У сучасному спінінгу впевнено стираються кордони між поняттями «клювання» та «безкльов'я», «хороший» та «поганий» улов. За належного вміння можна розворушити чи не самого пасивного хижака. І все ж, визнаємо, з точки зору загальної статистики, передзимова пора - не найкращий час для рибальства спінінга, тим більше берегової. А ще наші річки, відверто кажучи, надто бідні на рибу, щоб говорити про регулярні тріумфи. І все ж таки спінінг на передзимній річці – особлива рибалка, пропустивши яку, компенсувати чимось іншим навряд чи її вийде.

Кінець осені та перша половина зими для спінінгіста свого роду унікальна пора. У цей час місця стоянки та навіть особливості поведінки хижаків максимально схожі. Дотримуючись певного стилю та тактики лову, можна одночасно розраховувати на затримання як щуки з окунем, так і судака. А дивишся, і сом у якийсь із днів стане приємним сюрпризом. Мій стаж передзимових рибалок на річці перевалив уже за десять сезонів, проте лише недавно щось стало виходити. І це зовсім не тому, що риби побільшало (скоріше навіть навпаки). Впевнений, причина якраз у підході. Але про все по порядку.

Чи це можна назвати надійним рецептом успіху в передзимовий день, проте уважний і докладний облів відомої перспективної ділянки нерідко дає максимальний результат. По-перше, ми не пропустимо короткочасний сплеск активності, який зазвичай трапляється зовсім несподівано і часто рибалок до цього або не готовий, або взагалі перебуває на шляху до чергового місця лову. По-друге, хоч і вважається, що в крижаній воді особливо не слід вдаватися в експерименти, нерідко, подовгу ловлячи крапку, з третьої чи десятої спроби вдається потрапити «в масть» і добре половити. По-третє, цієї пори день настільки короткий, що шкода втрачати час на тривалі переходи від місця до місця, які іноді помітно віддалені один від одного. По-четверте, найчастіше що окунь, що щука з судаком наважуються на атаку лише тоді, коли приманка проходить біля їхнього носа. Все сказане і передбачає необхідність уважного та ретельного облову.
Неодноразово зазначав, що на новому місці найшвидше відгукується щука. Можливо, вона в передзимі найактивніша, а можливо, коли зубаста виходить на полювання, інші поступаються їй місцем, не в змозі конкурувати. При цьому бувають і дні, коли щуку вдається зловити лише після ретельного облову точки, коли свідомість по-справжньому бомбардують думки про зміну простору. Якщо щука ловиться відразу – це напевно «черговий» екземпляр, якщо атака відбувається після довгого вмовляння – риба, яку ми зуміли розворушити саме своїми діями. Для мене друге цінніше, але та справа смаку. Буває, в підводному царстві «включається клювання», і млява точка раптом стає справжнім рибальським «ельдорадо». Сказане однаково можливе і для щуки, і для окуня з судаком.
Що ж до конкретно окуня, то тут все інакше, ніж зі щукою. Незважаючи на те, що в наших річках окуня найбільше, кількість спійманих екземплярів за день часто можна порівняти з кількістю спійманих щук. На мій погляд, причина очевидна – окунь майже завжди чекає від приманки особливо плавних рухів, які забезпечуються лише легкими джигами, а такі частенько на річковій течії просто недоречні. Та й судак із щукою далеко не завжди шанують надмірно парусні приманки. Загалом, при всьому універсалізмі передзимового підходу, коли ми одночасно намагаємося спіймати щуку, судака та окуня, полювання на останнього страждає найсильніше. Передзимовий судак на відміну від окуня, який майже завжди чекає на довгі паузи і плавні проводки, набагато менш передбачуваний. Як і в теплу пору, від ікластого можна чекати чогось зручно. Щоб не гадати, я просто беру і пробую кілька різних проводок та видів приманок, не сильно заглиблюючись у експерименти. Якщо це до результату не привело, вважаю, що сьогодні не судаковий день або просто дана точка ікластим не населена.
Облавлюючи на передзимній річці одні й ті самі місця, робити це краще різнопланово. Для таких ситуацій я колись сформував навіть певний алгоритм дій, що й досі залишається актуальним. Ось його оновлена версія. 1. Ловлю починаю з найперспективнішої, на мою думку, точки на даній ділянці річки. По-перше, швидше розумієш настрій хижака, а по-друге, у разі упіймання кількох риб, можна переключитися на прилеглі місця, а тому, що відзначився дати «відпочити». 2. Якщо обрана місцевість має різноманітний рельєф дна, то я облавлюю різні глибини, за винятком хіба відвертих мілководій. Це дозволяє зрозуміти, де саме сьогодні стоїть хижак. 3. Спочатку я не проводжу жодного експерименту ні з приманками, ні з проводками, використовуючи ту снасть та дії, які мені тут вже приносили успіх чи просто зараз здаються доречними. 4. Якщо базовий та перевірений набір приманок та анімацій до результату не привів, насамперед намагаюся змінити проводку, залишаючи ту саму приманку. Дуже часто саме проведення є ключем до успіху. 5. Серед приманок у мене немає таких, які б завжди і скрізь давали стабільно клювання, тому експериментую. Спочатку змінюю розмір (як правило, «зменшуюсь»), потім сам тип приманки (наприклад, міняю віброхвіст на твістер), далі колір (темний на світлий або навпаки) тощо. Тут ще важливо «не потонути» у перебиранні.

Почасти це протилежний попередньому підхід до риболовлі на передзимній річці, однак у багатьох ситуаціях саме ставка на нові місця виявляється найефективнішою, оскільки ми маємо можливість відносно уважно половити відразу на кількох цікавих ділянках. Насправді виходить наступне: спінінгіст без особливих затримок, але й не поспішаючи, облавлює різні перспективні місця, ігноруючи ті, де ймовірність стоянки хижака мінімальна. Природно, десь доводиться затримуватися довше (є клювання або місцевість велика), але в цілому, ми приділяємо одній ділянці стільки часу, щоб більшість риб, що стоять там, хоча б раз, але нашу приманку помітили. Швидше за все, у нашому улові будуть не тільки найактивніші екземпляри, але навіть ті, які налаштовані до їди відносно байдуже. Особисто я на кожну перспективну точку зазвичай витрачаю не більше сорока хвилин. Рибача за такою схемою, намагаюся час витрачати ощадливо, при цьому досить уважно облавлюю обране місце.
Ловити виключно на перспективних місцях вдається лише тоді, коли і місцевість добре знайома, і цих перспективних точок (ям, приямків, коряжників) на річці достатньо. А ще у рибалки має бути можливість швидко пересуватися берегом, що вже в листопаді через дощі або сніг часом проблемно. Якщо в запасі у спінінгіста достатня кількість уловистих місць (п'ять і більше), може виникнути проблема з вибором черговості, адже очевидно, що на якійсь ділянці ви ловитимете вранці, а на якійсь потрапите лише до обіду. А це, погодьтеся, не одне й те саме. Можна, звичайно, вчинити просто - облавлювати поспіль і ні про що не думати. Але є й інше…
Закінчення слідує…