… Одне з перших, що дозволить бути на коні, снасті. Саме неправильний їх вибір і стереотипи в рибальському мисленні сприяють тому, що ми мимоволі відсікаємо майже всього окуня, помітну частину судака і навіть деяких щук, які не проти були б з'їсти, наприклад, витончену приманку, але невеликий віброхвіст, оснащений товстим сталевим повідцем. Саме грубість снасті є, як на мене, головною перешкодою на шляху до універсального підходу. Власне, звідси й багато інших невдач. На жаль, це неодноразово перевірено на особистому досвіді.
Отже, найбільш вдалою спінінговою снастю, що дозволяє в глухозім'ї одночасно розраховувати на щуку, окуня і судака, я вважаю лайт. Винятком хіба що будуть ті водоймища або їхні ділянки, де вимушено доводиться використовувати важкі приманки, щоб закинути подалі або подолати течію. Я вже неодноразово переконувався в ефективності воблерів і деяких інших не зовсім типових для зимового спінінгу приманок, проте твердо впевнений, що зараз успіх універсального підходу полягає саме в джизі та силіконових приманках. Така моя суб'єктивна думка. Окуню більше підходять дрібні силіконки, що рухаються плавно, і створюють ілюзію повної безпорадності і навіть приреченості видобутку. Але й у щуки так само через різні причини, в тому числі через те, що черево хижачки наповнене ікрою або молоками, бажання атакувати великі приманки виникає далеко не завжди. На мою думку, на таке вирішуються лише голодні або роздратовані екземпляри, велика ж частина зубастих воліє з'їсти майже гарантовану порцію білка у вигляді дрібної риби, ніж ризикувати промахом і витрачати сили на атаку великого видобутку. З судаком не так усе однозначно, проте практика каже, що ближче до весни ікластий так само не особливий прихильник великих розмірів, та й, на жаль, не завжди судак має потрібний розмір, щоб претендувати на видобуток. Особисто я універсальним розміром приманки для глухозім'я вважаю три дюйми. Зрозуміло, що залежно від форми та виду силікону, можуть бути варіації, до того ж деякі виробники, схоже, не мають навіть простих лінійок, вказуючи на упаковках розміри, які зовсім не відповідають дійсності. Але загалом, саме вказані три дюйми – найбезпрограшніший варіант.
Для того щоб успішно ловити окуня, щуку, і судака на ту саму снасть, мало вдало вибрати приманку. Інші компоненти снасті також повинні бути доречними. Зупинився на вудлищі тестом до 15-18 гр, шнур - близько 8 lb і котушці розміром 3000 по Shimano. З довжиною спінінга все менш однозначно, адже часом доводиться рибалити у справжніх лісових хащах, а іноді – на відкритих просторах, де потрібна дальність закидання. Маючи вудлище довжиною 2,3-2,5 м, на мою думку, можна вийти переможцем практично з будь-якої ситуації, не втративши ще й у комфорті.
На окрему увагу заслуговує повідець, а точніше матеріал, з якого він виготовлений. Не хочу здатися категоричним, але я впевнений, що більш відповідного матеріалу, ніж флюорокарбон, у цьому випадку немає. Судіть самі: вода часто ще дуже прозора, хижак досить пасивний, окунь і судак перед клюванням часто встигають розглянути приманку і все, що біля неї, та й щука далеко не завжди стрімголов атакує об'єкт, що з'явився в радіусі її кидка. Так що тут маскування понад усе. При використанні флюорокарбону також є варіанти. Так, якщо велика ймовірність упіймання щуки, я застосовую діаметр 0,35-0,4 мм і довжину повідця близько 20-30 см. Це хоч і грубувато, а все ж таки досить надійний захист від щучих зубів. Якщо ж у улові переважає судак, як на мене, доречніші діаметри 0,23-25 мм. Такий повідець зможе тримати навантаження при різких, характерних для судакової риболовлі, підсікання, а ще не надто насторожує окуня і, можливо, врятує від зрізу щуки. Якщо зараз і тут головним об'єктом лову виступає окунь, а судак зі щукою – лише прилов, то флюорокарбоновий повідець 0,2-0,22 мм здебільшого буде найбільш підходящим. Останнім часом зупинив свій вибір на Intech Shock Leader. Це дуже бюджетний, але дуже якісний флюрик. Ще одним моментом, що дозволяє одночасно розраховувати на різних хижаків, є правильний вибір місця лову. В принципі, можна поспіль облавлювати всі відомі перспективні точки або такі, де за зовнішніми ознаками стоїть риба. І це буде іноді розумно і ефективно, адже поки що хижаки не приступили до нерестових турбот, розташовуються вони на схожих місцях і часом стоять досить близько один до одного. Я вже багато разів помічав, що щука, окунь і судак приблизно одного розміру в крижаній воді можуть стояти настільки близько, що формально це сусідство можна навіть назвати такою собі «змішаною зграєю».
За роки своїх спінінгових виїздів у період глугосім'я на різні водоймища сформував якийсь перелік топ-місць, серед яких: 1. Околиці глибокої ями, розташованої на повороті річки, і утворює велику тиховодну «кишеню», яка з одного боку омивається русловою течією, а з іншого – примикає до затоки і можливо покрита затокою. 2. Район скидання теплих вод нижче греблі. При цьому здебільшого безпосередньо на струмені найбільш вірогідна затримка судака; поряд, але вже на тихій воді – окуня; і трохи віддалік, де течія помітно слабша – щуки. 3. Майже будь-яка візуально помітна або відома з минулих рибалок корч або цілий коряжник. Дуже часто, що чатує тут видобуток хижак, відгукується на перших проводках. Якщо ні, рухаємося далі.
4. Будь-якого роду локальні аномалії в донному рельєфі, які, як і самотні корчі, обловлюються дуже швидко, зате таять у собі величезну перспективність, адже в такі місця часто навідується хижак, налаштований виключно на полювання. 5. Руслова брівка, якщо вона примикає до цікавих для риби місць, наприклад, до дерева, що впало у воду, мілководдя з залишками рослинності на дні, піщаної або черепашкової косі та ін. Визначаючи руслову брівку як основне місце лову, слід розуміти, що тут хижак сильно «розмазаний» по акваторії, тому необов'язково, що рибу знайдемо ми відразу. 6. Ділянки, розташовані помітно нижче греблі з теплим скиданням, де вода перестає пінитися, а течія приймає звичайний свій характер і силу. В принципі, тут будуть актуальними всі наведені вище місця. 7. Ями або приямки на невеликих і неглибоких ділянках річок, які з будь-якої причини не замерзають навіть при помірних морозах. Тут, окрім як у ямі, рибі часто просто нема куди сховатися, от і обчислюється вона досить легко.
Цей список можна продовжити, але це вже будуть конкретніші місця стоянок кожного з хижаків. Власне я далеко не завжди схильний вважати, що універсалізм у риболовлі це добре і розумно, але є низка ситуацій, коли такий підхід працює і дає результат. І все ж якими б, з одного боку, схожими звички різних хижаків у глухозім'ї не були, а все-таки кожен вид має свої конкретні переваги.