Будемо правдиві: влітку причин, щоб хижак все кинув і став буквально рвати наші приманки, не дуже багато. А дивуватися нема чому. Холоду ще далеко, тому рибі немає жодного сенсу накопичувати стратегічний запас у вигляді жирових відкладень. Через малий вміст розчиненого у воді кисню загальний стан риб'ячого організму далекий від оптимального рівня (якщо зовсім не критичний). Вважаю, як і людині, більшості хижих риб влітку немає потреби споживати їжі з надлишком, для нормального функціонування організму зайве переїдання. Загалом, ситуація для спінінгіста складна, але точно не безнадійна, якщо... Якщо чекати осені та жора хижака, то нічого не вийде. Пропоную діяти. Наведу деякі думки про приманки.
Взагалі-то не зовсім справедливо говорити про приманки без прив'язки до конкретних водойм та умов лову на них, проте в рамках загальних закономірностей, пов'язаних із спекою, щось, гадаю, можна порадити. Особисто я влітку віддаю перевагу човновій рибалці, хоча зовсім не виключаю і прогулянки з улюбленою снастю берегом.
Воблери-кренки. За літом і спекою, на мій погляд, немає більш універсальних і швидких «збирачів» активної риби, ніж воблери геометрії «Кренк». Давним-давно переконався, як ці «товстуни» чудово працюють і по щуці з окунем, і по головні з жерехом. Причому одні й самі моделі. Напевно, і за іншими хижаками кренки теж хороші, просто до них ще не дійшли до ладу руки. Перевага кренків полягає в їхній невибагливій грі, хорошій помітності, великій вібрації при русі, високій «універсальності». Зовні дуже проста приманка з простою проводкою («stop and go», рівномір, потяжки…), але влітку і на річках дуже ефективна. При цьому варто усвідомлювати, що кренки по-справжньому хороші головним чином по активному хижакові, вмовляти ж вибагливих і млявих екземплярів вони не особливо «вміють».
Особисто я кренки насамперед використовую в ситуаціях, коли намагаюся обловити якнайбільше території при мінімумі часу. Під час металу, наприклад, така тактика найбільш вдала. Вона дозволяє, не особливо копирся в коробках і приманках, облавлювати явні точки за короткий час, а також демонструвати свою приманку багатьом голодним рибам. Моїми улюбленими кренками вже кілька сезонів є Megabite Samba 100SP, Booby 50F, Hydro Jack 50F.
Воблери-мінноу. Важко обійтися без твічингу та воблерів геометрії «мінноу», коли влітку вирушаєш за щукою. Саме зубаста часто найбільш рішуче і впевнено атакує «мінохи», анімовані ривковими проводками. Цей клас воблерів особливо хороший при облові щодо спокійних місць або ділянок з течією з заякореного човна. Твічингом облавлювати крапки, загалом, довше, ніж кренками, зате є чимала ймовірність, що окрім активних екземплярів, на приманку відреагують і пасивні, які на той самий кренк і не подивилися б зовсім.
Поряд з ловом по «площах» і як приманка-«розвідник», мінноу дуже вдалі ще й як «точкова зброя», коли необхідно максимально якісно обловити конкретне місце, де напевно причаїлася щука, але поки не поспішає з клюванням. Не можна сказати, що виключно на літню щуку мінноу заточено. Мені неодноразово траплялося чудово ловити і голавлею, і окунів на невеликі моделі. До речі, при лові смугастих нерідко дрібні «миношки» виступали приманками номер один.
Якщо говорити про щучих мінноу, то влітку на річці я віддаю перевагу розмірам 100-130 мм і часто не соромлюся робити розгонисту та динамічну проводку. Серед явних лідерів мого хіт-параду є OSP Rudra 130SP, Zip Baits Orbit 110SP, Megabite Amigo 110SP, Mytstic 120SP. Стосовно ж до воблерів з прицілом на окуня і голавля (зрозуміло, що і на щуку ті підійдуть), віддаю перевагу моделям довжиною 60-80 мм, серед яких Megabite Stream 70SP, Balance 72SP, Fatty Minnow 70SP - одні з найбільш у мене уловистих. Практично у всіх ситуаціях при твічингу перевага на боці суспендерів із заглибленням метр-півтора. Принаймні, саме в такому горизонті мені виходить найкраще знаходити спільну мову з хижаком і швидко при цьому облавлювати місця.
Силікон. Воблери в спеку, безперечно, гарні і уловисті, але часто тільки силікон дає відчутний результат і єдино застосовний. Особливо джиг-лов незамінний при облові бровок і інших ділянок з рельєфом, що різко змінюється. Це, до речі, необов'язково відноситься до ям і руслових брівок. Навіть різкий звал з метра на два здебільшого максимально якісно облавлюється лише джигом. Рибача з човна, сильно не морочуся: на щуку використовую твістери або віброхвости розміром 3-4 дюйми, а ось на окуня - твістери або слаги 2-3 дюйми. Природно, не виняток за такої тактики в прилові і судак, але той для початку повинен у річці бути присутнім у кількості.
Характер і темп джиг-лову визначає місцевість і сила течії, але я зазвичай практикую досить м'які «сходинки» і, до речі, не обов'язково з торканням дна. Найчастіше спроби виконати класичну «сходинку» призводять або до зачепу гачка за корчі або заплутування його за водорості. Але навіть якщо дно більш-менш чисте, обл придонного горизонту забирає багато часу. Це по-справжньому важливо в тих ситуаціях, коли джигувати доводиться з дрейфуючого човна або є бажання обловити значні території. Влітку щука і окунь часто стоять помітно вище дна і в цьому горизонті чудово ловляться, тому не завжди і скрізь раціонально ловити їх біля дна.
При полюванні за щукою на глибинах до трьох метрів з «силіконками» 3-4” найбільш практична у мене вага навантаження 6-10 г. На таких джигах (або «чебурашках») і приманки грають дуже якісно, і не доводиться довго чекати занурення монтажу на дно. Bugsy. Коли ж вибір падає на віброхвости, найчастіше беру Sawamura One Up Shad, Bait Breath TTShad, Noike Ninja, Intech Slim Shad.
А ось роблячи ставку на окуня, намагаюся вибрати ділянки з максимально спокійною водою, де можна заглибити приманку силіконову до самого дна і не зачепитися. Іноді тільки в глибині смугастий вирішується на клювання. Нерідко в коряжнику і просто в захаращених тиховодах найефективніше лов у виска, коли спінінг частково виконує функції бортової вудки. Тобто короткий закид супроводжується тривалим падінням приманки на дно і практично у виска робляться 3-5 вертикальних потяжок плюс пауза. Потім приманка зміщується на кілька метрів убік. Часто такі нехитрі події перериваються впевненим клюванням, після якої на гачку виявляється важкий «кабанчик». Моїми окуневими лідерами по літній спеці є Fish Tail Shad, Fish Tail Ringer, Turborib, Ninja, Curly Grub. Давно переконався, що не варто чекати настання холодів чи інших змін у природі. Успішно і комфортно порибалити спокійно можна і в літню спеку. Всім того й бажаю!