимальним темпом лову. З одного боку, наше завдання, як і раніше, не здійснювати надмірно різких рухів приманкою, а з іншого – обловити якнайбільшу територію. Сказане справедливо як для воблерів, так і для джиг.
Якщо говорити про силікон, то цієї пори по щуці більш уловисті саме віброхвости. Можу твердо порадити Intech Slim Shad, Long Heel, Bait Breath TT Shad, Sawamura OneUp Shad. Мабуть, у рибці щука бачить набагато більшу харчову цінність, ніж у будь-якій безхребетній або комахі, а можливо, просто хвостова частина віброхвоста сильніше коливається і з більш далекої відстані помітна. А ще важливий розмір щучої приманки – за інших рівних він мінімальний, ніж будь-коли. Вирушаючи на щучу рибалку в березні, має сенс «відключити» свої колишні стереотипи про звичні щучі розміри. Якщо йдеться про віброхвости, то 3-4 дюйми часто виявляються оптимальними. Крім віброхвістів, цікаві в цю пору так само і твістери (Bait Breath Bugsy, Curly Grub, Intech Turborib), силіконові раки (Virtual Craw, Rush Craw, Mosya) та злаки (Fish Tail Shad, Fish Tail). Всі вони ранньою весною здатні по-справжньому пробудити апетит навіть у найвибагливіших хижачок.
Абсолютно неправильно говорити про лов ранньовесняної щуки, не згадавши про воблерів. Саме геометрія мінноу зараз найефективніша і головним чином це проявляється у тій ситуації, коли ми ловимо у прибережній зоні. Досить часто саме твічінг невеликими воблерками приносить злі та регулярні клювання щуки в тих місцях та ситуаціях, коли джиг мовчить і здається, що хижак тут просто відсутній.
Причини можливої переваги воблерів мінноу перед силіконом бачаться в наступному: а) воблер (особливо суспендер) на проводці практично завжди можна зупинити, і на паузі він довго буде залишатися цікавим щуці; б) воблер набагато помітніший в умовах, коли видимість під водою залишає бажати кращого; в) при лові біля берега мінно одночасно є і кращим збирачем активного хижака, і цілком підходящим варіантом для пасивної риби; г) варіанти анімації з мінною набагато ширші. Можливо, дещо дивним виглядає та обставина, що щука перед нерестом, начебто, віддаючи перевагу дрібному силікону, відразу реагує на мінноу цілком «дорослих» розмірів. Іншими словами на силікон довжиною 100 мм, щука, навряд, зазіхне, а ось на мінноу - запросто. Чи то сприйняття і реакція у хижачки на воблери і силікон істотно різняться, чи то не встигає зубаста в каламутній ранньовесняній воді визначити розмір видобутку, але факт залишається фактом – у березні щука цілком шанує воблери завдовжки 100 і навіть більше мм, а ось силікон подавай дрібніше. За щукою на річкові розливи.
Закінчення слідує…