Багато хто говорить: «Знати, де стоїть хижак, і його зловити – не одне й те саме». Згоден. Не Бог знає яка мудрість, а все ж таки сенс має чималий. Неодноразово потрапляв у такі ситуації, але й чужих прикладів бачив досить, коли події рибалки зовсім не відповідали дійсності.
Щодо щучих рибалок у жовтні поблизу ям я зазвичай розглядаю три основні техніки лову, хоча, безумовно, розумію, що їх більше. Це джиг, воблери-мінноу та кренки. Джиг. Стосовно вибору способу лову осінньої щуки я керуюся одним невеликим правилом, яке рекомендую взяти на озброєння тим щукарям, які не набрали власного досвіду в достатку. Не без винятків, звісно, проте: якщо глибина в передбачуваному місці перевищує три метри, а рельєф дна дуже мінливий і немає корчів, вибір на користь джига очевидний. Крім того, осіння пора, щука та джиг – чи не слова-синоніми.
Навряд чи джиг-лов в околицях ям може бути якоюсь особливою або навіть оригінальною. Але не без нюансів. Перше, що необхідно враховувати, скажімо, при виборі маси завантаження, виду та розміру силікону – глибину, силу течії та переваги місцевої хижачки. Це характерно і для іншої доби, проте осінь накладає свій окремий відбиток. Так, аналізуючи безліч своїх рибалок поблизу ям, я помітив, що часто працювали ті самі монтажі, хоча місця були абсолютно різні. Що цікаво, це виявлялося актуальним як річок, так стоячих водойм.
Основний сенс осіннього джига поблизу ям я бачу в відносно повільних проводках (навіть осіння активна щука це любить) і досить швидкої зміні потенційно уловистих місць. Звичайно, не всі з них дадуть відповідь, але чим більше місць перевіримо, тим краще. Помічено: осіняючи щука, як ніколи, віддає перевагу класичним проводкам і приманкам. У даному випадку я говорю про звичайну сходинку з паузою в 2-3 секунди і чітким контактом з дном. Серед приманок зазвичай віддаю перевагу віброхвостам 3-4 дюйми і лише іноді (при лові з човна головним чином) ставлю силіконки більші. Вкотре відзначу Sawamura OneUp Shad, Intech Slim Shad, Bait Breath TTShad, бо без них і джиг – не джиг.
Оскільки проводка в даному випадку потрібна відносно плавна, то джиги підбираю по можливості легкі. Однак серйозна глибина і течія часом вимушено перетворюють такий монтаж на справжній «хеві-джиг». Цього не варто боятися. У моїй коробці найбільш популярні «вушастики» масою 8-16 г. До речі, на відміну від інших ситуацій, часто вкрай ефективні, а то і явно краще звичайні джиг-головки з жорстким з'єднанням гачка і вантажу. За статистикою віброхвости особливо уловисті по активній або середньо налаштованій на прийом їжі щуці, проте коли зубаста виборює (а таке будь-якої пори трапляється), виручають твістери, а в останні роки в мене блищать ще й слаги. Серед моїх твістерів на передових ролях Bait Breath Curly Grub, Intech Turborib, а ось серед складів – Fish Tail Shad та Fish Tail. Мінноу. Ще одна техніка осіннього лову, яка так само здатна дати відмінний результат, якщо, звичайно, використовувати її грамотно і за місцем. Твічінг воблерами-мінноу – нерідко найуловистіша тема з усіх. Однією з перших ознак, що слід гнити, є невелика глибина (до трьох метрів) і наявність на дні водоростей. Таких місць завжди досить поблизу ям, багато з яких щука однозначно поважає та відвідує. Сказане на часі було влітку, залишається таким і нині. Щоб не гадати про причини невдачі, я користуюся перевіреними моделями воблерів, і взагалі, восени не вдаюся до сміливих експериментів і не обдуманих рішень. На мій погляд, до таких речей розумно звертатися лише у випадку, коли у водоймі популяція щуки величезна (необов'язково трофейна) ще й клює вона добре. Крім того, для чистоти експерименту досліджувані ділянки повинні бути подібними на великій території (наприклад, великі поля латаття біля ями). Лише у такому разі отримана статистика має сенс і допомагає надалі.
Вибір воблера, звісно, залежить від водойми. Головна моя вимога - модель повинна бути уловистою на цій акваторії в іншу пору року (скажімо, влітку). Не особливо можу пояснити чому, але волію воблери-суспендери або варіанти, що тонуть, для водойм без течії, а для річок - суспендери і плаваючі. На відміну від багатьох своїх колег, твердо впевнених, що восени приманка має бути великою (часто це правильно), схиляюся до умовно середніх розмірів мінноу, розуміючи в даному випадку довжини 90-130 мм. Окрім безпосередньо щучих уподобань, я ще враховую такі речі як темп лову, можливість швидко переміщатися, відповідність приманці снастям та загальний комфорт лову. Серед моїх явних фаворитів останніх років відзначу OSP Rudra 130SP, Deps Ballisong 100 та 130SP, Megabite Dandy 90 та 125SP, Mystiс 120SP. Кренкі. Ще один тип щучих приманок, який досить рідко залишається не приділяється, коли лов відбувається на глибинах до трьох метрів з плином, це воблери геометрії кренк. Навіть у жовтні, коли вода зовсім не літня. На річках кренки здатні на багато, а ось на стоячих водоймах чомусь їхня ефективність не така висока. Втім, говоритиму головним чином за себе, не ставлячи тавро на цьому типі воблерів лише тому, що у мене на ставках і водосховищах з ними не надто складалося. Як і інші типи воблерів, кренки краще використовувати на тих точках біля ям, де щуку потрібно з укриття виманити. Це цілком можуть бути як окремі кущі водоростей, що в'януть напередодні холодів, так і місця під навислими над водою деревами, де не стільки тінь приваблює рибу, скільки можливість непоміченої чатувати видобуток. Далеко не вся щука зреагує на кренк, зазвичай лише найактивніша. На те й розрахунок. Власне, відомо, що одна з головних переваг кренків над іншими приманками (не лише воблерами) – їхня неймовірна властивість здалеку притягувати до себе хижака і дуже швидко збирати голодних екземплярів. А ось у плані точкового лову та вмовляння інертних екземплярів, на мій погляд, кренк помітно поступається тим же мінноу або джигу.
У силу своєї певної жвавості та динаміки на проводці кренки більш уловисті у вересні та на початку жовтня, коли щука ще повністю не розпрощалася зі своїми літніми звичками і періодично ганяється за досить жвавою здобиччю. Але вже з відчутним похолоданням зазвичай все більш статично і стабільно стає в підводному світі, тому кренки різко в силі втрачають. Оскільки даний клас воблерів, напевно, найпримітивніший (не в образі), то доречні ті ж проводки, що працювали влітку або навесні. У мене це рівномірна, "stop and go", чергування прискорень та уповільнень, їх варіації. З конкретних моделей, яким останнім часом віддаю перевагу, відзначу Megabite Samba 100SP, Booby 50F, Hydro Jack 50F, Samba 400F.
Всім яскравих осінніх рибалок та справжніх трофеїв!