При більш-менш цілеспрямованому полюванні за зимовою щукою на малознайомій річці я керуюся такими простими міркуваннями:
- великої кількості клювань чекати не варто, а тому до кожного місця, де зубаста відгукнулася, розумно придивитися уважніше. Це зовсім не означає, що місце, де відбулося клювання, треба борознити приманками півдня. "Уважність" може виявлятися і в тому, що ми знайдемо подібну ділянку осторонь і там спробуємо повторити виграшний алгоритм дій, який щойно спрацював; - щука зараз інертна і навряд чи наважиться погнатися за юркою здобиччю. Очевидно, що і приманка, яка імітує жертву, не повинна рухатися різко. Навіть якщо йдеться про швидкий пошук, на мій погляд, агресивні проводки є малоефективними. Більше того, навіть на щучій ділянці можна залишитися ні з чим, якщо намагатися все робити швидко; - Приманки краще вибирати з тих, які за статистикою тут або на подібних місцях виявлялися найбільш успішними. Рідше це воблери-мінноу, переважно ж – силікон. І навіть якщо ці моделі, розміри та забарвлення були актуальними лише в теплу пору, швидше за все, вони ж залишаться щуці цікавими і зараз; - дуже важливим є аналіз упіймання (або навіть клювання) першої риби. З цього треба отримати максимум користі. Практика каже, що саме в зимовий день переваги щуки є стійкими. Скажімо, спрацював спочатку якийсь віброхвіст або твістер на такій проводці, цілком реально, що він виявиться затребуваним і через годину, і ввечері теж. Точно це ж можу сказати про проводки та характерні місця стоянки;
– вважаю весь світловий день майже однаково перспективним, з погляду клювання щуки. Безумовно, і холодним зимовим днем мають місце періоди як підвищеної активності у хижака, так і його млявої поведінки, проте на малознайомій річці (і навіть добре вивченій) все це занадто складно. Зі своєї практики зазначу, що спроби підлаштуватися під можливе клювання або його відсутність мені більше шкодили, ніж приносили користь. Природно, у кожен день є ціла низка причин, які з'ясовуються лише під час риболовлі, але дещо можна підготувати і заздалегідь. Для мене це насамперед снасті. І якщо до вудлища, котушки і шнура вимоги рівно ті ж, що були восени, то до вибору приманок я ставлюся більш індивідуально і педантично. Саме взимку при лові спінінгом вдала принада вкрай необхідна. І щука тут не є винятком. Так, згідно з моїми спостереженнями, нині найбільш ефективними є силіконові приманки трьох типів: віброхвости, твістери та слаги. Віброхвости я пускаю в хід тоді, коли місцевість мені зовсім не знайома і немає очевидних точок, де активна щука могла б затаїтися в засідці. Серед віброхвістів, яким однозначно довіряю, відзначу Intech Long Heel, Slim Shad, Sawamura OneUp Shad, Bait Breath TTShad.
Твістери, в моєму розумінні, куди точковіша зброя, хоча так само пошук активної щуки з твістерами зовсім не позбавлений сенсу. До твістерів я звертаюся в ситуаціях, перш за все, коли щука знайдена, але клює неохоче або коли зубаста чекає від рибалки особливо пелагічних проводок і надповільної анімації приманки. У таких ситуаціях мої головні козирі - Bait Breath Curly Grub, Bugsy, Intech Turborib. Слаги особливо затребувані як приманка-«заміна» на тих щучих точках, де клювання (а то й упіймання) вже були, але припинилися. На моїх зимових спінінгових рибалках слаги неодноразово «воскресали» клювання або ж давали одну-дві додаткові клювання. Fish Tail Shad, Ringer та Fish Tail – мої особливі «улюбленці» з-поміж складів. Окунь Зимовий спінінг з прицілом на окуня також цілком може бути ефектним і ефективним. До того ж саме по холодній воді ймовірність упіймання «горбача», мабуть, найвища. У даному ракурсі я зазвичай розглядаю два кардинально відмінні підходи до окуневої риболовлі: 1) лов у прибережній смузі; 2) лов поблизу ям, русла та інших донних аномалій. Перший підхід обіцяє більш стабільні улови, але екземпляри тут дрібніші. А ось другий – куди ризикованіший і авантюрніший, але й приз тут – великий окунь, а в прилові щука та судак. Якщо чесно, обидва підходи мені дуже близькі і цікаві. Коротко про кожного. У прибережній смузі. В даному випадку окунева рибалка цілком може звестися до облову тихих вир, мікрозаливників, заток, урізу очерету, ділянок під урвищами. Багатьом, можливо, не повіриться, але навіть окуньки в 100-200 гр (а часом і більше) охоче стоять на відстані в півметра від берега, а то й зовсім притискаються до прямовисного звалища. Смугасті хоч і не виявляють найчастіше видимого ентузіазму до