Бажали ми того чи ні, а зимова пора відступає дедалі більше. Навіть календар безапеляційно каже про неминучість швидкої весни. Березень – дуже неоднозначний у плані спінінга місяць. Цієї пори будь-який рибальський розклад може мати місце. Часто одним з топ-варіантів виступає лов на русловій брівці. Просто в цей час хижак (перш за все, щука) рухається зі своїх зимових стоянок до майбутніх нерестовищ, і русло – типова стежка для такої мандрівки.
Смію стверджувати, що край русла, навіть якщо ділянка річки прямий, здебільшого є непогані шанси зустріти голодного хижака практично будь-якого виду і в будь-який час. Це, до речі, зовсім не виключає лову на традиційних для зими місцях – ямах, затоках, у коряжнику. Чи то справа руслові брівки, які маючи величезну протяжність, практично завжди дають можливість не лінивому спінінгісту претендувати на «свіжу» риболовлю, що ще не зустріла сьогодні рибалки. Руслова брівка цікава ще й тим, що поблизу неї збираються активні екземпляри, які зважилися поповнити запас енергії та вийшли на полювання. Так само брівка служить деяким перевалочним пунктом, коли за сприятливих взимку розкладах хижак переміщається у пошуках їжі. Часто щука, окунь, а часом і судак виходять полювати на берег з глибини, а після вдалого полювання повертаються назад у яму. Як показує практика, рибу, яка рухається, нехай навіть і з повним черевом після успішного полювання, на клювання спокусити цілком реально. І саме русловий звалище – найбільш ймовірне для зустрічі нашої приманки та риби місце.
Чи будь-яка ділянка руслової брівки здатна подарувати клювання? Навряд. Логічно припустити, що через суттєву довжину русла (до того ж у нього два краї) на всю цю довжину явно не вистачить активного хижака, тому сама по собі руслова брівка – ще не привід вважати пошуки завершеними, просто коло варіантів помітно звужено. Яка ділянка найцікавіша? За моїми спостереженнями, лише приблизно 20% від усієї протяжності руслової брівки можна вважати по-справжньому перспективними, де однозначно варто затриматися рибалці. Взагалі-то, я намагаюся на ту саму ділянку не витрачати більше одного-двох закидів. Зрозуміло, що далеко не завжди навіть дуже голодний хижак встигне зорієнтуватися і наважитися на клювання з першого разу, проте все одно доцільніше та ефективніше кожен новий закидок присвячувати новій ділянці. Буває, звичайно, по-різному, але особисто я намагаюся закидання «на успіх» по можливості виключити, вибираючи ділянки біля країв русла хоч чимось примітні. Безумовно, лише з ехолотом можна напевно судити про особливості брівки та перспективи там упіймати хижака, але навіть у разі берегової риболовлі багато що можна зрозуміти після візуального огляду. Найбільш перспективною вважаю ту руслову брівку, яка максимально узгоджується з наступним описом.
1. Берег стрімкий і русло підходить до нього практично впритул. У воду легко може обсипатися ґрунт із залишками рослинності. 2. Дрібноводна частина брівки усіяна окремими кущами водоростей і вгадується різкий звалище в глибину. 3. Кордон очерету є рівною лінією, поблизу якої вдається помітити чіткий поділ тиховоддя і течії. 4. Берег важкопроходимий, чимала частина кущів і невеликих дерев або нависли над водою, або в неї впали. Тут глибина не менше фонової водойми. 5. Дерево, що впало у воду, розлоге з товстим стовбуром, по довжині перешкода займає піврічки і навіть більше. 6. Берег і прилеглі до нього мілководні території відносно чисті від водоростей, на суші видно залишки перловиці або іншої черепашки. Ймовірно, і звалище вкрите черепашкою. 7. У річку впадає струмок, якась інша річка або це просто велика затока, що з'єднується з річкою по значній площі. 8. Поруч є поворот річки або навіть незначний злам руслової долини. Для лову, як правило, перспективніший зовнішній (він зазвичай глибший) край річки. 9. Берег повністю покритий травою та кущами, які підходять до самої води, проте прибережна акваторія досить глибока та майже позбавлена зачепів. 10. Ділянки, де течія змінює свій напрямок або переходить у більш спокійні прибережні заводи. Важливо чітко усвідомлювати, що визначити за зовнішніми орієнтирами, яке ж дно на руслі та поблизу нього, а тим більше – чи є там хижак, можна лише з певною ймовірністю. Тому по-справжньому уловисте місце може зовні і не видати себе, але воно таким буде. На багатьох річках через не найкращу прохідність берегової лінії вибір точки лову вкрай обмежений. У цьому випадку обловлюємо ту частину руслової брівки, яка доступна. На багатьох комфортних місцях, напевно, не ми одні рибалити, тому я намагаюся охопити якнайбільше території з малодоступної для середньостатистичного рибалки. Наприклад, використовую максимальну далекобійність снасті, щоб докинути до далеких ділянок, виконую закидання впритул до корчів або дерева, куди інші могли і побоятися вкласти приманку. Загалом, за явної загальнодоступності місця намагаюся обловити ще й частину акваторії, яка не настільки запресована колегами. Які можливі варіанти?
