Дочекалися літньої пори, а з нею з'явилося багато сподівань і в плані лову сажка. Згоден, дуже таки своєрідна ця рибалка і зовсім не така багатообіцяюча, як, скажімо, полювання за щукою, окунем чи судаком, проте цим варто перейматися. Якщо відверто, то мої по-справжньому головневі сезони датуються вже чималим проміжком години від сьогодення, та я не засмучуюся і за першої ліпшої нагоди намагаюся головнів половити. Час від часу вдається.
Бувало так, що виходило за один рибальський день ловити понад десяток головнів, більша частина з яких перевалювала за півкіла. Пам'ятаю кілька яскравих літніх сезонів, коли за шестирічний сплав я регулярно ловив 2-3 примірники більше 1 кг кожний. Славні були години і хочу вірити, що вони ще повторюватимуться хоч у якомусь вигляді в моїй рибальській біографії. Якби там не було, пропоную тим спінінгістам, хто лишень збирається стати на шлях справжнього головлятника, частинки свого досвіду та деякі мої спостереження.
Гомілка ще з травня веде активний спосіб життя, проте наприкінці весни упіймання цієї красивої риби на спінінг не таке часто і прогнозоване, як того б нам хотілося. Виліт хруща і багатьох інших насекомих забезпечує головню справжній бенкет і ситість. Червоноперому хижакові просто нема чого ганятися за штучними приманками. Але вже в червні все інакше – природного корму помітно менше, і сажка на спінінг попадається регулярно. На думку багатьох, у червні якраз і починається найцікавіша по головню пора. Цей хижак піднімається до поверхні і вже там активно шукає корм, регулярно радуючи яскравими та сильними атаками спінінгістів. Нині сажень переходити на корм молоддю риб, а не лише хрущами чи іншою сезонною живністю. Як тільки хижацькі інтереси голівня починають переважати над бажанням живитися травою та насекомими, саме час для спінінгіста. Головнева рибалка цілком може бути успішною з берега, але з лодки і під час сплаву особливо. Власне, базові принципи лову не змінюються, хоч би де спінінгіст не знаходився.
Як і зазвичай, першою проблемою, з якою доводиться стикатися спінінгісту, який зважився на полювання за цією цікавою рибою, є визначення потенційного місця її стоянки. Майже кожен з нас хоче піймати великий екземпляр. Зазвичай риби від півкіла вже вважаються догідним об'єктом лову. Не в плані гастрономічних властивостей, у плані азарту та боротьби. Останнє у сучасному спінінгові куди важливіше. На яких же ділянках найімовірніше зустріти сажня? Якщо коротко, то там, де течія найбільш стрімка. Але часто порогів і справжніх перекатів вдень з вогнем не знайти, при цьому голівець у річці живе і його лов зовсім не позбавлений сенсу. Отож, у першій половині літа, гадаю, варто віддати перевагу таким характерним місцям.
1. Ділянки біля гідроспоруд. Не так важливо, чи працююча ця станція або давно покинута, через наявність різного роду перешкод потоку є ділянки з особливо сильною течією, що іноді навіть нагадують гірські потоки з піною і шумом. Для сажка це просто рай. Червоноперій хижак полює на таких місцях постійно. Активні примірники цілком можуть розташовуватися як на самому струмені, так і трохи осторонь, контролюючи те, що відбувається у «бурлилці». Одним словом, обловлюючи гідроспоруди, перспективним місцем можна вважати будь-що, де сила і напрямок течії відрізняються від середніх показників даної ділянки річки.
2. Піщані перекоти. Якщо, скажімо, на Південному Бузі повноцінним перекатом є струмина з валунами та кам'янистими грядами, то на рівнинних річках перекат - лише піщани мілководдя з сильнішою, ніж зазвичай, течією. Особливо перспективні перекоти, де достатньо росте водорослей. Часто така ділянка є чередуванням плям трави і чистого дна. Напевно, сажка буде знаходитися в районі водорослей, а ось приманку краще подавати все-таки на чистий простір.
3. Нависли над водою перешкоди. Звичайно, у спекотний літній день немає кращого місця, ніж тінь від навислого над водою куща чи дерева. Таким ділянкам віддають перевагу багато хижаків, але особливо їх люблять сажки. На відміну від попередніх двох варіантів тут часто течія відсутня, але це червоноперому хижакові явно не перешкода. Спекотним літнім днем у тіні дерев зазвичай стояти не найголодніші головні, проте правильно подану приманку вони запросто атакують.
4. Дерева, що впали у воду. Буває, сплавляєшся десь по лісовій річці і дивуєшся, скільки затонулих дерев навкруги. Через такі затори іноді взагалі доводиться плавзасіб перетягувати по суші. Безумовно, гомілка до таких місць не може бути байдужою, проте помічено, що саме затонули дерева на глибині до 2-х метрів по-справжньому перспективні. Чомусь над глибокими вірами навіть саме гіллясте та розкішне дерево притягає в основному невеликих головників, а ще збирає купу всілякого мусору та баклажок, які, на жаль, набагато частіше зустрічаються на наших річках, ніж гідні головні.
5. Відбійні струмені біля крутих обривів. За великим рахунком, кожен різкий поворот річкового русла на зовнішньому своєму радіусі утворює обривистий берег. Вода тут з великою швидкістю ударяється в берег, вимиваючи звідти нові та нові порції глині чи піску. При цьому дно обривається в глибину майже біля урізання води і тільки залишається ворожити, хто ж там у безодні вартує свою жертву. Одним із таких вартових може бути сажень. Як правило, це великі одиничні особини, які не розмінюються на здобич у вигляді коника, який випадково впав у воду, або жука. Можна навіть сказати, що під стрімкими берегами розташовуються найбільші і саме хижі головні, яким потрібна справжня здобич. 6. Локальні ділянки зі швидкою течією. Часто гілка, що окремо торчить, або опора старого мосту утворює у своїй кормовій частині турбулентний слід, у якому тиск рідини менший, ніж у незбуреному потоці, тобто будь-які дрібні предмети в цю зону будуть затягуватися. Гомілка…
Далі буде…