полювання, а все ж таки вміло подану приманку навряд чи пропустять. Найбільш вдала, як на мене, анімація в цій ситуації - проводка з довгими паузами аж до вилову. Подібно до того, як ми чинимо при лові на блешню з льоду, варто діяти і при лові окуня спінінгом у прибережній смузі. Бувають іноді моменти, коли рахунок спійманим мірним хвостам за риболовлю перевищує 3-4 десятки. Особливо це працює в періоди, коли смугастий хижак масово підходить до берега, а вода не дуже прозора. Зрозуміло, що левова частина спійманих екземплярів – долоні «матроси», але, на щастя, і приємні винятки майже завжди є. Майже завжди при лові зимового окуня в прибережній смузі найоптимальнішими є дуже легкі монтажі - 1-4 гр і дуже плавна їх подача. Очевидно, що й приманки варто підбирати з розряду невеликих - у мене це 2-2,5 ". На даний момент альтернативи майже не бачу пасивної їстівної гуми. Особливо ефективні черв'яки (Bait Breath Mosya, Rush Craw, Virtual Craw) і злаки (Fish Tail Shad, R). Лов поблизу ям, русла та інших донних аномалій. Для багатьох «колупання» окуньків ультралайтовою снастю біля берега – мало цікаве заняття. У цьому випадку цілком резонно взяти в руки лайт і спробувати досягти успіху якраз на дальній дистанції. Де зустріти окуня? За великим рахунком, це ті ж традиційно перспективні місця, де смугастому хижакові одночасно і комфортно, і безпечно. Звичайно, все відносно, але стосовно зими найбільш повно таким вимогам відповідають ями, русло та інші місця з пристойною глибиною і виходом на мілину. Зазначений варіант лову окуня я вибираю в тих ситуаціях, коли цікаві ділянки помітні візуально і закид навмання можна звести до мінімуму. Часто окунь себе виявляє клювання на типово щучих місцях при лові зубастої. Зазвичай навіть глибинний великий окунь – хижак зграйний, тому після затримання одного-двох екземплярів цілком резонно сподіватися на ще кілька їхніх побратимів. Подача приманки, на мій погляд, практично в будь-яких ситуаціях при лові окуня має бути м'якою та розміреною. Окунь – той хижак, який точно оцінить паузи у русі приманки. І затяжна «сходинка» – як на мене, найкращий варіант. Тим більше, що облавлювати річкові донні аномалії напевно доведеться, використовуючи відносно важкі монтажі (і глибина, і помітна віддаленість від берега), тому кожна додаткова частка секунди вільного ширяння силіконки дуже важлива. Схильний вважати, що навіть 2 сек вільного падіння достатньо, щоб окунь здійснив атаку, але краще, щоб це було 3-4 сек. Якщо немає потреби в далеких закиданнях, то я вибираю приманки з широким тілом, з якими підйомна сила вища. Якщо доводиться ловити на дальній дистанції, використовую моделі з-поміж добре обтічних, але обов'язково цікавих окуню. Для окуневої лайтової риболовлі майже безпрограшними вважаю твістери, серед яких відзначив би Curly Grub, Turborib, Bugsy. Хоча іноді окунь явно схильний атакувати злаки чи навіть раків. Щодо останніх, то вони особливо гарні на черепашці та інших ділянках з твердим дном та різким перепадом глибини. Судак Взагалі-то, налаштовуватися на лов зимового судака, вирушаючи на малознайому річку, - заняття вельми авантюрне та оптимістичне, проте і воно не має сенсу. Особливо є шанс добре відрибалити тих ділянках річок, де судака багато. За досвідом: ікластий хижак зовсім не лякається крижаної води і часто активно кормиться і переміщається в зимові місяці. Правда і в тому, що є такі періоди, коли судак, ну, дуже важкий на підйом і спокусити його на клювання схоже на подвиг або виграш в лотерею. Для себе я не знайшов нічого більш придатного, ніж користуватися одним дуже простим, але таким, що має право на життя, міркуванням. Коли судак активність хоч частково демонструє, я задіяю щучу модель лову. Коли ж очевидно, що ікластий вкрай інертний і зовсім не голодний, намагаюся знайти до нього ключик за допомогою приманок окуня і проводок. Якщо немає попередньої інформації, судака найчастіше шукаю або на максимальних глибинах, або в межах ям або русла (але теж із боку глибини). Судак, як відомо, не особливо боїться течії, так що часом це чудово рятує в ті дні, коли після нічного морозу затоки та інші тиховоддя, де комфортно і успішно нині спінінгувати, покриваються кіркою льоду. Якщо говорити про приманки, то нічого особливого, окрім як порадити задіяти щуче-окуневий набір, не можу. Мої судачі топ-приманки: Noike Ninja, Bait Breath TT Shad, Bugsy, Curly Grub, Intech Long Heel, Turborib. Друзі, всім позитиву та яскравих зимово-спінінгових рибалок!