Руслова брівка може бути будь-якою за характером, віддаленості від рибалки, глибині, силі течії, наявності підводних аномалій. І, звичайно, у кожному конкретному випадку специфіка лову свою. Не претендуючи на повне охоплення всіх варіантів і методів лову на руслових свалах, поділюся тим, у чому вже зумів абияк набити руку. 1. Різкий звалище біля протилежного берега. Відверто кажучи, чим крутіше брівка, тим менше можливостей її якісно обловити. А тим часом хижак тут, напевно, є, до того ж цілком імовірно навіть трофейний. Ситуація посилюється ще й тим, що якщо це протилежний берег, то приманку доведеться стягувати з мілини різко в глибину. А це означає, що провести приманку в безпосередній близькості до звалища і тим більше подати до його підніжжя буде вкрай проблематично. А якщо тут ще й течія присутня, то зовсім погано. Однак я навіть таких різких (майже стрімких) руслових свалів не лякаюся, і частенько з успіхом їх облавлюю. Вихід бачу, перш за все, у застосуванні важкого завантаження та джиг-приманок, які мають активну гру. Зазвичай це твістери чи віброхвости. Основна, на мій погляд, проблема полягає в тому, щоб проведення виконати таким чином, щоб не «проскочити» приманкою брівку. Класичні «сходинки» тут мало застосовні, оскільки навіть один оборот котушки (а їх ми робимо зазвичай 2-3 поспіль) відведе свої приманки від мети. Мета в даному випадку: подати монтаж якомога ближче до підніжжя валу. Для цього при підході приманки до краю схилу я максимально уповільнюю проводку і переходжу практично на волочіння. Як тільки монтаж втратив опору, тобто провалився в безодню, припиняю будь-яке підмотування, а ще подаю трохи вудлище від себе, щоб силіконка опускалася не по дузі натягнутого шнура, а вертикальніше. Іноді є сенс додатково відкрити дужку лісовкладальника, але це може призвести до того, що приманка встигне залишити пащу клюнув хижака ще до того, як ми знову відновимо контроль над снастью. Клювання найбільш можливе або під час опускання приманки до підніжжя звалища, або на найближчих 4-5 метрах русла.
2. Бровка із залишками рослинності біля дна. Дуже перспективною для хижака і відносно комфортною для лову є такий тип руслової брівки, коли глибина знижується відносно плавно і практично на всьому протязі валу ростуть окремі плями водоростей. Чи потрібно говорити, що рослинність нині не становить особливого клопоту для джигу, а скоріше навіть навпаки – такі окремі залишки флори є прекрасним місцем засідки для хижака (щуки, перш за все). Я багато разів потрапляв у ситуації, коли приманка застрявала у водоростях, але після того, як я її висмикував звідти, відразу ж траплялося жадібне клювання. Власне, я не закликаю закидати приманку цілеспрямовано у водорості, але якщо вона все-таки туди потрапила, не треба панікувати і відразу вимотувати снасть. Зазвичай різкий ривок з силою підсікання вирішує проблему - гачок знову чистий і готовий до зустрічі з хижаком. Найбільш вдала, на мою думку, проводка – ступінчаста з високими підйомами та плавними паузами. У таких ситуаціях, незалежно від наявності та сили течії, найкраще себе проявляли моделі з виразною та стабільною грою на паузах. Насамперед, це твістери та віброхвости. Серед силіконок, з якими виходило найкраще, відзначу Samamura OneUp Shad, Bait Breath TT Shad, Curly Grub, Betanco Shad Tail Slim, Intech Turborib, Long Heel, Slim Shad. Техніка облову бровок із залишками рослинності біля дна приблизно однакова що у випадку лову біля ближнього берега, що з далекого. А ще клювання рівноймовірне як у верхній частині звалища, так і в нижній, а також безпосередньо на перепаді. Тут хижак зазвичай, якщо з'являється, то з конкретною метою – упіймати видобуток, от і не виборює зайве. Зазвичай лов тут темповий, без тривалих затримок одному місці. 3. Обрив біля ближнього берега.
Закінчення слідує…