Багато чого мною було сказано про особливості полювання за ікластим хижаком, проте ще купа цікавого і незвіданого залишається за кулісами судакової рибалки. Купа всього і мені допоки не відкрилося, але за 30 років рибальського стажу все ж є що сказати. І цього разу поділюсь своїми напрацюваннями у контексті топ-проводок на судака.
Навряд чи варто говорити, що набір судакових проводок при ловлі з берега кардинально відрізнятиметься від того, що любити ікласти в інших умовах риболовлі. З іншого боку, цілком очевидно: щоб виконати ту саму уловисту анімацію при ловлі з човна, з берега доведеться діяти трохи інакше, якщо взагалі вдасться домогтися ідентичності. Як би там не було, поділюсь тими способами подачі приманок, які на моїх рибальствах в першу чергу з берега (та й лодки теж) давали найбільший ефект.

1. Класична «сходинка»

Про таку проводку, на перший погляд, і згадувати якось непристойно, бо «сходинка» – найвідоміша та найпопулярніша з усіх. Однак у лові судака, наприклад, на дальній дистанції є чимало запитань. Одне з перших – як виконати нормальну ступінчасту проводку з важким вантажем на довгому відрізку шнура, до того ж, ймовірно, на невеликій глибині? Я вирішую це.
Після торкання приманкою дна роблю досить сильне підкидання удилищем (майже як підсіканням) і відразу ж починаю обертати котушку. Швидкість і темп обертання визначаю, виходячи з відчуттів того, як поводиться приманка після моїх дій. Якщо між дотиками дна проходити хоча б дві секунди, вважаю завдання виконаним. Здебільшого після підкидання приманки над дном з подальшим обертанням котушки має сенс подати трохи на собі удилище майже до вертикального положення (на 12 годин). Безумовно, з підсіканням, коли на цій фазі станеться клювання, можуть виникнути проблеми (нікуди, здається, махнути вудкою, але практика показує, що краще заробити два клювання і одне з них реалізувати, ніж не побачити жодного судакового контакту. прихильний до динамічних анімацій важких монтажів, навіть коли не голодний.

2. Волочіння

У деяких ситуаціях практично не вдається приманку хоч скільки затримати над дном у зваженому стані. Причин тому багато, але головна з них – не завжди ікластий цікавитись здобиччю, яка «висить» над дном. Отже і приманку в такому разі варто подавати на дні. Якщо все робити акуратно та вдумливо, нерідко саме «волочіння» виявляється найефективнішим. Бездумно «кричати» важкою джигою дно – не дуже правильно і навряд чи цікаво. Особливо я під «волочінням» розумію чергування безпосередньо волочіння (2-3 м) і коротких пауз (2-3 с), під час яких судак повинен переконатися, що здобич утомилася і майже приречена. Зовсім не зайвими будуть короткі підкидання приманки над дном. Це саме той випадок, коли різноманітність у грі дає позитивний ефект. Найкраще за інших при волочінні працюють черв'яки та раки, хоча іноді навіть твістери з віброхвостами «вистрілюють». Давно зауважив, що вказана проводка або працює здорово, або майже ніяк. У зв'язку з цим, якщо вдалося зловити кілька риб таким чином, є велика ймовірність, що сьогодні «волочіння» – проводка №1.

3. Стрибкоподібна

Чимось проміжним між «сходинкою» та «волочінням» може виступати стрибкоподібна проводка. По суті, це ні що інше, як чергування досить високих і різких помахів вершинкою удилища з наступною паузою. Траєкторію руху приманки у воді при таких діях я особисто не бачив, але припускаю, що це своєрідна синусоїда з досить високими та крутими хвилями. І чим ближче дистанція до берега, тим гостріші і вищі піки. Такою проводкою я анімую насамперед слаги та раків. Саме ці два типи силикону, на мою думку, найбільш повно та яскраво розкривають свої властивості на стрибкоподібній анімації. Деякі мої знайомі стверджують, що для таких справ ключову роль відіграє плаваючий силикон, але я особисто не поділяю цього твердження, бо реальна практика говорити, що їстівні тонучі приманки – найбільш вдалий варіант по судаку. Справа в тому, що паузі між черговими підкиданнями приманки настільки малі (максимум, кілька секунд), що навіть приманка, яка швидко тоне, не встигає опуститися повністю на дно. Більш того, на мій погляд, навіть краще, якщо силіконка потроху змінює своє положення до горизонтального слідом за вантаж-головкою, що вже лежить на дні. Звісно, особливу роль відіграє їстівність. Клювання найбільш ймовірне в перші секунду-дві від моменту торкання вантажем дна, тому довгі паузі – не тільки втрата темпу лову, але і шанс, що судак розкриє підступ і не клюне.

4. Вдоль дна

Іноді по судаку чудово працюють деякі щучі хитрощі. Ведення приманки вдоль дна з великою горизонтальною складовою траєкторії – одна з них. Техніка анімації «вдоль дна» чимось нагадує «сходинку», тільки зараз нам знадобляться ще більш тривалі підмотування котушкою, і якщо доведеться – вищий підйом вершини удилища, аж до вертикалі. Анімація вдоль дна, звичайно, не виглядає рівномірним рухом над ґрунтом. При лові на дальній дистанції, навіть якщо ми захочемо забезпечити рівномірний рух приманки над дном, це навряд чи вийде. Упродовж дна я веду активні приманки – насамперед твістери чи віброхвості.
Безсумнівно, можна ще кілька проводок уявити, проте, думаю, і вказаного переліку більше ніж достатньо, аби навіть при мінімальній активності судака спокусити його на клювання. Всім того щиро бажаю. А ще, друзі, міцного Вам здоров'я та яскравих рибальських ворожень!