Весняні виїзди для мене багато в чому проходять під знаком судакових спінінгових рибалок. Не можна сказати, що саме ця риба обіцяє максимальні перспективи та азартне клювання, проте в полюванні за судаком з приходом справжнього тепла проявляється своя неповторна аура та краса. У квітні щука ще не у формі, але судак дуже навіть. Розсекретити судака – розкіш і благо, якими похвалитися можуть, гадаю, лише одиниці із сотень тисяч (а то й мільйонів) судачатників. Та й то за певних умов і лише на окремо взятих водоймах. Особисто я судака настільки близько ще не пізнав, але останні 10-12 весняно-літніх сезонів, які я щільно і регулярно присвячував полюванню за кликастим, безслідно не пройшли. Багато чого відкрилося . В основному це були весняні виїзди на господарські ставки-платники. Нині їхній час.
Ймовірно, досвідчений судачатник у нижче викладеному не так багато для себе почерпне, але рибалці-початківцю, а також тим колегам, хто постійно прагне нового, вірю, це буде корисно. Взагалі, будь-який вид рибальської справи найефективніший лише тоді, коли рибалок хоч скільки-небудь підготовлений і ще до першого занедбання більш-менш представляє особливості місцевості та тутешнього лову. Стосовно судака це взагалі має вирішальне значення.

Не бачу зовсім нічого соромного й принизливого в тому, щоб заздалегідь навести довідки та розпитати знайомих судачатників щодо клювання та перспектив на обраному «платнику». І якщо для човнової рибалки, яка, до речі, навіть на «платниках» нині під забороною, інформація про клювання не така істотна, то спінінгісту-береговику вкрай важливо розуміти, чи є більш-менш голодний хижак у межах берегового закидання чи наші старання неминуче виявляться марними. Неодноразово був свідком того, як судак здорово ловився на далеких точках у човнярів, «береговикам» же діставалися виключно крихти у вигляді рідкісних клювань дрібних ікластих. І чим ширша акваторія, тим важливіша інформація про розташування хижака. А ось на ставках (навіть дуже великих) із цим проблем часто не виникає – напевно, в межах закидання знайдеться пляма черепашки, корч або приямок, які займе судак.

По можливості намагаюся ще до виїзду зрозуміти, як близько концентрується ікластий до берегової лінії і чи здатний він підходити до ніг. Справа в тому, що на деяких «платниках» (і тільки) брівка розташовується практично біля берега і якраз в районі її часто чергує активний хижак. Вже обпалювався на цьому, роблячи далекі закиди з досить важкими монтажами, тоді як хижак стояв зовсім близько і готовий був із задоволенням підібрати мікроджиг, що акуратно поданий. Особливо це мало місце на водоймах із протяжними дамбами у вигляді бетонного перекриття. До плит з помітним потеплінням води часто підтягується судак.

На невеликих та середніх водоймищах не обов'язково чітко знати, де активує судак. Найчастіше такі подробиці лише шкодять справі, оскільки ми заздалегідь програмуємо себе на щось певне, а коли вона не спрацьовує, втрачаємо віру в успіх. Невеликі водоймища хороші тим, що перевірити і мілину, і глибину, та інші характерні ділянки досить просто навіть за піврибалки. Тобто картина того, що відбувається, може бути з'ясована ще до того, як настане час збиратися в дорогу назад. Саме такі висновки найцінніші, бо ви їм хазяїн, а не хтось інший.

Що стосується великої води, то тут пошуки правильного району можуть зайняти не один день, що, безумовно, мало кому до душі та й по можливостях теж. У таких ситуаціях я таки намагаюся дізнатися хоча б район, куди судак змістився. Іноді нічого не залишається, як відвідати кілька ділянок, де теоретично можливе судаче клювання, і лише потім ухвалити рішення, де ловити надалі.

Запитувати інших, на що ті ловили раніше - як на мене, багато в чому негарно, а часом і не пристойно. Але якщо це ваш добрий друг чи просто чесний рибалок (і такі зустрічаються!), то чому б і ні? На водосховищах і тим більше на річках найчастіше лідер дня серед приманок змінюється дуже часто, а ось на невеликих водоймах, на превеликий подив, стабільність в раціоні хижака дуже стійка. Отже, і приманки хижак зазвичай віддає перевагу цілком конкретним. Копіювати чужі висновки та напрацювання – точно не варто. А ось перевірити інформацію від інших та її доповнити своїми висновками – розумно?
За ідеєю, непогано б дізнатися розклад клювання місцевого хижака (тобто проміжки, коли він найактивніше) та періоди, коли апетит у риби не найкращий. Втім, багато що замінює приїзд рано-вранці з тим розрахунком, щоб захопити різні проміжки дня. Найбільш достовірні висновки – власні висновки .

Будь-якими б точними і бездоганними розвіддані від колег-судачатників не були, а все-таки й самому рибалці доведеться в пошуку взяти участь. Тим більше слід попрацювати на малознайомих водоймах або в тих місцях, де ми давно не бували.
Час на пошуки можна істотно заощадити, якщо на водоймі з'явитися не рано вранці. Наміри тут такі: нехай народ займе позицію та почне ловити. Концентрація та розподіл рибалок водоймою багато про що розкажуть. Вочевидь, що у найбільш уловистих місцях судачатників збереться особливо багато. Явний мінус тут у тому, що, можливо, місця «під сонцем» нам не дістанеться зовсім. Зате безперечний плюс - на перспективну ділянку можна зазирнути пізніше, коли ажіотаж стихне.
Бувають дні та водойми, коли за наявністю колег-рибалок зовсім не зрозумієш, де полює хижак. Є знову ж таки варіант розпитати місцевих рибалок або охорону в режимі онлайн, але достовірність таких даних і порад, на жаль, зовсім невисока.

Якщо розуміння немає, свої пошукові зусилля я спрямовую насамперед на «визначні» місця, тобто на такі, де хижак повинен розташовуватися з найбільшою ймовірністю. Головним чином орієнтуюсь ось на що:
– різкі злами у береговій лінії; особливо ділянки суші, що утворюють коси або інші типи мілководій поблизу глибин;
- гідроспоруди, призначені для регулювання рівня води і розташовані зазвичай біля дамб;
- пні, корчі, що виступають з води, і будь-які інші предмети, здатні послужити для ікластого комфортним місцем засідки, а також відпочинку;
– ділянки берегової лінії, де біля урізу води лежить мушлі або інші ознаки того, що дно в цьому районі судаку цікаве;
– бетонні «перемички», місця зі штучним насипом, які з'єднують якісь важливі об'єкти;
- ділянки берега, на яких лежать великі кам'янисті брили, найімовірніше перебувають і під водою теж;
- дамба ставка або водосховища, якщо прилеглі території не мають явної перспективи або малодоступні для лову з берега.

Закінчення слідує…